Фіви

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Фіви (значення).
Фіви
Теби
Θήβα
Руїни давнього міста
Руїни давнього міста
Руїни давнього міста
Фіви Теби
Основні дані
38°19′00″ пн. ш. 23°19′00″ сх. д. / 38.31667° пн. ш. 23.31667° сх. д. / 38.31667; 23.31667
Країна Греція
Регіон Беотія
Засновано 13 ст. до н. е.
Площа 830 км² Редагувати інформацію у Вікіданих
Населення 23 820
Висота НРМ 221 м Редагувати інформацію у Вікіданих
Телефонний код (+30) 2262 Редагувати інформацію у Вікіданих
Часовий пояс UTC+2 (Греція)
GeoNames 252910
OSM ↑1936528 ·R (Thiva Municipality, Commune of Thiva, Viotia)
Поштові індекси 32200 Редагувати інформацію у Вікіданих
Міська влада
Мер міста Ніколай Свіггос
Вебсайт thiva.gr Редагувати інформацію у Вікіданих
Мапа
Мапа
CMNS: Фіви
Теби у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Фі́ви (грец. Θήβα, МФА: [ˈθiva]; дав.-гр. Θῆβαι, МФА: [tʰɛ̂ːbai̯], латинізація Thebai), Те́би (лат. Thebae) — давньогрецьке місто в області Беотія середньої Греції. Нині місто у номі Беотія.

Назва

Назва походить від слова «Теби», що в давньогрецькій мові означало «пагорби» або «укріплене місце». Міфологічно заснування пов'язують з Кадмом, а назва може походити від імені німфи Фіви, дочки Асопа.

Історія

Доісторичний період

Згідно з легендами, засновником Фів був міфічний Кадм, а пращурами фіванців — люди, що виросли з посіяних Кадмом зубів дракона. Найдавніші сліди людських поселень у Фівах датуються пізнім неолітом (5300–3200 рр. до н.е.). Поселення розташовувалося з північної сторони Кадмеї, в районі Пірі, і являло собою поселення землеробів і скотарів, які мали будинки каркасно-стовпової конструкції. Розкопки цих будинків виявили ліпні глиняні судини, різні інструменти з каменю та кістки, а також глиняні антропоморфні статуетки різних типів[1]. Стародавність Фів підтверджується пам'ятками егейської культури. У Фівах та навколишніх пагорбах було виявлено значні залишки поселень раннього елладського періоду (EП), зокрема EП II (бл. 2700–2200 рр. до н. е.). Протягом цього етапу поселення, деякі з яких, очевидно, були добре організованими та включали багатоповерхові будівлі, зростали, як і багатство, про що свідчать численні цінні дрібні знахідки, зокрема з низки гробниць навколо Фів. Ці гробниці є камерними гробницями, що містять дромос.

Під час EП III (бл. 2200–2000 рр. до н. е.) Фіви, як і всі інші поселення в Беотії та багатьох інших регіонах Греції, були зруйновані. Ця подія, яка зараз є дещо суперечливою, часто пов'язується з імміграцією індоєвропейців з півночі. Спочатку можна спостерігати значний культурний занепад. Втім поселення залишалися безперервно заселеними протягом наступного середньоелладського періоду (бл. 2000–1700/1600 рр. до н. е.); перша половина цього періоду, однак, виявляє набагато менше багатства та значно простіші структури поселень, ніж ранній елладський період. Ближче до кінця цього періоду та на переході до пізнього елладського періоду (бл. 1700/1600–1050/00 рр. до н. е.) з'являються багато обставлені могили воїнів, що містять як зброю, так і інші цінні поховальні речі, включаючи золото. Типова кераміка середньоелладського періоду та частково також початку пізньоелладського періоду включає, перш за все, мінойську кераміку, а також так звану матово-розписну кераміку.

Мікенський період

Археологічні розкопки у Фівах та навколо них виявили кам'яні ящики, що датуються мікенськими часами, що містять зброю, слонову кістку та таблички, написані лінійним письмом B[2]. На той час вони були відомі як «Теги (Тека)»[3].

