Кез

селище Кез
рос. Кез
Герб Прапор
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Удмуртія
Муніципальний округ	Кезький район
Код ЗКАТУ	94 224 551 000
Код ЗКТМО	94 624 426 101
Основні дані
Час заснування	1895
Статус селища	2008
Населення	11080 осіб (2010)
Поштові індекси	427580-472582
Телефонний код	+7 34158
Географічні координати:	57°53′36″ пн. ш. 53°42′39″ сх. д. / 57.893333333333° пн. ш. 53.710833333333° сх. д. / 57.893333333333; 53.710833333333
Часовий пояс	UTC+3, влітку UTC+4
Висота над рівнем моря	200 м
Водойма	річка Лип
Найближча залізнична станція	Кез
Відстань
До центру регіону (км):  - фізична:  - залізницею:  - автошляхами:	122 — —
Влада
Вебсторінка	kezcity.ru
Мапа
Кез Кез
Кез у Вікісховищі

Кез (рос. Кез, удм. Кез) — селище (в минулому смт) в Росії, адміністративний центр Кезького району Удмуртії.

Селище розташоване на правому березі річки Лип, у межиріччі двох правих приток Юс та Кездурка. Окрім північного заходу селище обмежоване лісовими масивами тайги.

Населення — 11080 осіб (2010^[1]; 10913 в 2002^[2]).

1895 року в глухому лісисто-болотистому краї при будівництві нової залізниці було обрано місце для залізничної станції поблизу річки для будівництва водокачки для заправки паротягів водою. Так на річці Лип виникла станція Кез, а біля неї і селище. Датою заснування селища прийнято називати 1 листопада 1899 року, коли станція та і вся залізниця була здана до експлуатації^[3]. До 1921 року селище входило до складу Липської волості Глазовського повіту Вятської губернії, потім увійшло до Вотської автономної області. З 18 січня 1925 року — центр волості. В липні 1929 року Кез став центром Кезького району. З травня 1942 року по 2008 рік селище мало статус смт.

В кінці XX століття до селища були приєднані сусідні села Аникино (80 осіб в 1984 році), Зоря (150 осіб в 1984 році), Великий Кез (450 осіб в 1984 році), Малий Кез (140 осіб в 1984 році).

Серед підприємств у селищі працюють 2 ліспромгоспи (один з яких «Російський ліс»), мехлісопункт, міжгосподарський лісгосп, льонопереробний завод, маслосироробний завод, хлібокомбінат, елеватор, харчкомбінат, багато приватних підприємств.

В селищі діють професійне училище № 50, 2 школи, 5 дитячих садочків («Сонечко», «Теремок», «Посмішка», «Колосок», «Ладушки»), спортивна школа, школа мистецтва, центр дитячої творчості, будинок культури, центральна районна лікарня, ФАП, 2 клуба, 2 бібліотеки, виставковий центр, центр прикладного мистецтва, молодіжний центр, комплексний центр соціального обслуговування населення, служба зайнятості, військкомат, ветеринарна станція з лабораторією, районний суд, прокуратура, пожежне депо, ТСОУ, церква, краєзнавчий музей, музей імені Поскребишева О. О., районний будинок ремесел. Видається районна газета «Зірка».

25-30 червня 2012 року в селищі пройшов IV Міжрегіональний та водночас^[4] XI республіканский фестиваль паркової скульптури, у якому взяли участь 40 майстрів з Удмуртії, Мордовії, Ямало-Ненецького АО, Красноярського краю та Пензенської області. Вони створили 17 дерев'яних скульптур та композиції, які були встановлені на території районного Будинку культури в центрі селища. Переможцями фестивалю стали^[5][6]:

• робота Узей-Туклинського будинку ремесел (Удмуртія) «Слідами древніх легенд: Про річку Каму»;
• робота Петра Рябова (голова громадської організації "Спілка Тавлинських майстрів «Ермезь», Мордовія), Олександра Рябова (викладач з різьблення по дереву Дитячої художньої школи, Мордовія), Олександра Туркичева (викладач Дитячої школи мистецтв села Шемишейка Пензенської області);
• робота Петра Камашева (викладач Бабинської ЗОШ Зав'яловського району, Удмуртія) «Творчість поета Поскребишева О. О.»

• Сайт селища
• Кезький маслосироробний завод [Архівовано 1 січня 2014 у Wayback Machine.]
• Сайт районноїгазети «Зірка» [Архівовано 23 січня 2019 у Wayback Machine.]