Убба

Убба Жахливий дан. Ubba Forfærdelig
Народження:	початок IX століття Сконе
Смерть:	878(0878) Сомерсет
Національність:	дан
Релігія:	язичництво
Батько:	Рагнар Лодброк
Мати:	Аслауг
Автограф:
Медіафайли у Вікісховищі

У́бба (У́ббе) Рагна́рссон, більш відомий за прізвиськом «Жахли́вий» (дан. Ubba Forfærdelig; початок ІХ століття, Сконе — 878, Сомерсет) — напівлегендарний данський вікінг, син конунга Рагнара Лодброка, дукс фризійців, один із командувачів Великої язичницької армії, яка 865 року вдерлася в англосаксонські королівства.

Убба був один із синів у подружжі легендарного данського конунга Рагнара Лодброка та Аслауг. Дата та місце народження залишаються невідомими (хоча можна припустити, що він з'явився на світ у Сконе, центрі територіальних володінь батька).

Про життя Убби до 865 року майже немає інформації. Водночас деякі джерела описують його як одного з дуксів фризійських вікінгів, які мешкали на території сучасної Франції та утримували вотчинні землі від імені франків. Тобто припускається, що Убба був не простим воїном, а одним із норманських вельмож на цих територіях.

865 року в Нортумбрії було розбите військо Рагнара, а сам конунг потрапив у полон. Невдовзі його стратили, вкинувши до ями зі зміями. Після цього посланці короля Елли відправилися до Скандинавії, щоб сповістити синів Лодброка про смерть їхнього батька.

Дізнавшись про смерть Рагнара, його сини закликали вікінгів з усієї Скандинавії зібратися разом задля помсти. За декілька місяців загальна чисельність об'єднаного війська сягнула близько десяти тисяч воїнів. Були серед них і вікінги з Фризії, очолювані Уббою. Наприкінці 865 року Велика язичницька армія вирушила на завоювання англосаксонських королівств.

Восени 865 року армія вікінгів прибула до графства Кент, мешканці якого запропонували нападникам великий викуп в обмін на мир. Ті погодилися. Після цього скандинави відпливли на північ, до Східної Англії. Проте й тут їм ніхто не хотів чинити опору. Король Едмунд також заплатив викуп і дав дозвіл на прохання вікінгів перезимувати. Останні спорудили свою фортецю та закупили велику кількість коней.

Восени 866 року Велика язичницька армія під безпосереднім командуванням Івара Безкосного, Убби та Гальфдана вирушила на завоювання Нортумбрії. Вона пройшла через Східну Англію та Мерсію й перетнула південний кордон володінь короля Елли. Його армія була виснажена внутрішніми міжусобицями, а тому не могла чинити належного опору й відступила від столиці — Еофевіка, який вікінги захопили, перейменували на Йорк та перетворили на свою військову базу.

У березні 867 року об'єднані війська Елли та Осберта прибули до стін Йорка з метою вигнати вікінгів зі свої володінь. Нортумбрійці мали кількісну перевагу й сподівалися, що саме вона вирішить долю битви. Проте на противагу цьому їхнє військо зазнало впливу декількох дуже негативних факторів. По-перше, Елла та Осберт ще зовсім нещодавно воювали один із одним, а тому діяли незлагоджено, кожен намагався перейняти лідерство. По-друге, їхні війська були дуже добре озброєні та представлені переважно важкою піхотою, через що ставали неповороткими та повільними. Натомість вікінги заздалегідь підготували до битви, встановили у місті велику кількість пасток та підготували чимало засідок. З початком штурму ініціативу зберігали нортумбрійці, завдяки чому змогли увійти до міста. Проте в його стінах чисельність армії стала великою проблемою. Солдати не могли розминутися на вузьких вулицях, заважали одне одному. Натомість Івар, який очолював оборону, прекрасно це розумів та як міг використовував переваги своїх сил. Як наслідок, Елла та Осберт зазнали поразки, потрапили до полону та були страчені. Убба ж у цій битві разом із рештою братів грав роль польового командира, безпосередньо очолюючи атаки та контратаки підопічних за наказами Івара.

