Aepycamelus

Aepycamelus
Період існування: міоцен, 20.6–4.9 млн р. т.
Частини скелета, Американський музей природної історії
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Парнокопитні (Artiodactyla)
Родина: Верблюдові (Camelidae)
Підродина: Camelinae
Триба: Lamini
Рід: †Aepycamelus
MacDonald, 1956
Види

†Aepycamelus alexandrae (Davidson, 1923)
†Aepycamelus bradyi MacDonald, 1956
†Aepycamelus elrodi (Douglass, 1909)
†Aepycamelus giraffinus (Matthew and Cook, 1909) (type)
†Aepycamelus major (Leidy, 1886)
†Aepycamelus priscus (Matthew and Cook, 1909)
†Aepycamelus procerus (Matthew and Cook, 1909)
†Aepycamelus robustus (Leidy, 1858)
†Aepycamelus stocki (Henshaw, 1942)

Ареал Aepycamelus
Вікісховище: Aepycamelus

Aepycamelus — вимерлий рід верблюдових, який жив у міоцені 20,6–4,9 мільйона років тому та існував близько 15,7 мільйона років[1]. Його назва походить від грецьких слів αἰπύς, «високий і крутий» та κάμηλος – «верблюд».

Види Aepycamelus ходили лише на пальцях ніг. На відміну від попередніх видів верблюдових, вони мали м'які подушечки, як у сучасних верблюдів[2].

Таксономія

Раніше Aepycamelus відносили до роду Alticamelus, який Метью (1901) встановив для "Procamelus" altus Marsh, 1894, виду верблюда, описаного з п'яткової кістки, знайденої в неогенових відкладеннях в Орегоні, після того, як він відніс повний скелет високого верблюда з Колорадо до цього виду. Метью та Кук (1909) встановили Alticamelus giraffinus для зразка з Колорадо після того, як визнали голотип A. altus невизначеним[3][4]. Макдональд (1956) визнав Alticamelus nomen dubium та встановив Aepycamelus для виду, раніше віднесеного до Alticamelus[5].

Морфологія

Епікамелус був мешканцем прерій Північної Америки (Колорадо тощо). Це була високоспеціалізована тварина. Його голова була відносно малою порівняно з рештою тіла, шия довгою внаслідок подовження шийних хребців, подібного до подовження у жирафа, а ноги — довгі, схожі на хідлі, з ліктьовими та колінними суглобами на одному рівні. Верхівка його голови була приблизно на 3 м над землею[2].

Його дивна будова тіла дає інформацію про його спосіб життя та звички. Епікамелус, очевидно, населяв сухі луки з групами дерев. Вважається, що він пересувався поодинці або невеликими групами, як сучасні жирафи, і, як і вони, пасся на деревах. У цьому сенсі в нього не було конкурентів. Він проіснував відносно довго, протягом більшої частини міоцену, і вимер до початку пліоцену, можливо, через кліматичні зміни[6].

Поширення скам'янілостей

Його скам'янілості поширені широко, від Монтани до Флориди та Каліфорнії.

Галерея

Примітки

  1. ↑ PaleoBiology Database: Aepycamelus, basic info. Архів оригіналу за 13 жовтня 2012. Процитовано 18 вересня 2009.
  2. ↑ а б Palmer, D., ред. (1999). The Marshall Illustrated Encyclopedia of Dinosaurs and Prehistoric Animals. London: Marshall Editions. с. 277. ISBN 978-1-84028-152-1.
  3. ↑ W. D. Matthew. 1901. Fossil mammals of the Tertiary of northeastern Colorado: American Museum collection of 1898. Memoirs of the American Museum of Natural History 1(7):353–447
  4. ↑ Matthew, W.D., and Cook, H.J., 1909, A Pliocene fauna from western Nebraska: American Museum of Natural History Bulletin, v. 26, art. 2, p. 361–414.
  5. ↑ J. R. Macdonald. 1956. A new Clarendonian mammalian fauna from the Truckee Formation of western Nevada. Journal of Paleontology 30(1):186–202.
  6. ↑ Flannery, T. (2001). The Eternal Frontier: an ecological history of North America and its peoples. New York: Grove Press. с. 111. ISBN 0-8021-3888-8.