  • Фіви у мікенську добу
    Фіви у мікенську добу

Вже у XIV ст. до н.е. Теґи були однією з перших грецьких громад, об'єднаних у межах укріпленого міста, він завдячував своїй військовій силі. На підставці статуї з Ком-ель-Хетана фараона Аменхотепа III (LHIIIA:1) згадується назва, що надумку дослідників, подібна до Фів, що вимовляється квазіскладово в ієрогліфах як dy-qꜣj-jꜣ-s і вважається одним з чотирьох tj-n3-jj (данайських) царств, вартих уваги поряд з Кноссом і Мікенами. Теґи у LHIIIB втратили зв'язок з Єгиптом, але здобули його з Мілаватою та Аласією. Наприкінці IIIB ери, за припущеннями, Теґи могли отримувати ресурси з Ламосу поблизу гори Гелікон, а також з Карістоса та Амаринфа на грецькій стороні острова Евбея[4].

У мікенську епоху Теґи (Фіви) були важливим центром, який, згідно з знайденими там текстами лінійного письма B, домінував над південно-східною частиною Беотії та, можливо, також над південною Евбеєю близько 1200 року до н.е.[5]. Водночас суперником було потужно мітсо-держава Орхомен.

Зафіксовано використання печаток та золотих кілець-друків для адміністративних цілей. Їхні відбитки на м'якій глині ​​іноді знаходяться разом з короткими написами, які зазвичай відносяться до циркуляції благ, за які була відповідальна палацова бюрократія. Численні тексти лінійного листа Б, накреслені на глиняних табличках, відбитках або нанесені на вази, були відкриті в ремісничих і складських районах різних частин Кадмеї[6][7][8]. Фіви за кількістю знайдених табличок лінійного листа Б є третім центром після Кноса та Пілоса і першим центром за кількістю підписаних глиняних відбитків та стрем'яних глечиків.

Вже «Іліаді» засвідчено, що Фіви часто називали «Семибрамними Фівами»[9]. Припускають, що вони як поселення мали площу близько 30 га і могли розмістити населення в 5–10 тис. осіб. Мікенське верхнє місто («царська цитадель») було обнесено стінами і мало розміри бл. 800 м завдовжки і 500 м завширшки, побудоване на пагорбі під назвою Кадмея, знаходиться під сучасним містом, тому систематичні розкопки проводилися лише в кількох місцях. Як наслідок, досі досліджено лише кілька кімнат палацових будівель. Було виявлено два різноорієнтовані будівельні комплекси, і неясно, чи належать вони до двох різних палаців з різних періодів (Старий і Новий Кадмейон)[10][11]. Головний палацовий комплекс знаходився в самому серці цитаделі і мав низку характерних рис, що вдалося встановити незважаючи на те, що лише деякі частини цього палацу були відкриті: «Скарбниця», щонайменше два сховища з піфосами, «Сховище вовни та/або майстерня», дуже малі частини «Зали з фресками» та «Кухні»[12][13].

Загалом було три руйнування. Перше руйнування сталося у другій половині XIV століття до н.е., ближче до кінця пізньоелладського періоду. Можливо, що старий Кадмейон було залишено, а новий побудовано після цього руйнування, але докази не є переконливими. Подальше руйнування сталося близько 1240/1225 рр. до н. е.[14], після чого деякі кімнати було відновлено, а інші, очевидно, більше не використовувалися. Третє руйнування сталося близько 1190–1180 рр. до н. е., після чого новий палац було остаточно залишено. У свою чергу фортеця Кадмея демонструє ознаки руйнування ближче до кінця мікенської епохи, і більша частина цього місця була покинута. Занепад Фів після закінчення періоду IIIB ери нагадує Гіпотеби («під-Фіви») з гомерівського «Каталогу кораблів»[15], але не має достовірних вказівок щодо того, де могло бути розташоване це залишкове «нижнє місто»»[16]. Гомерівські Гіпотеби, можливо, були зачатком архаїчного та класичного державного устрою Фів, коли місто було повністю відновлено[17].

