Вена

Ве́на (лат. vena) — кровоносна судина, функція якої полягає в забезпеченні відтоку бідної на кисень венозної крові від органів та тканин до серця.

У просвіті вен є складки ендотелію — венозні клапани, які запобігають ретроградній течії крові, тобто течії крові у протилежному напрямку. Швидкість току крові 10 — 20 см у секунду. Тиск :3 — 5 мм.рт.ст.

Вени, як і артерії поділяються на магістральні та органні. Залежно від розташування виділяють поверхневі та глибокі вени (наприклад, v.cephalica і v.basilica в ділянці ліктьової кістки). За будовою стінок поділяються на м'язові та безм'язові вени.

До вен безм'язевого типу належать вени твердої і м'якої оболон головного і спинного мозку, вени п'ясті, сітківки, плаценти і селезінки. З внутрішньої сторони такі вени покриті ендотелієм, який лежить на базальній мембрані. А ззовні це все покрито тонким шаром пухкої сполучної тканини.

Вени м'язового типу можуть мати або слабкий або сильний розвиток м'язової тканини. Вени нижньої частини тіла мають сильно розвинену м'язову оболонку, а вени верхньої частини тіла, відповідно, — слабку. Це обумовлено особливостями циркуляції крові у верхніх та нижніх кінцівках.

У міру збільшення калібру вен у їхніх стінках з’являються циркулярно орієнтовані міоцити. У вен середнього калібру над базальною мембраною розташовується підендотеліальна сполучна тканина, в якій присутні окремі еластичні волокна. Середня оболонка утворена 2–3 шарами циркулярно орієнтованих міоцитів, між якими проходять пучки колагенових та еластичних волокон. Зовнішня оболонка (адвентиція) у венах середнього калібру утворена пухкою волокнистою сполучною тканиною, у ній розташовані кровоносні судини, нервові волокна (нерви). У стінках великих вен у середній оболонці є невелика кількість циркулярно орієнтованих міоцитів. Зовнішня оболонка товста, утворена сполучною тканиною.^[1]

Також вени можна класифікувати за розиашуванням.

Основна частина венозної крові від голови і шиї відтікає у праву і ліву внутрішні яремні вени. З кожного боку внутрішня яремна вена зливається з підключичною веною, утворюючи відповідно праву і ліву плечо-головні вени. Останні дві вени з'єднуються і утворюють верхню порожнисту вену.^[2]

Кожна плечеголовна вена утворюється шляхом злиття підключичної та внутрішньої яремної вен. Це корені верхньої порожнистої вени. Права плечоголовна вена починається на рівні правого груднинно-ключичного суглоба, а ліва (довша) — на рівні однойменного лівого суглоба. Вони зливаються позаду першого правого ребрового хряща, формуючи стовбур верхньої порожнистої вени.

Притоки плечоголовної вени:

• Внутрішні грудні вени (vv. thoracicae internae) (див. вище).
• Хребтова вена (v. vertebralis) є веною-супутницею однойменної артерії, супроводжуючи її і в поперечних отворах шийних хребців. В цю вену впадають передня хребтова вена (v. vertebralis anterior) і потилична вена (v. occipitalis).
• Глибока шийна вена (v. cervicalis profunda) спускається позаду поперечних відростків шийних хребців, супроводжуючи однойменну артерію.
• Найвища міжреброва вена (v. intercostalis suprema) від I-го міжребрового проміжку.
• Ліва верхня міжреброва вена (v. intercostalis superior sinistra) від задніх ділянок II-го і Ш-го міжребрових проміжків впадає у ліву плечо-головну вену.
• Нижня щитоподібна вена (v. thyroidea inferior), яка відводить кров з непарного щитоподібного сплетення, а також численні вени:
• Середостінні (vv. mediastinales), загруднинної залози (vv. thymicae), бронхові(vv. bronchiales), трахейні (vv. tracheales), стравохідні (vv. oesophageales), осердно-діафрагмові (vv. pericardiacophrenicae).^[3]

Флебологія — розділ медицини, що вивчає будову і функціонування вен, їхні захворювання, методи діагностики, профілактики та лікування.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, захворювання вен віднесено до хвороб цивілізації. У розвинених країнах світу частота варикозної хвороби становить 25-33 % серед жінок і 10-20 % серед чоловіків. Патологія пізно виявляється та швидко прогресує.^[4]

Хвороби вен — це група патологій, що виникають через порушення роботи клапанів або стінок судин, що призводить до утруднення відтоку крові до серця. Найчастіше вони вражають нижні кінцівки.

Основні види захворювань вен

• Варикозне розширення вен (варикоз)— це найпоширеніше захворювання вен, при якому вени розширюються, стають покрученими та випуклими через слабкість клапанного апарату.
• Тромбоз глибоких вен — це стан, за якого відбувається утворення згустку крові (тромбу) у глибоких венах. Це небезпечний стан, який може призвести до тромбоемболії легеневої артерії.
• Флебіт (тромбофлебіт) — це запалення стінки вени, часто з утворенням тромбу в поверхневих судинах. Супроводжується почервонінням та болем по ходу вени.^[5]
• Хронічна венозна недостатність— це стан, за якого вени не можуть ефективно перекачувати кров назад до серця, що спричиняє постійні набряки та зміни шкіри.^[6]

• Варикоз

• Людина. / Навч. посібник з анатомії та фізіології. — Львів, 2002. — 240 с.
• «Анатомія людини», О. І. Свіридов. — К.: Вища школа, 2001.

• ВЕНИ [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.] Фармацевтична енциклопедія
• Merck Manual article on veins. [Архівовано 14 липня 2010 у Wayback Machine.]
• American Venous Forum [Архівовано 4 лютого 2022 у Wayback Machine.]
• American College of Phlebology
• American Board of Phlebology
• American College of Phlebology Foundation [Архівовано 9 червня 2017 у Wayback Machine.]
• Australasian College of Phlebology [Архівовано 2 червня 2011 у Wayback Machine.] Information from the Australasian College of Phlebology Website
• In economics: Arterial and venous industries
• Animated Venous Access tutorials