9С737
| 9С737 «Ранжир» | |
|---|---|
_(521-41).jpg) Уніфікований командний пункт Ранжир-М1 на шасі 6х6 | |
| Походження |  СРСР Білорусь Росія |
| Історія використання | |
| На озброєнні | з 1989 |
| Історія виробництва | |
| Виготовлення | з 1987 |
| Характеристики | |
| Обслуга | 4 |
Другорядне озброєння | зв'язок: з ВКП — до 30км з БМ — до 5км |
9С737 у Вікісховищі | |
Ранжир (індекс ГРАУ 9С737[1]) — радянсько-білорусько-російський мобільний командний пункт для кількох типів зенітної зброї, серед яких: зенітні ракетні комплекси «Тор», «Стріла-10» і «Оса»; зенітний ракетно-гарматний комплекс «Тунгуска» та переносний зенітно-ракетний комплекс «Ігла», створений на шасі МТ-ЛБу.
Використовується для змішаного керування засобами протиповітряної оборони.
Історія створення
Модель 9С737 створив Мінський науково-дослідний інститут технологій автоматизації в Білорусі (нині — «АГАТ–Системы управления»). Головний конструктор 9С737 — О. В. Шершнев.
Випробування проходили з серпня 1987 по червень 1988 року на полігоні Ембі в Казахстані. 1989 року техніку було прийнято на озброєння.
Серійне виробництво було розпочато на мінському НВО «Агат», але потім переведено на «Радиозавод» (Пенза).
Опис
9С737 забезпечує інформаційну та технічну взаємодію з джерелами даних вищого командного пункту та радіолокації, а також керування системами ППО малої дальності та артилерійськими ракетними комплексами. За даними виробника, 9С737 може одночасно супроводжувати до 255 цілей і керувати 6 зенітними системами. Обмін даними з ракетними комплексами займає від 1 до 5 секунд, а зв'язок з командним центром верхнього рівня і радарами займає 5-10 секунд.
Має кілька режимів роботи. Автономний режим дозволяє перерозподіляти цілі між бойовими засобами і видає вказівки та встановлює поточні задачі. Централізований режим працює у зв'язці з контрольними пунктами командира ППО та командними постами полку з автоматизованою системою управління військами на борту. Існує також можливість взаємодії з напівавтоматичною електронною таблеткою повітряної ситуації[2].
Модифікації
- 9С737М Ранжир-М на гусеничній машині;
- 9С737МК Ранжир-М1 на колісному шасі 6х6.
9С737МК Ранжир-М1
Глибока переробка УБКП Ранжиру (1989), створена білоруським НВО «Агат». Модифікація Ранжир-M1 (9С737М) також може керувати зенітним ракетно-гарматним комплексом «Панцирь-С1». Ранжир-М може керувати ЗРК «Тор», ЗРПК «Тунгуска», ЗРК «Стріла-10» і ПЗРК «Ігла». Випускається АТ «Радіозавод»[ru] (був Пензенський радіозавод МРП СРСР) на шасі «Тора» і «Тунгуски».
Бойове застосування
31 березня 2015 р. стало відомо про перебування гусеничної модифікації 9С737 «Ранжир» окупаційними російськими військами в Луганську[3][4].
Див. також
Примітки
- ↑ https://www.standfairoperations.com/products/air-defence-systems/air-defense-automated-command-and-control-systems/ranzhir-m1/
- ↑ https://web.archive.org/web/20100129021526/http://www.arms-expo.ru/site.xp/050055053057124051054052052.html
- ↑ У Луганську помічений російський мобільний командний пункт "Ранжир" – ЗМІ. pravda.com.ua. 31 березня 2015.
- ↑ В Луганске был замечен российский мобильный командный пункт Ранжир – очевидец. nv.ua (російською) . 31 березня 2015. Архів оригіналу за 17 червня 2023. Процитовано 17 червня 2023. [Архівовано 2023-06-17 у Wayback Machine.]
Джерела
- Писарська Н. В. Створення військових машин на Харківському тракторному заводі ім. С. Орджонікідзе // Матеріали 12-ї Всеукраїнської наукової конференції «Актуальні питання історії науки і техніки» (м. Конотоп, 3–5 жовтня 2013 р.). — К., 2013. — С. 256—258.