Архаїчна доба

Місто мало що залишило від найдавніших періодів грецької античності (так званих «Темних віків», з 1200 по 800 рік до н. е.). 728 року до н.е. Фіви отримали нове законодавство від Філолая. До VI ст. до н. е. Фіви очолювали Беотійський союз, що виник з давнього племінного та релігійно-культового союзу і об'єднав майже всі міста Беотії. Наприкінці VI століття до н.е. фіванці вперше вступили у протистояння з афінянами, які допомогли місту Платеї зберегти свою незалежність від них, а в 506 році до н.е. відбили вторгнення в Аттику.

Класична доба

Родова аристократія, що правила у Фівах, підтримувала персів під час Греко-перських війн 500—449 до н. е. Хоча загін із 400 госплітів був відправлений до Фермопіл і залишався там зі спартанськимц арем Леонідом, перш ніж був розбитий, правляча аристократія невдовзі після цього з великою готовністю приєдналася до царя Ксеркса I[18]. Переможні греки згодом покарали Фіви, позбавивши їх головування в Беотійській лізі, а спроба спартанців вигнати їх з Дельфійської амфіктіонії була зірвана лише заступництвом Афін.

У 457 році до н. е. Спарта, потребуючи противаги Афінам у центральній Греції, змінила свою політику та відновила Фіви як домінуючу державу в Беотії. Велика цитадель Кадмея добре послужила цій меті, виступаючи базою опору, коли афіняни захопили та окупували решту країни. 447 року до н.е. помірна олігархія змінила демократію. Система управління складалася з «чотирьох рад», до яких обиралися всі громадяни, які мали «гоплітський ценз», тобто за власний кош могли купити озброєння і обладунки гопліта[19]. Чотири ради ділилися на чотири секції, одна з яких в порядку вважалася «черговою» і виконувала роль державної ради, тобто. ґрунтовно розглядала поточні державні справи та виносила за ними попереднє рішення (пробулевту), яке потім підлягало затвердженню на загальному засіданні трьох інших секцій, які виконували таким чином функції народних зборів[20].

Під час Пелопоннеської війни фіванці, озлоблені підтримкою, яку Афіни надавали меншим беотійським містам, і особливо Платеям, які вони марно намагалися захопити в 431 році до н. е., були твердими союзниками Спарти, що, у свою чергу, допомогло їм взяти в бологу Платеї та зруйнувати місто після його захоплення в 427 році до н. е. У 424 році до н. е. беотарх Пагонд завдав жорстокої поразки афінським військам у битві при Делії[21].

Після Пелопоннеської війни Фіви 404 року до н. е. вони закликали до повного знищення Афін; проте в 403 році до н. е. вони таємно підтримували відновлення їхньої демократії, щоб знайти в ній противагу Спарті. Під час Коринфської війни (395—387 до н. е.) очолювані Фівами беотійці підтримували афінян.[22] У битві при Галіарте (395 до н. е.) та битві при Коронеї (394 до н. е.) вони довели свою зростаючу військову потужність, виступивши проти спартанців.

Фіви у IV ст. до н. е.

У 387 до н. е. відповідно до умов Анталкідового миру Беотійський союз було розпущено. У Фівах та усій Беотії за сприяння Спарти утвердився вкрай реакційний олігархічний уряд. У 379 до н. е., поваливши олігархію, до влади у Фівах прийшли демократичні верстви, очолювані Пелопідом і Епамінондом. Після відродження Беотійського союзу Фіви перетворилися на найбільшу політичну силу Греції. У 371 при Левктрах і в 362 до н. е. при Мантінеї військо фіванців, очолюване Епамінондом, завдало поразки спартанцям. 364 року до н.е. було створено фіванський флот, який змусив Хіос, Родос й Візантій стати на бік Фів. Цими діями було встановлено фіванську гегемонію в Елладі. Проте кровопролитні війни зі Спартою настільки виснажили Фіви та всі міста союзу, що після 362 до н. е. вони втратили своє значення.

