Кино

Кино
Юрій Каспарян та Віктор Цой під час концерту в Ленінграді (1986 рік)
Основна інформація
Жанр	нова хвиля пост-панк російський рок
Роки	1981 — 1991 2019 — наш час
Країна	СРСР;  Росія
Місто	Ленінград (СПб)
Мова	російська
Тематика	молодь, протест, любов, суспільство, сум, героїка
Лейбл	АнТроп, ЯншиваШела, Мелодія, Moroz Records, Maschina Records
Склад	Віктор Цой† Георгій Гур'янов† Юрій Каспарян Олександр Тітов Ігор Тихомиров
Колишні учасники	Олексій Рибін Олег Валинський
kino.band
Кино у Вікісховищі

«Кино́» (укр. Кіно) — радянський рок-гурт, заснований 1981 року Віктором Цоєм і Олексієм Рибіним, один з найпопулярніших рок-гуртів на рубежі 1980-х і 1990-х років. «Кино» був одним з найвідоміших гуртів Ленінградського підпілля поряд з «Акваріумом» і «Зоопарком». Незмінним фронтменом, а також автором всіх текстів і музики гурту, був Віктор Цой, після смерті якого той практично одразу ж розпався. «Кино» проіснував дев'ять років, протягом яких випустив 9 студійних альбомів, декілька компіляцій і значну кількість концертних бутлегів. Гурт записав понад 300 пісень, деякі з них не видавались в альбомах.

Стиль музики та текстів Кино можна віднести до готик-року, пост-панку. У їхньому звучанні відчувається вплив творчості західних гуртів The Cure, The Smiths, Joy Division, The Sisters of Mercy та Echo & the Bunnymen, Duran Duran.

У розпал літа 1981 року, відпочиваючи на українському Кримському узбережжі, колишній бас-гітарист «Палати № 6» Віктор Цой та музиканти колективу «Пилигрим» Олег Валінський та Олексій Рибін вирішили об'єднатися та організувати гурт. Назва спала на думку відразу – «Гарин и гипербилоиди» (посилання до фантастичного твору Олексія Толстого), а в основу репертуару лягли творчі напрацювання Цоя.

Тріо встигло провести кілька квартирників, але довго у цьому складі колектив не пробув. Валінського забрали до армії, барабанщик так і не повернувся на сцену. Цой з Рибіним вирушили підкорювати Ленінград, влившись до лав пітерського рок-клубу. Там і сталася доленосна подія – на незвичайну команду звернув увагу лідер гурту «Аквариум» Борис Гребенщиков, взявши на себе питання продюсування. І вже весною 1982 гурт став іменуватись , як «Кино»

Назва групи дуже довго дискутувалась серед учасників. Вони хотіли назвати її так, щоб це і запам'ятовувалось і звучало по простому. Ідея назви «Кино» з'явилася випадково, коли прогулюючись вони натрапились на велику вивіску кінотеатру

У групі були чітко розподілені обов'язки кожного. Цой займався безпосередньо репертуаром, а Рибін організацією концертів та пошуком музикантів. З часом у колектив прийшли грати барабанщик Валерій Кирилов, гітарист Юрій Каспарян та басист Максим Колосов.

Однак через рік у команді почалися розбіжності. Рибіна не влаштовувало, правила у групі диктує напарник, залишаючи у себе слово у кожному питанні. Цой же висловлював невдоволення тим, що Олексій не створює пісні, лише користується плодами його праці. Амбіції взяли гору і в результаті Рибін пішов з колективу

Після виходу Рибіна у пріоритеті у Віктора виявилися акустичні концерти, разом із Каспаряном музикант записав демоальбом «46». Трохи згодом до «Кіно» увійшли Георгій Гур'янов (барабани) та Олександр Тітов (бас). Останній поєднував роботу у групі «Аквариум» і одного разу, не витримавши навантаження, пішов від Цоя. Місце басиста зайняв Ігор Тихомиров. Колектив проіснує в такому складі до самого кінця.

2012 року показали документальний фільм «Цой — Кино», у якому представили раніше не опубліковану пісню гурту — «Атаман». Учасники колективу зібрались, щоб завершити цю пісню, демозапис якої вже 22 роки зберігала в себе колишня цивільна дружина Віктора Цоя — Наталія Разлогова.

