Бум 2

Бум 2
La Boum 2
Жанр	комедія мелодрама
Режисер	Клод Піното
Продюсер	Ален Пуаре
Сценарист	Даніель Томпсон Клод Піното
У головних ролях	Софі Марсо Клод Брассер Бріжит Фоссі
Оператор	Едмон Сешан
Композитор	Владимир Косма
Художник	Жерар Віар
Кінокомпанія	Gaumont
Дистриб'ютор	Gaumont
Тривалість	110 хв
Мова	французька
Країна	Франція
Рік	1982
IMDb	ID 0083686
Попередній	Бум
Бум 2 у Вікісховищі

«Бум 2» (фр. La Boum 2) — французька романтична комедія 1982 року, продовження фільму «Бум», знята режисером Клод Піното, з Софі Марсо і Клодом Брассером у головних ролях.

Дія фільму розгортається у Франції в 1980-ті, через два роки після подій, показаних у першому фільмі. Вік, яка подорослішала, на перший погляд складно назвати підлітком: перед нами чарівна 15-річна дівчина. Вік переконана, що все найцікавіше було «в попередній серії», і вона більше ніколи ні в кого не закохається. Життя здається їй одноманітним і ледь не прожитим до першої зустрічі з Філіпом — блакитнооким блондином у виконанні П'єра Коссо.

Батьки Вік, які подолали глибоку кризу у стосунках, зараз переживають кар'єрний злет. Кожен — свій. Комікси Франсуази викликають дедалі більший інтерес, як і вона сама, особливо у колег чоловічої статі. А батько Вік наважується кинути прибуткову, але безперспективну і нецікаву йому стоматологічну справу і присвятити себе науковим дослідженням. Франсуаза і Франсуа з головою в роботі — чи в лабораторії, чи на діловій зустрічі — і проблеми всередині сім'ї вислизають від їхньої уваги. Батьки Вік заново вчаться знаходити час для найближчих і довіряти їм і собі. Перед героями постають нові питання: як реагувати на самостійність Вік — самостійність, яка в їхніх очах переростає в юнацький заколот? Як залишитися собою, залишаючись у стосунках?

Тим часом Пупетта — безжурна прабабуся Вік — несподівано вирішує вийти заміж. І майже виходить — вберігає її від цього «необачного» вчинку вірність собі, притаманна кожному з героїв фільму.

Сюжетна лінія Пенелопи починається з новини про те, що вона втратила цноту. Найкраща подруга Вік однаково активно відвідує тусовки і секцію з боксу, заграє з хлопцями і «муштрує» молодшу сестру, бере участь у вуличній бійці і маскує за допомогою конфетті сліди вітрянки, весь час немов фліртуючи з дорослим життям. Своїм прикладом вона неусвідомлено підштовхує подругу до роздумів про ближчий, інтимний зв'язок із хлопцями. Тільки коли Філіп, загубивши ключі, вибиває двері у власну квартиру, Вік розуміє, що поки не готова до такого серйозного кроку.

Вік придивляється до зовнішнього світу і прислухається до себе, приміряє різні ролі: повії, що розгулює вулицею 2 хвилини; дівчини, яка веде світський спосіб життя; найкращої подруги; старанної учениці. Вона шукає себе і по-своєму ризикує — ситуації, які вона створює, нерідко призводять до розбіжностей з батьками або Філіпом, а зрештою — до тотального нерозуміння. Але, як і в першому фільмі, найважливішими виявляються чесність і вміння любити. Ці якості, притаманні Вік і Філіпу, Франсуазі та Франсуа, приводять юних закоханих на вокзал: у класичну щасливу фінальну сцену з поцілунком на тлі поїзда, що йде без одного з пасажирів.

• Режисер: Клод Піното
• Сценаристи: Даніель Томпсон, Клод Піното
• Оператор: Едмон Сешан
• Композитор: Владимир Косма
• Художник: Жерар Віар
• Продюсер: Ален Пуаре

• 1983 — Премія «Сезар» «Найперспективнішій акторці» (Софі Марсо)
• 1983 — Номінація на премію «Сезар» за «Найкращу музику» (Владимир Косма)
• 1983 — Номінація на премію «Сезар» за «Найкращу жіночу роль другого плану» (Деніз Грей)