Ложка
Ло́жка — предмет столового приладдя, призначений для рідких або розсипчастих страв. Вона складається з черпала, за допомогою перемички з'єднаного з ручкою.
Етимологія
Етимологія прасл.: *lъžica, *lъžъka не з'ясована, ці слова порівнюють з алб. lugë («ложка»), лит. laužti («ламати»)[1], а також з лат. ligula («ложка»), дав.-ірл. liag і ірл. liach («ложка»). Не виключений зв'язок з прасл.: *lizati («лизати»)[2].
Історія
Історія ложок починається у період неоліту. Найімовірніше, доісторичні люди використовували мушлі або дерев'яні тріски як ложки. Давньогрецькі та латинські назви ложок походять від «мушля»[3]. В Європі найраніші неолітичні кістяні ложки датуються приблизно 5500-ми роками до н.е.[4]
Декоровані дерев'яні ложки створювали у Стародавньому Єгипті за Нового царства (1550–1070 роки до н.е.). Вони використовувалися не для їжі, а для набирання косметики, приготування та нанесення мазей[5].
У I ст. римляни розробили два типи ложок: лігула використовувалася для супів та м'яких страв, мала овальне черпало і ручку, що закінчувалася декоративним візерунком; і кохлеар для вживання молюсків та яєць із круглим черпалом і загостреною ручкою. Через римську окупацію Британії з 43 по 410 рік римські ложки поширилися і там[3].
Поряд зі столовим застосуванням бували фармакологічні ложечки. Так, на території сучасної Скандинавії, Німеччини та Польщі античної епохи знайдено ложечки, що ймовірно слугували для нюхання наркотиків воїнами[6].
У ранньому ісламському світі ложками їли суп[7]. У європейському Середньовіччі ложки зазвичай виготовляли з дерева або рогу. У заможних родин вони бували срібні, а в королівських осіб часто золоті[3]. Перші срібні ложки на Русі були виготовлені у 998 році (на прохання дружини князя Володимира)[8]. Починаючи приблизно з XIV ст., набули поширення ложки з лудженого заліза, латуні, олова та інших металів[3]. Срібні ложки та інше приладдя проте лишалися ознакою високого статусу їхніх власників і частиною культури показного споживання[9].
Суттєвим недоліком ложок тривалий час лишалася зміна смаку страви, зумовлена матеріалом. У середині XVIII ст. почали виготовляти мідні ложки, вкриті тонким шаром срібла, що зменшувало цю ваду, але не усувало цілком. У середині XIX ст. сріблення стали проводити методом гальванопластики. Як заміна срібним ложкам почали виробляти алюмінієві, а потім пластмасові, що стали поширеним столовим приладдям. Срібні вироби при цьому лишалися ознакою високого статусу. Рішенням для широкого вжитку стали вироби з нержавкої сталі з початку XX ст., коли було налагоджено технологію її дешевого масового виробництва[10].
Для зберігання ложок в українських хатах міг влаштовуватися спеціальний тримач — ложник або ліжник (на Бойківщині траплялася назва жичник, на Поліссі — ложниця) який являв собою брусок з отворами, прикріплений до стіни біля мисника[11]. Запорожці носили ложку в особливому поясному футлярі, який називався ложечник[12].
В Україні налічувалося до 150 видів ложок: батьківська, захалявна (яку носили за халявою), козацька, межеумок (проста селянська нефарбована ложка), міщанська (тонкого, чистого оброблення), монастирська, насипна, рибальська, розливна (ополоник), циганська, чумацька (товстіша та грубіша за селянську)[13]. Володимир Даль так описував технологію виготовлення дерев'яних ложок: «обрубується з цурки сокиркою, теслиться теслом, обстругується ножем і ріжеться кривим різаком (різак для вирізання заглибини в ложці в Україні відомий як лижка[14], також ложкоріз), а держак з головкою на ньому точаться пилкою, від руки». Наводяться в словнику Даля і види дерев'яних ложок: межеумок (звичайна), бурлацька (погрубіше), баська́/боська́ (довгаста, з тупим носом, буквально — «гарна»), півбоська (більш округлої форми, ніж боська), тонка (тонкої роботи, чистого вироблення)[15]. Майстри, що займалися виготовленням ложок, називалися ложечниками[12] чи ложкарями[16].
Матеріали
Окрім мушлі та дерева, давні ложки також виготовлялися з металів (таких як золото, срібло та олово), слонової кістки, кістки, рогу, кераміки, порцеляни та кришталю[3].
В наш час ложки зазвичай виробляють з нержавкої сталі (сталь з додаванням нікелю). Окрім сталі, може бути використано срібло (для дорогих моделей), алюміній (дешевий та легкий метал) або пластмаса (для одноразових ложок). Дерев'яні ложки зустрічаються рідко та дедалі менше уживаються за прямим призначенням. Зараз їх здебільшого використовують як прикрасу інтер'єру або музичний інструмент.
У XXI ст. проводяться пошуки біорозкладних матеріалів для столового приладдя. Наприклад, одноразових ложок із запеченоо тіста[17], водоростей, паперу, щоб зменшити використання пластику і завадити забрудненню ним довкілля[18]. Як альтерантива пластику також використовується перероблений поліетилентерефталат[19].
Види ложок за призначенням
- Столова ложка (бл. 12,5 мл.);
- Чайна ложка (бл. 10 мл.);
- Десертна ложка (бл. 5 мл.).
- Кавова ложка — призначена для розмішування цукру, вершків, сиропів у маленьких ємностях (як кавове горня).
