Пил

Пил^[1], порох^[2], курява^[3] — дрібні тверді частинки в повітрі, які осідають під дією власної ваги, але деякий час можуть перебувати в повітрі у зваженому стані.

Атмосфе́рний пил — це сукупність завислих в повітрі дрібних (1÷2•10^-4 см) твердих частинок, здатних в безвітряну погоду осідати на поверхню Землі.

Джерела пилу можуть бути як природного походження (вивітрення гірських порід, виверження вулкана), так і індустріального (викиди промислових підприємств).

Основна кількість пилу зосереджена на висотах до 500 м.

Струмопровідний пил — пил з електричним питомим опором не більше 1 000 Ом/м.

Горючий пил — пил, суміш повітря з яким, у визначених співвідношеннях за атмосферного тиску та звичайної температури, створює вибухонебезпечне пилоповітряне середовище.

Див. Пил виробничий

Див. Пил вибуховий

Вибухонебезпе́чний пил (група А) — пил з нижньою межею поширення полум'я до 65 г/м³.

Найвибухонебезпечніший пил (І клас) — пил з нижньою межею поширення полум'я до 15 г/м³ (пил сірки, каніфолі, нафталіну, сухого молока, торфу).

Вибухонебезпечний пил (ІІ клас) — пил з нижньою концентраційною межею поширення полум'я від 15 г/м3 до 65 г/м³ (пил кави, чаю, борошна, вугілля, сіна, гороху).

Пожежонебезпечний пил (група Б) — пил з нижньою межею поширення полум'я понад 65 г/м³.

Найпожежонебезпечніший пил (ІІІ клас) — пил з температурою самозаймання до 250 °C (пил тютюну).

Пожежонебезпечний пил (IV клас) — пил з температурою самозаймання більше 250 °C (деревний та вугільний пил).

Температура самозаймання пилу — найнижча температура гарячої поверхні, за якої виникає самозаймання шару пилу заданої товщини на цій поверхні.

Температура самозаймання пилоповітряної суміші — найнижча температура внутрішньої поверхні випробувальної печі, за якої виникає самозаймання в ній пилоповітряної суміші.

Питома поверхня пилу — сумарна поверхня пилових частинок, віднесена до їхнього об'єму (іноді до маси).

Вплив пилу на організм людини найдужче позначається на дихальних органах. Якщо пилинки великі (понад 10–15 мкм), вони застрягають у верхніх дихальних шляхах, викликаючи подразнення чи навіть запалення. Найбільше ж загрожують здоров’ю дрібні пилинки розміром 1–5 мкм: вони проникають глибоко в легені, через що тканини стають цупкими й з часом може розвинутися пневмоконіоз (запилення легень). Найшкідливішим з цього погляду, є кварцовий пил з вмістом SiO₂ понад 10 %. Людина, яка працює протягом 10 і більше років у середовищі вугільного пилу, може захворіти на один з різновидів пневмоконіозу — антракоз.

Так само пил дуже шкодить очам та шкірі: дрібний пил викликає запалення рогівки очей, а великий пил може подряпати очі.

Для захисту від шкідливої дії пилу, застосовують особливі пристрої — респіратори.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Пил

• Виробничий пил
  • Промисловий пил гірничих підприємств
  • Шахтний пил
• Вибуховий пил
• Космічний пил
• Розумний пил

• Порох, порохи, курява // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1442. — 1000 екз.
• Зважений пил // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 96.
• Пил атмосферний // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 137.