Тиса

Тиса
Початок Тиси (тече до спостерігача) при злитті Чорної Тиси (ліворуч, витікає з-під мосту) та Білої Тиси (праворуч).
48°04′29″ пн. ш. 24°14′40″ сх. д. / 48.0747° пн. ш. 24.2444° сх. д. / 48.0747; 24.2444
Витік	м. Рахів, Закарпатська область
• координати	48°04′29″ пн. ш. 24°14′40″ сх. д. / 48.0747° пн. ш. 24.2444° сх. д. / 48.0747; 24.2444
• висота, м	2020 м
Гирло	р. Дунай (Сербія, м. Новий Сад)
• координати	45°08′09″ пн. ш. 20°16′20″ сх. д. / 45.1358° пн. ш. 20.2722° сх. д. / 45.1358; 20.2722
Басейн	басейн Дунаю[1] і Басейн Тиси
Країни:	Україна  Румунія  Словаччина  Угорщина  Сербія
Прирічкові країни:	Румунія, Словаччина
Регіон	Закарпатська область
Довжина	966 км
Площа басейну:	157 186 км²
Середньорічний стік	800 м³/с
Притоки:	Вішеу, Іза, Сомеш[2], Körös Riverd[3], Муреш[4], Красна[2], Тересва[1], Теребля[1], Ріка[1], Боржава[2], Бодрог[5][2], Задьваd[6], Біла Тиса[1], Čikd, Туриця[2], Аранка, Слана[6], Бега[5], Батар, Єгричка, Körös-érd, Косівська[1], Сільський Потік[7], Săpânța Riverd, Baia Riverd, Bicu Riverd, Чорна Тиса[1], Sarasău Riverd, Шарош, Șugătag Riverd, Дербачка (річка)[1], Шопурка[1], Білий (притока Тиси)[1], Hejőd[6], Апшиця[1] і Тячівець[1]
Медіафайли у Вікісховищі

Ти́са (угор. Tisza; серб. Тиса; нім. Theiß; словац. Tisa) — річка, найбільша ліва притока Дунаю (басейн Чорного моря). Тече в межах України (Закарпатська область), Угорщини та Сербії, частково державним кордоном між Україною та Румунією та Угорщиною, а також по кордону між Словаччиною та Угорщиною.

Довжина річки — 966 км (у межах України — 201 км), від витоку Чорної Тиси — 1015 км. Площа басейну — 157 тис. км² (у межах України — 12,732 тис. км²).

Утворюється злиттям Чорної Тиси та Білої Тиси за 4 км вище міста Рахова.

На території України міститься верхня, переважно правобережна частина басейну Тиси, що лежить на південно-західних схилах Українських Карпат і на Закарпатській низовині.

Площа басейну річки Тиса та середній стік (період 1946—2006) за країнами^[8]:

Країни	Басейн за країною		Стік за країною
	(км2)	(%)	(м3/s)	(км3)	(%)
Україна	12,732	8,1	221	7	26,6
Румунія	72,62	46,2	468	14,8	56,4
Словаччина	15,247	9,7	90	2,8	10,8
Угорщина	46,213	29,4	47	1,5	5,7
Сербія	10,374	6,6	4	0,1	0,5
Басейн річки Тиси	157,186	100	830	26,2	100

Долина до села Великого Бичкова V-подібна (ширина 100—200 м), на окремих ділянках ущелиноподібна (ширина 30–50 м). Далі тече вздовж гір Верхньотисинською улоговиною у широкій (від 3–5 до 8–9 км) долині, перетинає Вулканічний хребет (Хустські ворота, ширина долини тут зменшується до 1,3–1,5 км) і виходить на Закарпатську низовину.

Заплава у верхів'ї відсутня або представлена вузькою (30–60 м) смугою, нижче — часто одностороння (завширшки від кількох десятків метрів до 1,5–2 км); є обваловані ділянки, річище у верхів'ї звивисте, порожисте, нижче — дуже розгалужене, з численними островами. При виході на низовину набуває рис рівнинної річки, ширина її досягає 150—170 м (подекуди 260 м). Похил річки — 1,2 м/км.

Живлення переважно снігове та дощове; виникають високі паводки. 40 % річного стоку припадає на весняний період.

Льодоутворення — з першої половини грудня (забереги, сало, шуга), льодостав нестійкий; весняний льодохід у березні, бувають затори.

Гідрологічні пости: біля Рахова (з 1949), Ділового (з 1913), Великого Бичкова (з 1945), Тячева (з 1942), Хуста (з 1946), Вилка (з 1886), Чопа (з 1950).

У межах України Тису використовують для водопостачання, рибництва, рекреації.

На берегах річки Тиса розташовані міста: Рахів, Тячів, Хуст, Чоп (Україна); Сігету-Мармацієй (Румунія); Домбрад, Токай, Сольнок, Сегед (Угорщина).

