Оґ

Оґ
Титул	монарх
Місце смерті	Edreid
Рід смерті	смерть у боюd
Посада	король
Участь у військовому конфлікті	Battle of Edreid
Персонаж твору	Тора, Числа і Повторення закону
Оґ у Вікісховищі

Оґ або Ог (івр. עוֹג, трансліт. ʿŌg, араб. عوج, трансліт. ʿŪj; дав.-гр. ῍Ωγ, трансліт. Ōg) — згідно з Танахом та іншими джерелами, аморейський цар Башану, якого разом зі своїм військом убив Мойсей та його люди в битві при Едреї. В арабській літературі його називають ʿУдж-ібн-ʿАнак (عوج بن عنق, «Ог, син Анак», Анак — дочка Адама в ісламській традиції).

Ог згадується в Книзі Чисел. Як і його сусід Сигон з Хешбону, якого Мойсей раніше переміг у битві при Яхазі, він був аморейським царем, правителем Башану, до складу якого входило шістдесят укріплених міст і деякі неукріплені селища, зі столицею в Аштароті (ймовірно, сучасний Тель-Аштара, де досі існує 20-метровий курган).

У Книзі Чисел, Розділ 21, та Повторенні закону, Розділ 3, продовжується:

¹ І обернулися ми, та й пішли дорогою до Башану. І вийшов навперейми нас Оґ, цар башанський, він та ввесь його народ, на війну до Едреї.

² І сказав Господь до мене: Не бійся його, бо в твою руку Я дав його, і ввесь народ його та край його, і зробиш йому, як зробив ти Сигонові, цареві амореян, що сидів у Хешбоні. ³ І дав Господь, Бог наш, у нашу руку також Оґа, царя башанського, та ввесь його народ, і побили ми його, так що нікого не позосталося в нього. ⁴ І здобули ми всі міста його, і того часу не було міста, що не взяли б ми від них, шістдесят міст, усю арґовську околицю, царство Оґа в Башані. ⁵ Усі ці міста укріплені, мур високий, ворота й засув, окрім дуже багатьох відкритих міст. ⁶ І вчинили ми їх закляттям, як зробили були Сигонові, цареві хешбонському, учинили закляттям усе місто, чоловіків, жінок та дітей. ⁷ А всю худобу й захоплене з міст забрали ми собі на здобич. ⁸ І взяли ми того часу той край з руки обох царів амореянина, що по другому боці Йордану, від Арнонського потоку аж до гори Гермон, ⁹ сидоняни кличуть на Гермон Сірйон, а амореяни кличуть на нього Сенір, ¹⁰ усі міста на рівнині, і ввесь Ґілеад, і ввесь Башан аж до Салхи й Едреї, міст царства Оґа в Башані.

(Цар Ог з Башану був останнім живим з гігантів-рефаїмів. Його ліжко виготовлене з заліза, мало довжину понад чотири метри і ширину понад два метри. Його досі можна побачити в аммонітському місті Рабба.)

Про загибель Ога, зазначену в Книзі Ісуса Навина 12:4, розповідається в Псалмах 135:11 і 136:20 як про одну з багатьох великих перемог народу Ізраїлю, а в книзі Амоса 2:9 Ог називається «амореєм», зріст якого був як висота кедрів, а сила — як сила дубів. У тексті зазначено, що він був останнім велетнем з рефаїмів. Через свій зріст він спав на залізному ліжку^[1], яке мало близько 9 ліктів завдовжки.

У Повторенні Закону 3:11, а пізніше в книзі Чисел і Йошуа, Ог називається останнім з рефаїмів. Рефаїм — це єврейське слово, що означає велетень. В Книзі Повторення Закону 3:11 сказано, що його «ліжко» (в деяких текстах перекладено як «саркофаг») з заліза має «дев'ять ліктів у довжину і чотири лікті в ширину», що становить 13,5 на 6 футів (4,1 на 1,8 м) за стандартним ліктем людини. Далі йдеться про те, що в царському місті аммонітян Рабба його гігантське ліжко все ще можна було побачити як дивину на час написання оповіді. Якщо ліжко гігантського царя було побудоване пропорційно до його розмірів, як і більшість ліжок, то його зріст міг становити від 9 до 13 футів (2,7–4,0 м). Однак пізніша раббинська традиція стверджує, що довжина його ліжка вимірювалася ліктями самого Ога.

Майкл С. Хайзер стверджує, що згадка про ліжко Ога є посиланням на священне шлюбне ложе Мардука, тому його розміри не є надійним показником розміру Ога^[2].

Варто зазначити, що в регіоні на північ від річки Яббок, або Башан, «земля Рефаїмів», знаходяться сотні мегалітичних кам'яних гробниць (дольменів), що датуються V—III тисячоліттями до н. е. У 1918 році Густав Дальман виявив поблизу Аммана, Йорданія (Амман побудований на місці стародавнього міста Рабба Аммона) примітний дольмен, розміри якого приблизно відповідали розмірам ліжка Ога, описаного в Біблії. Такі стародавні скельні поховання рідко зустрічаються на захід від річки Йордан, і єдине інше скупчення цих мегалітів є на пагорбах Юдеї поблизу Хеврона, де, за переказами, жили гігантські сини Анака (Числа 13:33)^[3].

