Ехо

Ехо
Ἠχώ
німфа
МіфологіяДавньогрецька
Божество вдавньогрецька міфологія Редагувати інформацію у Вікіданих
МісцевістьСтародавня Греція
Покровитель длялуна Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати/сестриНімфи
ЧоловікПан
ДітиЯмба Редагувати інформацію у Вікіданих
Пов'язані персонажіЗевс, Наркіс
Похідна роботаEcho Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Е́хо (грец. Ἠχώ / Echo) — німфа, уособлення відлуння, що його чути в горах та лісах. За одним із переказів, Ехо покохав Пан. Але за те, що вона віддала перевагу Сатирові, Пан намовив пастухів, і вони роздерли німфу. За іншою версією, Ехо закохалася в Наркіса, який був до неї байдужий; від страждань неподіленого кохання вона так висохла, що залишився тільки її голос. Існував також міф про те, як ревнива Гера розшукувала свого зрадливого чоловіка серед німф, а Ехо своїми розмовами відвертала увагу богині; за це Гера позбавила її здатності починати розмову першою. Відтоді Ехо може повторювати лише закінчення почутих слів.

За однією легендою, Ехо була закохана в лісове божество Пана, і у них була спільна дочка — Ямба, на честь якої названо віршований розмір ямб. Згадка Ехо як подруги Пана є в Полієна[1]. За Теокрітом, Ехо — «чадо ефіру і голосу», кохана Пана[2]; або дочка Пана, яка допомогла йому перемогти ворогів[3]. За версією, була закохана в Сатира[4].

За версією Ехо була німфою, яку прокляла дружина верховного бога грецького пантеону Зевса Гера. Ехо відволікала Геру, коли Зевс зраджував їй з німфами (або це покарання спіткало Ехо за те, що одного разу вона відвернула Зевса своєю розмовою).

З волі Гери, Ехо була позбавлена власного голосу і не могла починати розмову першою. Більш того, вона могла лише повторювати останні слова того, хто заговорив з нею. За легендою, Ехо закохалася в Нарциса, однак, не будучи здатною говорити з ним, померла від нерозділеного кохання, і від неї залишився лише її голос і кістки, що стали камінням [5]. У міфі про німфу Ехо відбилися спроби стародавніх пояснити фізичне явище відлуння, що полягає в багаторазовому відбитті звукових хвиль.

Ехо згадана у Піндара як посланниця до Персефони[6]. Див Орфічні гімни XI 9.

У трагедії Евріпіда «Андромеда» з її участю була побудована сцена [7].

Література

Див. також

Примітки

  1. ↑ Полієн. Стратегеми I 2
  2. ↑ Теокріт. Свірель 6, 17-20; Лукіан. Розмови богів 22, 4; Нонн. Діяння Діоніса II 119
  3. ↑ Ватиканський анонім. Про неймовірне 11
  4. ↑ Мосх. Вірші II
  5. ↑ Овідій. Метаморфози III 356—401
  6. ↑ Піндар. Олімпійські пісні XIV 20
  7. ↑ Аристофан. Жінки на святі Фесмофорій 1019, 1059