У 1973 році на річці утворено водосховище Тиса (Кішкьореш).

Апшинець, Косівська, Шопурка, Тересва, Дербачка, Теребля, Ріка, Боржава (в межах України); Лаборець (разом з Ужем), Бодрог (разом з Латорицею), Слана, Горнад, Егер, Загіва.

Сільський Потік, Білий, Батар, а також потоки Квасний і Радомир^[9] (у межах України); Вішеу, Іза, Самош, Кереш, Муреш, Бегей.

Назву пов'язують з деревом тис, яке в давнину рясніло тут. Також український дослідник Валентин Стецюк виводить назву з булгарського слова «таса» — «чиста»^[10]. У давньоримських джерелах Тиса відома під назвами — Tissus, Tisia, Pathissus.

У Плінія давньогрецькою річка називалася Патісс (Πάθισσος). У низці творів XIX і XX століть трапляється написання назви річки «Тисса» (з двома «с», наприклад, у Енциклопедичному словнику Брокгауза і Ефрона^[11], у зведеннях боїв у Другій світовій війні та у фільмі 1958 року «Над Тиссою»).

У старих англійських джерелах вона може називатися Theiss, за назвою річки німецькою Theiß. Італійською мовою вона відома як «Tibisco», а в старих французьких джерелах (як, наприклад, у зв'язку з морськими битвами на Дунаї між Османською імперією та Габсбурзькою імперією у XVIII та XVIII століттях) річку найчастіше називали «Tibisque».

Тиса має багатий і різноманітний тваринний світ. Понад 200 видів птахів мешкають у пташиному заповіднику Тисафюред. Заплави вздовж річки можуть похвалитися великою кількістю різноманітного рослинного і тваринного світу. Зокрема, щорічне «цвітіння» Тиси вважається місцевим природним дивом. Цвітіння приваблює величезну кількість комах, що є добре відомим видовищем^[12][13].

У вересні 2020 року у річці були виявлені колонії велична моховатка^[14].

Тиса судноплавна на більшій частині своєї течії. Річка відкрилася для міжнародного судноплавства лише нещодавно; раніше Угорщина розрізняла «національні річки» та «міжнародні річки», вказуючи, чи допускалися туди неугорські судна, чи ні. Після вступу Угорщини до Європейського Союзу ця відмінність була скасована, і судна були допущені на Тису в її угорській частині^[15].

Умови судноплавства змінюються залежно від обставин: коли річка повноводна, вона часто є несудноплавною, так само як і під час сильної посухи^[16].

На річці розташована ГЕС Kisköre.

• 
  Річка Тиса у Рахові
• 
  Річка Тиса біля селища Солотвино
• 
  Тиса біля селища Буштино
• 
  Тиса у Берегівському районі

• «Тиса» — політична партія в Угорщині
• 13121 Тиса — астероїд, названий на честь річки^[17].
• Інцидент у Бая-Маре призвів у 2000 році до зараження річки ціанідом.
• Токайський виноробний регіон на берегах Тиси — одна з пам'яток Всесвітньої спадщини.
• «В ім'я Тиси» — документальний фільм 2021 року про екологічні проблеми Тиси.

• Біорізноманіття території межиріччя Тиса-Тур: оцінка сучасного стану та заходи зі збереження: [монографія / С. О. Афанасьєв, О. М. Лєтицька, О. І. Станкевич-Волосянчук та ін.] ; наук. ред. Р. Я. Кіш, С. О. Афанасьєв, О. І. Станкевич. — Ужгород: РІК-У, 2017. — с. 172 — ISBN 617-7404-17-9
• Ефективність протипаводкового захисту в басейні р. Тиса Закарпатської області: монографія / В. А. Сташук, Л. Ф. Кожушко, І. І. Овчаренко; Нац. ун-т вод. госп-ва та природокористування. — Херсон: Грінь Д. С., 2013. — с. 235: рис., табл. — Бібліогр.: с. 191—212. — 400 прим. — ISBN 978-617-7123-46-9
• «Каталог річок України» (PDF). / Г. І. Швець. — К.: Видавництво Академії наук Української РСР, 1957. — с. 192
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
• Ресурси поверхностных вод СРСР: Гидрологическая изученность. Том 6. Украина и Молдавия. Выпуск 1. Западная Украина и Молдавия / Под ред. Б. М. Штейнгольца. — Л.: Гидрометеоиздат, 1964. — с. 245 (рос.)
• Ободовський Ю. О., Хільчевський В. К., Ободовський О. Г. Гідроморфоекологічна оцінка руслових процесів річок верхньої частини басейну Тиси (в межах України). — К. : ДП «Прінт-Сервіс», 2018. — 193 с. — (Річки Карпат)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Тиса

• Атлас річок України. [Архівовано 16 березня 2022 у Wayback Machine.]
• Річка Тиса.
• Українські Карпати. [Архівовано 25 квітня 2005 у Wayback Machine.]