Саме так вся Нортумбрія опинилася під владою вікінгів. У її південній половині вони створили Королівство Йорвік на чолі з Іваром Безкосним, а в північній — поставили маріонетковий уряд.

868 року Івар та Гальфдан здійснили похід на південь. Убба ж у цей період не згадується. Можливо, він залишався в Йорвіку, щоб підтримувати порядок під час відсутності братів, або ж повернувся додому, вважаючи помсту завершеною. Проте більш вірогідним є перший варіант з огляду на те, що в майбутньому Убба знову згадуватиметься як один із лідерів вікінгів на території сучасної Англії.

869 року вікінги вдерлися до Східної Англії, розбили війська короля Едмунда, а самого монарха стратили. Згідно з англосаксонським хроніками, у його вбивстві безпосередню участь брали Івар Безкосний та Убба.

870 року Івар Безкосний вирішив повернутися до Йорвіку, залишивши Східну Англію на Гальфдана. Убба, ймовірно, також залишився тут, адже після смерті брата, яка трапилася 872 року, саме його обрали б наступним правителем Йорку, якби він був там. Натомість, оскільки цього не трапилося, можна припустити, що Убба залишився з Гальфданом.

У 870 та 871 роках Убба, ймовірно, брав участь у походах на Вессекс, де знову виконував роль польового командира та реалізатора наказів брата.

872 року Гальфдан повернувся до Йорвіку, а новим правителем Східної Англії став Гутрум.

У 874 році вікінги, ударивши з території Східної Англії та Нортумбрії, повністю підпорядкували собі королівство Мерсію. Її східні терени опинилися в окупації, а західні — під владою маріонеткового уряду Кеолвульфа.

Після цього Велика язичницька армія розділилася на дві частини. Перша, очолювана Гальфданом, виступила на північ проти піктів і бритів у Стратклайді. Друга ж частина під командуванням Гутрума рушила на південь, щоб захопити Вессекс. 875 року дани взяли Кембридж. Наступного року було окуповано Верхем. Альфред Великий уклав перемир'я з вікінгами, але вже 877 року вони його порушили і захопили Ексетер. Взимку 877–878 років Гутрум зробив несподіваний похід проти західних саксів, повністю їх розбивши. Зі своєї бази в Глостері вікінги зайшли вглиб Вессексу, захопили Лондон і стали табором на річці Ейвон, щоб перезимувати.

У 878 році флотилія вікінгів (23 кораблі) під командуванням Убби висадилася на північному узбережжі Сомерсету, в районі гирла річки Паррета, де збирав сили Альфред Великий, який переховувався тут від скандинавів. Знайшовши табір ворога, Убба вирішив напасти. Відбулася битва при Кінвінті, у якій англосакси під командуванням Одди, правителя Девону, розбили вікінгів. Під час бою Убба був убитий, а знаменитий прапор синів Рагнара Лодброка із зображенням чорного ворона потрапив до рук англосаксів.

Хоча джерела точно не повідомляють імені ватажка вікінгів, який загинув у цій битві, вони описують його як сина Рагнара, брата Івара та Гальфдана. З урахуванням того, що Бйорн Залізнобокий та Сігурд Зміїноокий уже повернулися до Скандинавії до того часу, єдиним, хто підпадав під згаданий опис, міг бути тільки Убба.

(англ.)

• O Keeffe, KO, ed. (2000). The Anglo-Saxon Chronicle: A Collaborative Edition. Vol. 5, MS C. Cambridge: D. S. Brewer. ISBN 9780859914918.
• Stevenson, WH, ed. (1904). Asser's Life of King Alfred, Together with the Annals of Saint Neots Erroneously Ascribed to Asser. Oxford: Clarendon Press.
• Swanton, M, ed. (1998) [1996]. The Anglo-Saxon Chronicle. New York: Routledge. ISBN 0-415-92129-5.
• Thorpe, B, ed. (1861a). The Anglo-Saxon Chronicle. Rerum Britannicarum Medii Ævi Scriptores. Vol. 1. London: Longman, Green, Longman, and Roberts.
• Thorpe, B, ed. (1861b). The Anglo-Saxon Chronicle. Rerum Britannicarum Medii Ævi Scriptores. Vol. 2. London: Longman, Green, Longman, and Roberts.