ОСУ-76

ОСУ-76
Тип	САУ безпосередньої підтримки
Походження	СРСР
Історія використання
На озброєнні	на озброєння не прийнята
Історія виробництва
Виготовлення	1944
Виготовлена кількість	3
Характеристики
Вага	4,2
Довжина	5000
Довжина ствола	51,6
Ширина	2150
Висота	1560
Обслуга	3
Калібр	76,2-мм ЗІС-3
Підвищення	−5…+12
Траверс	±10
Броня	сталева катана гомогенна Лоб: верх: 6 / 51°, середина: 6 / 22°, низ: 6 / 78° Борт: 6 / 0° Корма: 6 / 13° Дах: 6 Днище: 6 Башта: лоб: 10 / 25°, борт: 6 / 22°, корма: 6 / 0°, дах: відкритий
Головне озброєння	Гармата боєкомплект: 30
Двигун	рядний 4 — циліндровий карбюраторний рідинного охолодження 50
Питома потужність	11,9
Підвіска	торсіонна, індивідуальна тиск на ґрунт: 0,4
Дорожній просвіт	290
Паливо	бензин
Швидкість	шосе: 41

ОСУ-76 — дослідна радянська самохідна артилерійська установка (САУ) періоду Другої світової війни.

Була розроблена в березні — травні 1944 року як максимально полегшена та спрощена версія СУ-76 і як і остання, призначена для безпосередньої підтримки піхоти.

Маючи схожу конструкцію та однакову артилерійську частину з СУ-76, ОСУ-76 базувалася на агрегатах більш раннього легкого танку Т-60.

Три прототипи ОСУ-76 були виготовлені влітку 1944 року, проте їх випробування виявили недостатню стійкість настільки легкої САУ при стрільбі з 76-мм гармати, а також незадовільну рухливість, через що на озброєння ОСУ-76 прийнята не була.

• А. Чубачин. Самоходное орудие СУ-76. — Москва : БТВ-МН, 2006. — 92 с. — (Военная летопись — Бронетанковый музей № 8) — 1000 прим.