Лава

Фонтан лави заввишки 10 метрів, Гаваї, США
Пахоехое-лава та аа-лава. Гаваї. 2007

Ла́ва — природний силікатний розплав глибинних мас, що вилився на поверхню з тріщин у земній корі або з кратерів вулканів[a]. Від магми відрізняється відсутністю газів, які звітрюються під час виверження. Внаслідок застигання лави утворюються ефузивні гірські породи[1].

Лава — це зазвичай розжарена (690—1200 °С) маса різного ступеня в'язкості, з частково або повністю розплавлених гірських порід, яка вилилася або була витиснута на земну поверхню під час вулканічного виверження[1].

Походження терміна

Походить від італійського (неаполітанського або калабрійського діалектів) lava — «потік, струмок». Ймовірно утворене від латинського lavare — «мити» (від кореня *leue- «мити»). Спочатку так називали струмки, що утворюються після злив, потім — потоки розплавленої породи з Везувію. Альтернативна етимологія — від латинського labes — «падіння», від labi — «падати, ковзати»[2].

Властивості

Менш багаті на кремнезем лави зазвичай вивергаються при температурі 1000—1230 °C, тоді як багаті на кремнезем лави холодніші — 750—900 °C. Стародавні лави, що вивергалися в архейський еон, могли досягати температури 1300—1400 °C. Густина коливається від 2,4 г/см3 до 2,9 г/см3[3].

Швидкість руху лави поверхнею залежить від її власних властивостей і рельєфу. Базальтова лава тече найшвидше, а її потоки можуть простягатися на десятки кілометрів від місця виверження. Передні краї потоків рухаються зі швидкістю до 10 км/год на крутих схилах, але зазвичай просуваються менше ніж 1 км/год на пологих схилах. Якщо потоки лави обмежені каналом або лавовою трубкою на крутому схилі, основна частина потоку може досягати швидкості понад 30 км/год. В'язкі андезитові потоки рухаються зі швидкістю лише кілька кілометрів на годину і рідко простягаються більше, ніж на 8 км від своїх жерл[4].

В'язкі дацитові та ріолітові потоки часто утворюють круті куполи над місцем виверження. Лавові куполи часто ростуть шляхом витіснення багатьох окремих потоків завтовшки понад 30 м протягом кількох місяців або років. Такі потоки перекривають один одного та зазвичай рухаються менше ніж на кілька метрів за годину[4].

Види

Аа-лава. Гаваї

Лава поділяється на:

  1. Лава основна, лава базальтова — лава базальтового та андезит-базальтового складу. Характерна для щитоподібних і тріщинних вулканів. Утворює лавові потоки та покриви.
  2. Андезитова
  3. Дацитова
  4. Ріолітова
  5. Трахітова
  6. Фонолітова
  7. Пантелеритова
  8. Комендитова
  9. Онгонітова
  10. Кисла лава — лава, яка містить 65-75 % кремнезему. При виливі характеризується великою в'язкістю і меншою рухливістю, ніж основна лава. Часто утворює над центром виверження екструзивний безкратерний купол.
  11. Кремнієва лава — лава, найбільш характерна для вулканів Тихоокеанського вогняного кільця. Вона зазвичай дуже в'язка й іноді застигає в жерлі вулкана ще до закінчення виверження, тим самим припиняючи його. Закупорений пробкою вулкан може дещо роздутися, а потім виверження поновлюється, як правило, найсильнішим вибухом. Середня швидкість потоку такої лави — кілька метрів в день, а температура — 800—900 °C. Вона містить 53-62 % діоксиду кремнію (кремнезему). Якщо його вміст сягає 65 %, то лава стає дуже в'язкою і повільною. Колір гарячої лави — темний або чорно-червоний. Застиглі кремнієві лави можуть утворити вулканічне скло чорного кольору. Подібне скло виходить, коли розплав швидко остигає, не встигаючи кристалізуватися.

Лава, вивержена на суху земну поверхню — аа-лава; пахоехое (пехуху) — лавовий потік з хвилеподібною склуватою поверхнею, часто скрученою в складки, іноді пальцеподібний, розділений на окремі струмені, нерідко з тунелями.

Кульова лава

Лава, яка вилилася під водою, називається кульовою (подушковою, еліпсоїдальною, піллоу-лавою). Вона є скупченням округлих «подушок» або «куль», втиснених одна в одну, або довгастих трубок, що сполучаються за допомогою шийок.

Небезпека

Будинок, похований під застиглою лавою біля Етни

Лавові потоки рідко спричиняють смерті людей, але часто знищують будинки, сільськогосподарські угіддя, що опинилися на шляху. Якщо вони потрапляють у водойму, або вода потрапляє в лавову трубку, вода може закипіти та спричинити вибухове поширення гарячих бризок на великій площі. Природний метан іноді переміщується в підземних порожнинах і вибухає при нагріванні від лави[4].

Смерть та травми можуть настати, коли очевидці наближаються до лавового потоку надто близько, або їхній шлях до відступу відрізаний іншими потоками. Смертельні випадки, спричинені лавовими потоками, часто пов'язані з обвалом берега потоку, задухою через супутні гази, пірокластичними потоками з купола, лахарами, що утворюються при зіткненні лави з водою[4].

Позаземна лава

Виливи лави відбуваються чи відбувалися не тільки на Землі. Лавою достеменно утворені місячні моря та схили щитових вулканів на Марсі. Єдиний відомий об'єкт Сонячної системи, на якому спостерігається рідка лава — це Іо, супутник Юпітера[5].

Лавові планети — це гіпотетичний тип екзопланет, поверхня яких здебільшого вкрита рідкою лавою. Їх існування можливе на орбітах, близьких до зірок, внаслідок чого поверхня планети постійно лишається розплавленою[6].

Галерея

Див. також

Примітки

  1. ↑ Простіше кажучи, лава — це магма, яка вилилася на земну поверхню.

Джерела

  1. ↑ а б Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Т. 2. Донбас. 2007. с. 10.
  2. ↑ Lava - Etymology, Origin & Meaning. etymonline (амер.). Процитовано 16 вересня 2025.
  3. ↑ Magma. The Australian Museum (англ.). Процитовано 16 вересня 2025.
  4. ↑ а б в г Lava flows destroy everything in their path | U.S. Geological Survey. www.usgs.gov (англ.). Процитовано 16 вересня 2025.
  5. ↑ Rocchetti, Enrico (15 травня 2019). EXTRATERRESTRIAL VOLCANOES. Istituto Nazionale di Geofisica e Vulcanologia (англ.). Процитовано 17 вересня 2025.
  6. ↑ published, Victoria Corless (6 серпня 2025). Exotic 'lava worlds' are a hot new frontier in exoplanet science. Space (англ.). Процитовано 17 вересня 2025.

Література

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.

Інтернет-ресурси