У 1974 році Вольфганг Рьолліг опублікував фрагмент фінікійського напису з Біблоса (Біблос 13), в якому, на його думку, згадується божество на ім'я «Ог». За словами Рьолліга, згадка про це міститься в пошкодженому 7-рядковому похоронному написі, який Рьолліг датує приблизно 500 роком до н. е. і який, судячи з усього, говорить, що якщо хтось порушить спокій кісток похованого, «могутній Ог помститься за мене». Френк Мур Крос піддав сумніву інтерпретацію Рьолліга, припустивши, що в даному рядку напису йдеться про «мої старі/розкладені кістки»^[4].

Можливий зв'язок з Огом і царями Рефаїмів з Башану також можна встановити за допомогою набагато давнішого ханаанського угаритського тексту KTU 1.108 з 13 століття до н. е., в якому термін «цар» вживається у поєднанні з коренем /rp/ або «Рапа» (Рефаїм з Біблії) та географічними назвами місць, які, ймовірно, відповідають містам Аштарот та Едреї в Біблії, з яких, як прямо зазначено, правив цар Ог (Повторення Закону 1:4; Ісуса Навина 9:10; 12:4; 13:12, 31). На глиняній табличці з Угаріту KTU 1.108[1] написано: «Нехай Рапіу, Цар Вічності, п'є вино, так, нехай п'є, могутній і благородний [бог], бог, що сидить на троні в Аштароті, бог, що править в Едреї, якого люди славлять і вшановують музикою на лірі та флейті, на барабані та цимбалах, кастаньєтами з слонової кістки, серед добрих товаришів Котара. І нехай п'є могутня Анат, володарка царства, володарка панування, володарка високих небес, володарка землі». Існування та справжня особистість Ога є спірними^[5]. На думку Метью МакАффі, історичні спогади угаритської міфології вказують на те, що гебрейська Біблія, ймовірно, зберегла справді давню традицію про аморейського царя Ога, що походить з ІІ тисячоліття до н. е.^[6] Він також стверджує, що опис Ога як рефаїма, здається, відображає давню аморейську релігію, яка надавала такий статус своїм померлим царям^[7].

Єврейський Талмуд прикрашає цю історію, стверджуючи, що Ог був настільки великим, що прагнув знищити ізраїльтян, вирвавши з корінням таку велику гору, що вона б розчавила весь ізраїльський табір. Господь змусив рій мурах вирити центр гори, яка лежала на голові Ога. Тоді гора впала на плечі Ога. Коли Ог спробував підняти гору з себе, Господь змусив зуби Ога подовжитися назовні, врізавшись у гору, яка тепер оточувала його голову. Мойсей, виконуючи наказ Ягве не боятися його, схопив палицю завдовжки десять ліктів і стрибнув на таку ж вертикальну відстань, успішно вдаривши Ога в щиколотку. Ог впав і помер, впавши на землю. Багато видатних рабинів, зокрема Шломо бен Адерет, пояснювали цю історію алегорично.

'Удж-ібн-Анак ('Ûj ibn 'Anâq) — велетень в ісламській міфології. В Корані та канонічних хадисах нема згадок про Уджа. Походження цього персонажа лежить в єврейському фольклорі та Старому Завіті. Він бере своє матронімічне ім'я від своєї матері Анак^[8], яка народила його після кровозмісного зв'язку.

Серед відомих і часто зображуваних епізодів — його боротьба з Мойсеєм, а також риболовля і смаження китів, стоячи по коліна в океані.

Апокрифічна книга II століття до нашої ери «Книга гігантів» зображує пригоди велетня на ім'я Огіас, який бився з великим драконом і який нібито був або ідентичним біблійному Огу, або був батьком Ога.

Книга була дуже популярною протягом кількох століть, особливо завдяки тому, що її перейняла маніхейська релігія.

У «Пантагрюелі» Рабле згадує Гурталі (варіант імені Ог) як одного з предків Пантагрюеля. Він описує Гурталі, який сидить верхи на ковчезі, щоб врятувати його від кораблетрощі, керуючи ним ногами, а вдячний Ной і його родина годують його через димар.

• Голіаф
• Анакім
• Бергельмір

• Макафі, Метью (2022). Біблійний цар Ог і угаритське божество Рапіу: розрізнення двох постатей у світлі рефаїмів та топонімів Аштарот і Едреї. У Гарді, Г. Г. (ред.). Подібно до «Ілу, ти мудрий»: Дослідження північно-західних семітських мов і літератур на честь Денніса Г. Парді. Східний інститут Чиказького університету. с. 389—403. ISBN 978-1-61491-075-6.

• Косман, Адміель. «Історія гігантської історії: звивистий шлях Ога, царя Башану, в єврейській агадичній традиції», в: HUCA 73, (2002) с. 157–90.

• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Оґ