Нивра

село Нивра
Костел Нивра
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Чортківський район
Тер. громада	Скала-Подільська селищна територіальна громада
Код КАТОТТГ	UA61060350120092678
Основні дані
Населення	837
Територія	4.035 км²
Густота населення	207.43 осіб/км²
Поштовий індекс	48740
Телефонний код	+380 3541
Географічні дані
Географічні координати	48°43′4″ пн. ш. 26°13′7″ сх. д. / 48.71778° пн. ш. 26.21861° сх. д. / 48.71778; 26.21861
Середня висота над рівнем моря	197 м
Водойми	Збруч , Вільховий Потік
Відстань до обласного центру	125 км
Відстань до районного центру	25 км
Найближча залізнична станція	Гермаківка
Відстань до залізничної станції	5 км
Місцева влада
Адреса ради	48720, Тернопільська область, Чортківський район, селище Скала-Подільська, вул. Івана Франка , буд 2
Староста	Гуска Тетяна Романівна
Карта
Нивра
Нивра
Мапа
Нивра у Вікісховищі

Ни́вра — село в Україні, у Скала-Подільській селищній територіальній громаді Чортківського району Тернопільської області.

Населення — 837 осіб (2001).

На території села розташована гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення — Ниврянське джерело.

Поблизу Ниври виявлено археологічні пам'ятки мезоліту та давньоруської культури.

Село з давніх-давен називалося Нівра. Однак у радянські часи на печатці сільської ради було написано по російськи «Нивра». В часи незалежності керівництво села не поспішало виготовляти печатку українською мовою, тому село з Ніври, через бюрократичну недбалість, перетворилося на Нивру.

Село розташоване на відстані 365 км від Києва, 125 км — від обласного центру міста Тернополя та 25 км від міста Борщів. Розташоване на річці Нивра, яка у східній частині села впадає у Збруч.

Великий князь Литовський Вітовт, коли володів Західним Поділлям (1411—1430 рр.), подарував низку сіл, в тому числі і Нівру Кам'янецькій латинській катедрі. Перша писемна згадка про село — 1498 р., як Велика Нівра (Nyewra Maior)^[1].

З 1947 року мешканці села зазнали каральної акції операції «Захід».

До 2015 село було адміністративним центром Ниврянської сільської ради, якій було підпорядковане село Залуччя. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Скала-Подільської селищної громади.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Скала-Подільської селищної територіальної громади^[2].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Борщівського району, село увійшло до складу новоутвореного Чортківського району^[3].

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким^[4]:

• церква Чуда святого архистратига Михаїла в Хонах (1718, кам'яна, ПЦУ);
• церква Чудо святого архістратига Михаїла (1937, переобладнана з костелу, кам'яна, УГКЦ).

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1968), встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини, насипано символічну могилу Борцям за волю України (1992).

Споруджено джерело із цілющою водою «Кам'янка» (1987). Споруда освячена українською автокефальною правосланою церквою. Щороку на Водохрестя тут освячується вода

Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, Будинок культури, бібліотека, дошкільний заклад, амбулаторія, аптека, відділення зв'язку, кафе, 3 торговельні заклади.

• Василь Боєчко (нар. 1955) — український історик та дипломат.
• Василь Гаврилюк (1922—2012) — український співак.
• Віктор Камінський (нар. 1953) — український композитор, заслужений діяч мистецтв України, лауреат Шевченківської премії.
• Петро Наконечний (нар. 1936) — український педагог.
• Василь Патралюк (1921—1995) — український педагог.
• Михайло Пакалюк (1920—1994) — український лікар.
• Володимир Росткович(1972—2024)—український військовик, учасник російсько-української війни^[5].
• Степан Саранчук (нар. 1935) — український педагог, науковець і громадський діяч.
• Павло Сенищ (нар. 1959) — український банкір, заслужений економіст України.
• Петро Фігуш (1901—?) — комендант жандармерії залізничного транспорту УГА.
• Михайло Ципняк (нар. 1943) — український господарник.

• о. Теодор Мицько — священик УГКЦ, парох села, дід українського історика Ігоря Мицька^[6].
• Андреа Андерман — Почесний громадянин села.

• Гуцуляк Н., Саранчук С., Івахів, Г. Нивра // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 538—541. — ISBN 978-966-457-228-3.
• Волощук В., Уніят, В. Нивра // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 627—628. — ISBN 966-528-199-2.
• Niwra // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 165. (пол.)

У Вікісловнику є сторінка Нивра.

• Нивра — Замки і храми України [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]