20 червня 2013 року на 52 році пішов з життя барабанщик гурту Георгій Гурьянов^[1].

2019 року син Віктора Цоя Олександр Цой запропонував організувати концерти гурту (КИНО2020), у яких використовувався би вокал Віктора Цоя зі старих записів пісень, і жива інструментальна музика участников гурту з використанням спеціально розробленого відеоряду. Планувалось, що на сцену вийдуть музиканти «Кино» — Тихомиров, Тітов та Каспарян, барабанні партії виконає Олег Шунцов (учасник проєкту «Симфоническое кино»), на акустичній гітарі зіграє Дмитро Кежватов з гурту «Тараканы!». Концерти мали відбутися 31 березня 2020 (Санкт-Петербург) та 21 листопада 2020 (Москва)^[2]. Але через пандемію коронавірусу їх перенесли на 2021 рік. У турі запланований концерт у Києві (вересень 2021).

У рамках підготовки до концертів музиканти записали оновлені версії [Архівовано 18 Березня 2021 у Wayback Machine.] пісень «Троллейбус», «Музыка волн» та «Мама, мы все тяжело больны».

У березні 2021 року відбувся концерт гурту в Пітері під назвою «Кино в Севкабеле», на якому учасники гурту у відновленому складі виконали низку хітів у новому звучанні^[3].

Після початку повномасштабного вторгнення, гурт прийняв позицію замовчування.^[4]

Син Віктора Цоя Олександр Цой випустив пост в Instagram з чорним квадратом і текстом: "Серед зв'язок у горлі комом тісниться крик. Але настав час, і тут уже кричи — не кричи".^[4][5] Була інформація про те, що людям, що в Україні купили квитки на оновлені концерти "КИНО" так і не повернули гроші.^[6]

10 березня 2022 року гурт випустив оновлену версію пісні "Я объявляю свой дом",^[7] котра багато ким визначалася як антивоєнна, і визначили що сам кліп і оновлена версія були також антивоєнними за спрямуванням.^[4][8][5]

Відомо про те, що в своїй пропаганді Росія використовує "КИНО".^[9][10][11]

А на рашистському концерті в "Лужніках" виконували пісню "КИНО" "Группа крови",^[12] котра оглядачами визначається як антивоєнна,^[13][14] що ніяк не відповідало мотивам концерту.

Відомо про те, що син Віктора Цоя - Олександр Цой є пропагандистом видання RT^[15] і допомагав "СимфоКИНО" з Юрієм Каспаряном^[16] організовувати концерти в окупованому Криму.^[17][18]

Також відомо що батько Віктора Цоя - Роберт Цой заявив що його син підтримав би так зване "СВО".^{[19][20][21][10][11]} Однак оглядачами Цой визначається як особа, що все ж не підтримувала військові дії, і була не в захваті від радянського устрою.^[22][23] І сам Цой не дуже лестливо відгукувався про радянський лад.^{[24][25][26][27][28][29][30]}

Так, казахстанський кінорежисер Рашид Нугманов, що близько був знайомий з Цоєм, розповідав про його ставленні щодо Афганської війни: "Ми, звичайно, торкалися цієї теми не раз, але завжди побіжно, не заглиблюючись у дискусії. У нас обох афганська війна викликала негативні емоції. Вона була однією з додаткових причин, через які Віктор «косив» від армії в психушці. У ті часи панувала стійка думка, що призовники зі східною зовнішністю мають вищі шанси потрапити до Афганістану.".^[31]

В вересні 2023-го року близький до російських силових служб телеграм-канал "Baza" опублікував новину, що продюсерська компанія «Оптімус» попросила у Фонду президентських грантів 26,5 мільйона рублів для організації патріотичного туру групи «КИНО» містами базування ВМС, щоб «підтримати моральний дух» військових,^[32][4][5] однак гурт не підтвердив цю новину.^[4][5]

Гурт продовжує виступати в РФ та за кордоном і випускається на російських лейблах.^[4]