У 338 до н. е. місто завоювала Македонія, в 335 до н. е. після придушення антимакедонського повстання воно було майже вщент зруйноване. У 315 до н. е. Фіви за наказом македонського намісника Кассандра було частково відновлені, але значної політичної ролі не відігравали[23]. План Кассандра щодо відновлення Фів передбачав, що різні грецькі міста-держави нададуть фахову робочу силу. Афіняни, наприклад, відбудували значну частину стіни Фів. Значні внески були надіслані з Мегалополіса, Мессени та навіть з Сицилії та Італії[24].

Елліністична доба

Смерть Кассандра у 297 році до н. е. створила вакуум влади по всій більшій частині Греції, що частково сприяло облозі Фів Деметрієм Поліоркетом у 293 році до н. е., а також знову після повстання у 292 році до н. е. Ця остання облога була важкою, і Деметрія було поранено, але зрештою йому вдалося зруйнувати стіни та знову захопити місто, поставившись до нього м'яко, незважаючи на його запеклий опір. Місто відновило свою автономію у 287 році до н. е. та стало союзником Лісімаха, царя Фракії, та Етолійського союзу. Разом з Беотійським союзом опинилися у складії Етолійського.

Римська доба

Після розпаду Беотійської ліги після Ахейської війни 146 року до н. е., Фіви перейшли під владу Риму. У 27 році до н. е. місто було включено до новоствореної провінції Ахайя. 125 року його відвідав імператор Адріан, а пізніше було встановлено почесні написи імператорам Каракаллі та Геті, серед інших. Воно знову процвітало в пізній античності. Єпископи Фів відомі з IV століття. Наприклад, єпископ міста брав участь у Сердикійському соборі в 342 році, як і єпископ Анісій у 431 році як прихильник патріарха Кирила Александрійського на Ефеському соборі. До кінця IV століття місто було настільки сильно укріплене, що вестготський король Аларіх не атакував його.

Візантійська доба

Фіви увійшли до Східної Римської імперії після поділу 395 року. Юстиніан I наказав відбудувати стіни Кадмеї, пошкоджені землетрусом 551 року. Наприкінці VII століття Юстиніан II створив фему Еллада зі столицею у Фівах. Церква Святого Євангеліста Луки була побудована приблизно в X столітті на честь гробниці та мощей святого на місці його смерті. Під час візантійсько-болгарської війни 913–927 років Фіви було розграбовано царем Симеоном I. За імператора Лева VI Фіви отримали статус незалежної метрополії. Під час просування болгарської армії в центральну Грецію, у 1040 році поблизу Фів відбулася битва, в якій візанітйці зазнали поразки від болгар.

З XI століття Фіви стали центром нової шовкової торгівлі, а їхні шовкові майстерні розвивалися завдяки імпорту мила та барвників з Афін. Зростання цієї торгівлі у Фівах продовжувалося до такої міри, що до середини XII століття місто стало найбільшим виробником шовку у всій Візантійській імперії, перевершивши навіть столицю Константинополь. Жінки Фів славилися своїми ткацькими навичками. У цей період фіванський шовк цінувався понад усе, як за якість, так і за чудову репутацію. Це процвітання зробило його мішенню для норманів Сицилії. У 1147 році вони напали на Беотію та розграбували Фіви. Вони також захопили вмілих ремісників і переселили їх до Палермо, щоб розвивати сицилійську шовкову промисловість. Тим не менш, місто швидко відновило своє процвітання, приваблюючи венеціанських купців, які домовилися про вигідні привілеї на купівлю місцевого шовку у імперського уряду[25].

Веніамін Тудельський відвідав Фіви близько 1161/1162 року. У той час місто служило адміністративним центром, домівкою для місцевої знаті, великим виробником шовкових тканин і важливим регіональним ринком, що сприяло міському та демографічному зростанню. Хоча немає конкретних даних про загальну чисельність населення Фів, за оцінками, у ньому проживало від 20 до 30 тис. осіб. Тудельський повідомляв, що у Фівах мешкало 2 тис. юдейських осіб, що було найбільшою жидівською громадою в будь-якому візантійському місті XII століття, за винятком Константинополя[26].