- Дегустаційна ложка — для перевірки смаку, консистенції страви; виготовляється з матеріалів, які не впливають на відчуття смаку.
- Копистка — дерев'яна ложка або лопаточка для перемішування.
- Шумівка — ложка з отворами для зняття піни («шуму»).
- Соусна ложка — ложка з носиком для соусів, підлив.
- Сервірувальна ложка — для точного накладання страв у порцію.
- Барна ложка — для приготування змішаних напоїв і коктейлів.
- Ополоник — велика ложка для насипання рідких страв.
Музичний інструмент
Від столової ложки походить однойменний ударний музичний інструмент. Звук створюється вдарянням одна об одну опуклих боків черпаків.
Цікаво
У Криму поблизу нп. Малий Маяк на стежці Талма-Богаз є джерело Талма (інша назва — Ложка), яке витікає з каменю якому надано форми стилізованої ложки.
Галерея
-
.jpg)
Давньоєгипетська дерев'яна ложка для косметики часів Нового царства -
Керамічна етруська ложка, VI ст. до н.е. -
Антична кістяна ложка, I ст. н.е. -
Давньоримський бронзовий кохлеар -
Візантійські срібні ложки, 650-і роки -
Квентін Массейс, "Діва з Дитям", 1520 р. Знизу каструля з ложкою -
%252C_by_Henry_Guillaume_Schlesinger.jpg)
Анрі-Гійом Шлезінгер. "П'ять відчуттів: смак", бл. 1865 р. -
Еміль Мюньє. "Сніданок", 1880 р. -
.jpg)
Срібна англійська ложка, 1910-і -
Рогові ложки зі срібними ручками -
Целюлозна ложка -
Китайська керамічна ложка -
Пластикова медична ложка -
Соусна ложка -
Барна ложка -
Ложка з червоною ікрою -
Керамічно-дерев'яні сервірувальні ложки, 1982 р. -
Ложник -
Ложник -
Чайні ложечки -
Туристична ложка-виделка -
.jpeg)
Ложка з десертом
Примітки
- ↑ Назва знаряддя могла бути утворена від дієслова зі значенням «ламати», «різати» аналогічно найменуванням ложки в германських мовах: англ. spoon < дав.-англ. spon, пор. давн.в-нім. span («тріска») і дав.-ісл. spaan («тріска», «ложка»).
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
- ↑ а б в г д Spoons. researcharchive.calacademy.org. Процитовано 2 березня 2026.
- ↑ Stefanović, Sofija; Petrović, Bojan; Porčić, Marko; Penezić, Kristina; Pendić, Jugoslav; Dimitrijević, Vesna; Živaljević, Ivana; Vuković, Sonja; Jovanović, Jelena (2019). Bone spoons for prehistoric babies: Detection of human teeth marks on the Neolithic artefacts from the site Grad-Starčevo (Serbia). PloS One. 14 (12): e0225713. doi:10.1371/journal.pone.0225713. ISSN 1932-6203. PMC 6922321. PMID 31856238.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з номером статті як номер сторінки (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ Spoon - New Kingdom - The Metropolitan Museum of Art. www.metmuseum.org (англ.). Процитовано 2 березня 2026.
- ↑ Starr, Michelle (4 грудня 2024). Roman Era Barbarians Carried Tiny Spoons That May Have Helped in Battle. ScienceAlert (амер.). Процитовано 2 березня 2026.
- ↑ Lindsay, James E. (2005). Daily life in the medieval Islamic world. Greenwood Press "Daily life through history" series. Westport, Conn: Greenwood Press. с. 128. ISBN 978-0-313-32270-9.
- ↑ Кондратюк, С.Є.; Геллер, О.Л. (2015). Дивосвіт металів (PDF). Київ: Академперіодика. с. 56.
- ↑ From silver spoons to fresh vegetables: Why have elites’ signals of status totally shifted?. Quartz (англ.). 8 червня 2017. Процитовано 2 березня 2026.
- ↑ Miodownik, Mark (29 квітня 2015). Stainless steel revolutionised eating after centuries of a bad taste in the mouth. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 2 березня 2026.
- ↑ Хведір Вовк. 8. Будівництво // Студії з української етнографії та антропології. — К. : «Мистецтво», 1995. — ISBN 5-7715-0729-6.
- ↑ а б Ложечник // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ По ремеслу и промысел… [Архівовано 3 листопада 2019 у Wayback Machine.] // Журнал «Вокруг света», июль 1998
- ↑ Лижка // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Ложка // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882. (рос.)
- ↑ Ложкарь // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Dordevic, Dani; Pencak, Tomas; Slamova, Daniela; Zeljkovic, Sanja Cavar; Tremlova, Bohuslava; Zamaratskaia, Galia (1 червня 2025). Development of edible spoons using non-traditional flours. Applied Food Research. 5 (1): 100995. doi:10.1016/j.afres.2025.100995. ISSN 2772-5022.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з номером статті як номер сторінки (посилання) - ↑ Embracing Sustainability With Notpla Seaweed Spoons. Antonelli (англ.). Процитовано 2 березня 2026.
- ↑ Arthur, Rachel (9 травня 2025). ‘Plastic is last century’s material!’ Could the beverage industry leave plastic bottles behind forever?. BeverageDaily.com (англ.). Процитовано 2 березня 2026.
Джерела
- Острів знань [Архівовано 9 січня 2015 у Wayback Machine.]
Посилання
- Ложка [Архівовано 14 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 859. — 1000 екз.
