Єгу

Єгу івр. יְהוּא‏‎‎‎‏‎‎‎
10-й Цар Ізраїлю
842 — 815 до н. е.
Попередник:	Йорам
Спадкоємець:	Йоахаз
Народження:	876 до н. е.[1]  Самарія
Смерть:	9 століття до н.е. Самарія
Поховання:	Самарія
Країна:	Ізраїльське царство
Батько:	Йосафат
Діти:	Йоахаз
Медіафайли у Вікісховищі

Єгу (івр. יְהוּא) — цар Ізраїльського царства у 841–814 р. до н. е.

Був сином Йосафата, онуком Німші і, можливо, правнуком Омрі по жіночій лінії. Після поранення в битві з сирійцями царя Йорама, Єлисей при ще живому царі помазав на царство над Ізраїлем Єгу (4Цар 9:6). Єгу служив на півночі Ізраїля командиром військ та був помазаний на царя учнем пророка Єлисея, ще за часів царя Йорама. При підтримці військ йому вдалося повалити династію Омридів.

У 841 до н. е. Йорам спільно з юдейським царем Ахасією зазнає поразки під ґілеадським Рамотом від сирійського царя Газаїла. Йорам повернувся в Єзреел для лікування від ран, та дізнався про помазання Єгу. У протистоянні Йорам утікає. Проте Єгу наздоганяє його і власноруч застрелив з лука (4Цар   9:24). Юдейський цар Ахазія утікає в Самарію, та був там розбитий військами Єгу і смертельно поранений. Він утікає у Меґіддо, де і помирає 4Цар 9:27). За його наказом була скинута зі стіни і розтоптана кіньми Єзавель (4Цар 9:33). Він також наказав убити 70 царевичів з дому Ахава (4Цар 10:7) і знищив в Самарії культ Ваала (4Цар 10:28) та переслідував ідолопоклонство.

При ньому ізраїльтяни зазнали ряд поразок від сирійського царя Газаїла й втратили Башан і Гілеад, землю гадіїв, рувимлян та манассіян (4Цар 10:33). Правив Ізраїлем 28 років (4Цар 10:36).

Окрім Біблії, Єгу згадується в ассирійських документах, зокрема у надписах на Чорному обеліску, де він зображений, як цілує землю перед Салманасаром III і підносить дар (maddattu ša Ia-ú-a…kaspu mâdu «данина Єгу…багато срібла»). В ассирійських документах Єгу просто називають «сином Омрі»[^[2][3] (аккадською мовою: mār Ḫumri, що, можливо, вказує на те, що він був правителем «Дому Омрі», пізнішого ассирійської назви Ізраїльського царства), але оскільки його дід Німші міг бути сином Омрі, це могло бути просто описом добре відомого походження. Ця данина датована приблизно 841 роком до н. е. за фрагментом з Калаха.^[4][5] Це найдавніше збережене зображення ізраїльтянина. Ще одним аргументом на користь того, що Єгу був або називав себе нащадком Омрі, є той факт, що він переніс столицю назад до Самарії, яка була столицею за часів Омрі. Згідно з Обеліском, Єгу розірвав союзи з Фінікією та Юдеєю і підкорився Ассирії. Очевидно, зіткнувшись з агресією Араму-Дамаску на півночі, а також повстанням моабітів (див. Стела Меша) на сході, Єгу не мав іншого вибору, як підкоритися ассирійцям, які відновили свої атаки на Арам-Дамаск, тим самим знявши тиск на Ізраїль.

• Друга книга царів. Біблія у перекладі Івана Хоменка (укр.)
• http://www.jewishencyclopedia.com/articles/8570-jehu [Архівовано 23 жовтня 2012 у Wayback Machine.]