• 1982 — 45
• 1983 — 46
• 1984 — Начальник Камчатки
• 1985 — Это не любовь
• 1986 — Ночь (запис 1985 року)
• 1988 — Группа крови (запис 1987 року)
• 1989 — Звезда по имени Солнце (запис 1988, зведення 1989 року)
• 1991 — КиНО (Чёрный альбом, запис 1990—91 року)

• 1989 — Le Dernier Des Héros («Последний герой»)
• 2022 — 12 22
• 2024 — Это не любовь (Remake 2024) (новий перезапис альбому Это не любовь)
• 2025 — Молнии Индры

• 1986 — Red Wave (одна сторона з 2LP)
• 1987 — АССА (фінальна пісня)

після розпаду, під час возз'єднання

• 1992 — Неизвестные песни
• 1996 — Легенды русского рока. Кино
• 1999 — Лучшие песни 82—88 та 88—90
• 2000 — История этого мира
• 2001  — Grand Collection
• 2002 — Кино в кино
• 2002 — Последние записи
• 2017 — Виктор Цой 55
• 2018 — Легенда
• 2020 — Любовь – это не шутка (або КИНО•1986)^[33]
• 2021 — Кинохроники 2021/1982

Вініл / CD / стрімінґ

• 1987 — Из альбома Начальник Камчатки (EP)
• 1988 — Из альбома Ночь (EP)
• 1989 — Maman (сингл)
• 2018 — Атаман (сингл)
• 2019 — Перемен (сингл)^[34]
• 2019 — Вопрос / Место Для Шага Вперёд (сингл)^[35]
• 2020 — Следи за собой (сингл)^[36][37]
• 2021 — Нам с тобой / Кукушка (премикс) (сингл)^[38]
• 2022 — Любовь к оружию (з Євгеном Федіровим, сингл)
• 2022 — Проснись, Это Любовь / Город (сингл)^[39]
• 2025 — Кончится лето (з гуртом «Братство Атома», сингл)
• 2025 — Дождь для нас (з альбому Молнии Индры)

Гнучкі диски (звукові додатки до журналів)

• 1989 — «Русский язык за рубежом» № 1
• 1989 — «Клуб и художественная самодеятельность»
• 1989 — «Народное творчество» № 9
• 1990 — «Кругозор» № 7/90

• 1987 — Концерт в рок-клубе (2CD)
• 1987 — Концерт в Дубне
• 1994 — Акустический концерт
• 1996 — Акустический концерт (ver.2)
• 2000 — Акустика (запис 1984 року)
• 2002 — Первые записи
• 2002 — Live 1988—1990 (2CD)
• 2004 — Невідомі записи (4CD):
  • 1982 — Акустика. Ленинград.
  • 1984 — Виктор Цой — Акустика
  • 1986 — Рок-фестиваль. ДК Связи. Москва.
  • 1988 — Квартирник. Ленинград.
  • 1990 — Акустика. Таллин.

Колоборації В. Цоя

• 1983 — Концерт у Павла Краева (Майк та Цой)
• 1984 — Сейшн на Петроградской (Майк та Цой)
• 1985 — Весна — лето (Майк та Цой)
• 1988 — Исполнение разрешено (концерт у Сосновом Бору, Б. Гребенщиков, М. Науменко, В. Цой, 15.12.1984, 2CD)

КИНОпробы: 2000 року, через 10 років після смерті Віктора Цоя, з ініціативи його вдови Мар'яни записаний альбом «КИНОпробы». У ньому кавер-версії пісень гурту Кино записали такі відомі пост-совєтські гурти як «Король и Шут», «Кукрыниксы», «БИ-2», співаки В'ячеслав Бутусов, Земфіра, український рок-гурт «ВВ».

• 2000 — КИНОпробы (2CD)
• 2002 — День рождения Виктора Цоя
• 2010 — КИНОпробы. Рэп-трибьют
• 2010 — 20 лет без Кино
• 2014 — Спасём Мир. Tribute To Tsoy 2014
• 2014 — Олексій Вишня — Вишнёвое кино (сингл)
• 2017 — Мы вышли из Кино
• 2022 — Мы вышли из Кино 2

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кино

• Needle (Голка) на сайті IMDb (англ.)
• Дискографія Кіно на сайті MusicBrainz