Фекда
  Розташування Фекди Великої Ведмедиці (обведено) | |
| Дані спостереження Епоха J2000 | |
|---|---|
| Сузір’я | Велика Ведмедиця |
| Пряме піднесення | 11г 53х 49.84732с[1] |
| Схилення | +53° 41′ 41.1350″[1] |
| Видима зоряна величина (V) | +2.438[2] |
| Характеристики | |
| Спектральний клас | A0 Ve + K2 V[3] |
| показник кольору U−B | +0.008[2] |
| показник кольору B−V | –0.013[2] |
| Тип змінності | |
| Астрометрія | |
| Променева швидкість (Rv) | −12.6[4] км/c |
| Власний рух (μ) | Пр.сх.: +107.68[1] мас/р Схил.: +11.01[1] мас/р |
| Паралакс (π) | 39.21 ± 0.40 мас[1] |
| Відстань | 83.2 ± 0.8 св. р. (25.5 ± 0.3 пк) |
| Абсолютна зоряна величина (MV) |
+0.4[5] |
| Орбіта[5] | |
| Період (P) | 20.5 ± 1 р. |
| Велика піввісь (a) | 0.460″ |
| Ексцентриситет (e) | 0.3 ± 0.3 |
| Нахил (i) | 51 ± 15° |
| Вузол (Ω) | 6 ± 61° |
| Епоха періастру (T) | B 1984.0 ± 2.0 |
| Аргумент періастру (ω) (вторинний) | 185 ± 37° |
| Фізичні характеристики | |
| Маса | 0.79[3] M☉ |
| Радіус | 3.04 ± 0.08[6] R☉ |
| Світність | 65.255[3] L☉ |
| Ефективна температура | 9,355[7] K |
| Обертання | 178[8] |
| Інші позначення | |
Пахад, Фагда, Феха, Фад
| |
| Посилання | |
Фекда також Гамма Великої Ведмедиці [ˈfɛkdə][9][10] — зоря в сузір'ї Великої Ведмедиці. З 1943 року спектр цієї зорі служив однією зі стабільних опорних точок, за якими класифікуються інші зорі. Згідно з вимірюваннями паралакса за допомогою астрометричного супутника «Гіппаркос», Фекда розташована на відстані близько 83,2 світлового року (25,5 парсека) від Сонця.
Для більшості спостерігачів у північній півкулі вона більше відома як нижня ліва зоря, яка утворює ковш Великої Ведмедиці разом із Дубхе (угорі), Мераком (праворуч внизу) і Мегрезом (угорі ліворуч). Разом із чотирма іншими зорями в цьому добре відомому астеризмі Фекда утворює вільну асоціацію зір, відому як рухома група Великої Ведмедиці. Як і інші зорі в групі, вона є зорею головної послідовності, як і Сонце, хоча й дещо гарячіша, яскравіша та більша.
Фекда розташована фізично відносно близько від видатної зоряної системи Міцар — Алькор. Їх розділяє орієнтовна відстань 8,55 св. р. (2,62 пк) — це набагато ближче, ніж відстань до цих двох зір від Сонця. Зоря Мерак Великої Ведмедиці віддалена від гамми Великої Ведмедиці на 11,0 св. р. (3,4 пк).
Властивості
Гамма Великої Ведмедиці — це зоря спектрального класу Ae, оточена газовою оболонкою, яка додає лінії випромінювання до її спектра, на що вказує суфікс «e» у зоряній класифікації A0 Ve. Маса зорі перевищує масу Сонця у 2,6 раза, а радіус Сонця — у три рази. Ефективна температура її зовнішньої атмосфери — 9355 К. Ця зоря швидко обертається з прогнозованою швидкістю обертання 178радіус Сонця км/с. Розрахунковий кутовий діаметр цієї зорі становить приблизно 0,92 кутової мілісекунди. Її вік оцінюють у 300 мільйонів років.
Фекда Великої Ведмедиці також є астрометричною подвійною системою: зоря-компаньйон регулярно збурює первинну зорю типу Ae, змушуючи первинну зорю коливатися навколо барицентра. З цього було розраховано орбітальний період — 20,5 року. Вторинна зоря — це зоря головної послідовності спектрального класу K, маса якої становить 79 % сонячної, а температура поверхні дорівнює 4780 К.
Примітки
- ↑ а б в г д van Leeuwen, F. (Листопад 2007), Validation of the new Hipparcos reduction, Astronomy and Astrophysics, 474 (2): 653—664, arXiv:0708.1752, Bibcode:2007A&A...474..653V, doi:10.1051/0004-6361:20078357, S2CID 18759600
- ↑ а б в Oja, T. (1986), UBV photometry of stars whose positions are accurately known. III, Astronomy and Astrophysics Supplement Series, 65 (2): 405—4, Bibcode:1986A&AS...65..405O
- ↑ а б в Eggl, S.; Pilat-Lohinger, E.; Funk, B.; Georgakarakos, N.; Haghighipour, N. (2012). Circumstellar habitable zones of binary-star systems in the solar neighbourhood. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 428 (4): 3104. arXiv:1210.5411. Bibcode:2013MNRAS.428.3104E. doi:10.1093/mnras/sts257. S2CID 73534476.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ Wielen, R. та ін. (1999), Sixth Catalogue of Fundamental Stars (FK6). Part I. Basic fundamental stars with direct solutions, Veröff. Astron. Rechen-Inst. Heidelb, Astronomisches Rechen-Institut Heidelberg, 35 (35): 1, Bibcode:1999VeARI..35....1W
- ↑ а б Gontcharov, G.A.; Kiyaeva, O.V. (2010). Photocentric orbits from a direct combination of ground-based astrometry with Hipparcos II. Preliminary orbits for six astrometric binaries. New Astronomy. 15 (3): 324—331. arXiv:1606.08182. Bibcode:2010NewA...15..324G. doi:10.1016/j.newast.2009.09.006. S2CID 119252073.
- ↑ Fitzpatrick, E. L.; Massa, D. (Березень 2005), Determining the Physical Properties of the B Stars. II. Calibration of Synthetic Photometry, The Astronomical Journal, 129 (3): 1642—1662, arXiv:astro-ph/0412542, Bibcode:2005AJ....129.1642F, doi:10.1086/427855, S2CID 119512018
- ↑ King, Jeremy R. та ін. (Квітень 2003), Stellar Kinematic Groups. II. A Reexamination of the Membership, Activity, and Age of the Ursa Major Group, The Astronomical Journal, 125 (4): 1980—2017, Bibcode:2003AJ....125.1980K, doi:10.1086/368241
- ↑ Royer, F.; Zorec, J.; Gómez, A. E. (Лютий 2007), Rotational velocities of A-type stars. III. Velocity distributions, Astronomy and Astrophysics, 463 (2): 671—682, arXiv:astro-ph/0610785, Bibcode:2007A&A...463..671R, doi:10.1051/0004-6361:20065224, S2CID 18475298
- ↑ Kunitzsch, Paul; Smart, Tim (2006). A Dictionary of Modern star Names: A Short Guide to 254 Star Names and Their Derivations (вид. 2nd rev.). Cambridge, Massachusetts: Sky Pub. ISBN 978-1-931559-44-7.
- ↑ IAU Catalog of Star Names. Процитовано 28 липня 2016.