Латинський період

Після завоювання Константинополя (1204) вони перебували під владою пелопоннеського архонта Лева Сгуроса, 1205 року було захоплено хрестонсоцями й передано до Афінського герцогства. Завдяки своєму багатству, місто було обрано франкською династією де ла Рош своєю столицею, перш ніж його назавжди перенесли до Афін. Після 1240 року родина Сен-Омерів контролювала місто спільно з герцогами де ла Рош. Замок, збудований Миколаєм II Сен-Омером на Кадмеї, був одним із найкрасивіших у Франкській Греції. Разом з тим, внаслідок венеційської політики виробництво шовкових тканин було фактично знищено, залишилося лише виготовлення шовку-сирцю для експорту до Венеції.

Після завоювання в 1311 році місто використовувалося як столиця недовговічною державою Каталонської компанії. У цей період землетруси завдали серйозних руйнувань Фівам. З 1363 по 1378 рік місто вперше було окуповано турецькими військами. У 1379 році Наваррська компанія захопила місто за допомогою латинського архієпископа Фів, Симона Атумано. У 1394 році Фіви потрапили до рук Антоніо I Аччаюолі. Його родина правила містом, поки воно не перейшло під контроль Османської імперії.

Османська доба

1458 року Фіви було захоплено османськими військами. Османи дозволили Франко II Аччаюолі зберегти за собою володіння містом. Однак після остаточного захоплення влади в Греції, Фіви, які перебували під їхнім контролем з 1460 року, занепали У період турецького панування Фіви знову були спустошені та перетворились на невеличке селище. Османи перейменували Фіви на «Істефе» та керували ними до Грецької війни за незалежність, за винятком венеціанського періоду між 1687 і 1699 роками. У той час під назвою Тіва вони належали санджаку Егрібос і мали близько 8000 мешканців. Фіви було захоплене Афанасіосом Діакосом у 1821 році та спустошене Махмудом Драмалі-пашею у 1822 році. Решид-паша захопив його в червні 1826 року та майже повністю зруйнував. Останні успішні битви греків, які дозволили їм звільнитися від турецького панування, також відбулися поблизу Фів в 1829 році. Остаточно визнано частиною королівства Греції 1832 року[27].

У складі Греції

Фіви були столицею префектури Беотія до кінця XIX століття, коли столицею стала Лівадія. Місто зазнало руйнувань від землетрусів у 1853 та 1893 роках.

Відомі люди

Примітки

  1. ↑ Vassilis Aravantinos: The Archeological Museum of Thebes. John S. Latsis Public Benefit Foundation, Athen 2010, S. 33–59
  2. ↑ Θῆβαι. Liddell, Henry George; Scott, Robert; A Greek–English Lexicon at the Perseus Project
  3. ↑ Raymoure, K.A. "Thebes". Minoan Linear A & Mycenaean Linear B. Deaditerranean. Archived from the original on 15 January 2016. Retrieved 19 March 2014. "The Linear B word te-qa-ja". Palaeolexicon. Word study tool for ancient languages. "KN 5864 Ap (103)". "PY 539 Ep + fr. + fr. + fr. (1)". "TH 65 Wu (γ)". "MY 508 X (unknown)". "TH 140 Ft (312)". DĀMOS: Database of Mycenaean at Oslo. University of Oslo.
  4. ↑ Palaima, Thomas G. (2004). "Sacrificial Feasting in the Linear B documents" (PDF). Hesperia. 73 (2): 217–246.
  5. ↑ Birgitta Eder: Überlegungen zur politischen Geographie der mykenischen Welt, oder: Argumente für die überregionale Bedeutung Mykenes in der spätbronzezeitlichen Ägäis. In: Geographia Antiqua. Band 18, 2009, S. 9, 24 f.
  6. ↑ Aravantinos V.L. The Archaeological Museum of Thebes. Athens, 2010, p.63-70, 92-93
  7. ↑ Aravantinos V.L. The Palatial Administration of Thebes updated. Tradition and Innovation in the Mycenaean Palatial Polities. Proceedings of an International Symposium held at the Austrian Academy of Sciences, Institute for Oriental and European Archaeology, Aegean and Anatolia Department, Vienna, 1–2 March, 2013. J. Weilhartner, F. Ruppenstein (eds.). Vienna, 2015, p.19–49
  8. ↑ Aravantinos V.L., Godart L., Sacconi A. Thèbes. Fouilles de la Cadmée I : les tablettes de la odos Pelopidou. Édition et commentaire. Pisa, Rome, 2001
  9. ↑ Іліада, IV.406
  10. ↑ Louise Schofield: The Mycenaeans. The British Museum Press, London 2007, S. 94 f.
  11. ↑ Konstantinos Kopanias: The Late Bronze Age Near Eastern Cylinder Seals from Thebes (Greece) and their historical implications. In: Mitteilungen des Deutschen Archäologischen Instituts, Athenische Abteilung (AM) 123, 2008, S. 40 f.
  12. ↑ Aravantinos V.L. The Palatial Administration of Thebes updated. Tradition and Innovation in the Mycenaean Palatial Polities. Proceedings of an International Symposium held at the Austrian Academy of Sciences, Institute for Oriental and European Archaeology, Aegean and Anatolia Department, Vienna, 1–2 March, 2013. J. Weilhartner, F. Ruppenstein (eds.). Vienna, 2015, p. 19–49
  13. ↑ Aravantinos V.L., Fappas I. The Mycenaean Wall Paintings of Thebes: From Excavation to Restoration. Mycenaean Wall Paintings in Context: New Discoveries, Old Finds Reconsidered, February 11–13, 2011 (Μελετήματα 72). H. Brecoulaki, J.L. Davis, S.R. Stocker (eds.). Athens, 2015, p. 316–352
  14. ↑ Penelope A. Mountjoy: Mycenaean Pottery. An Introduction. Oxford University School of Archaeology, 2. Auflage 2001 (1. Auflage 1993), ISBN 0-947816-36-4, S. 4. Tabelle 1
  15. ↑ Іліада, II, 505
  16. ↑ Hope Simpson, Richard (1981). Mycenaean Greece. Park Ridge, NJ: Noyes Press. p. 70. ISBN 0-8155-5061-8
  17. ↑ Можайский А.Ю. (1 сентября 2024). Гіпотеби Іліади як доказ початку формування фіванського поліса//Вестник древней истории 84 (3): 618–639. ISSN 0321-0391"
  18. ↑ Herodotus Bibliography VII:204 ,222,223
  19. ↑ Salmon P. Étude sur la Confédération béotienne (447/6 – 386): son organisation et son administration. Bruxelles, 1978, p. 55
  20. ↑ Robinson E.W. Democracy beyond Athens: Popular Government in the Greek Classical Age. Cambridge, 2011, S. 1414–1435
  21. ↑ Тhuc., IV, 93-96
  22. ↑ Велика радянська енциклопедія
  23. ↑ Beckett, Universal Biography, Vol. 1 p. 688
  24. ↑ Thirlwall, The History of Greece, Vol. 2 p. 325
  25. ↑ "The silk of Thebes: Boeotia's role in the Byzantine textile industry5"
  26. ↑ Jacoby, David (2014). "Benjamin of Tudela and his „Book of Travels"". Travellers, Merchants and Settlers in the Eastern Mediterranean, 11th–14th Centuries. Routledge. pp. 160–161. ISBN 9780367600624.
  27. ↑ Friedrich Schober, Ludwig Ziehen: Thebai 1. In: Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft (RE). Band V A,2, Stuttgart 1934, Sp. 1423–1553, hier: Sp. 1491 f.
This article is issued from Вікіпедія. The text is available under Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 unless otherwise noted. Additional terms may apply for the media files.