Aerola Alatus
| Aerola Alatus | |
|---|---|
| Тип | планер |
| Країна походження | Україна |
| Розробник | ТОВ «Аерос» (Aeros), ТОВ «Аерола» (Aerola) |
| Головний конструктор | Микола Кононенко |
| Статус | експлуатується |
| Базова модель | Aeros AL-12 |
Aerola Alatus — український одномісний надлегкий планер-середньоплан, розроблений і виготовлений компаніями Aeros та Aerola у м.Київ.[1]
Історія
У 2005 році Aeros, компанія-виробник дельтапланів з жорстким крилом, спільно з Aerola, компанією-виробником композитних матеріалів на основі епоксидних смол та вуглецевих волокон, розпочали роботу над надлегким планером AL-12 та його моторизованою версією зі знімним двигуном — AL-12M.
Після початку продажів, виробництво між компаніями розділилося: компанія Aeros виготовляла і продавала одиничні екземпляри під їх оригінальними назвами, а компанія Aerola організувала серійне виробництво і продавали їх під назвами Alatus і Alatus-M.[1][2][3]
Конструкція
Фюзеляж зроблений з композитів, з жорстким крилом обтягнутим тканиною. Шасі велосипедного типу з основним колесом і носовим колесом, а також полозами на закінцівках крил. Остеклення кабіни являє собою опукле лобове скло виготовлене з цільного шматка, яке відкидається вбік, або зсувається вперед. Мале навантаження на крило та низька швидкість звалювання означають, що планер може літати в найслабших термічних потоках. Крила можна зняти для наземного транспортування на верхній частині автомобіля, а фюзеляж досить малий, щоб поміститися всередину фургона або закріпити на невеликому причепі.[1][3][4][5]
У 2009 році Aeros на основі AL-12M розробила мотопланер AC-21, який відрізнявся покращеною аеродинамікою, розрахованою Алехандро Гонсалесом, та збільшеним розміром корпусу, що дозволяє повністю сховати пілон силової установки, на відміну від AL-12M та Alatus-M в яких силова установка може бути схована лише частково.[3]
Модифікації
- AL-12 — безмоторний прототип.[2]
- AL-12M — моторизований прототип.[2]
- Alatus — серійна модель безмоторного планера. Відповідає німецьким вимогам LTF і LFG.[1][2][6]
- Alatus-M — серійна модель мотопланера з висувним пілоном силової установки та двигуном внутрішнього згорання, який забезпечує моторний політ впродовж 1,5 години. Відповідає німецьким вимогам LTF і LFG, а також правилам US FAR 103 Ultralight Vehicles. Aatus-M легко конвертується в Alatus шляхом демонтажу пілону силової установки та двигуна.[1][2][6]
- Alatus-ME — модифікація Alatus-M створена французькою компанією Electravia[7] шляхом заміни двигуна внутрішнього згорання на електродвигун з часом роботи на одному заряді акумулятора до 30 хвилин.[8][9][10][11][12][13]
Технічні характеристики
Alatus
Загальні характеристики
- Екіпаж: 1
- Порожня вага: 80 кг (176 фнт)
- Максимальна злітна вага: 200 кг (441 фнт)
Льотні характеристики
- Швидкість звалювання: 41 км/год (25 миля/год; 22 вуз)
- Максимально допустима швидкість: 140 км/год (87 миля/год; 76 вуз)
- Навантаження на крило: 15,2 кг/м2 (3,1 фнт/фт2)
Alatus-M
Загальні характеристики
- Екіпаж: 1
- Порожня вага: 115 кг (254 фнт)
- Максимальна злітна вага: 235 кг (518 фнт)
- Силова установка: 1 × CorsAir M25Y ES , 15 кВт (20 к. с.)
Льотні характеристики
- Швидкість звалювання: 44 км/год (27 миля/год; 24 вуз)
- Максимально допустима швидкість: 140 км/год (87 миля/год; 76 вуз)
- Швидкопідйомність: 2,0 м/с (390 фт/хв)
- Навантаження на крило: 15,2 кг/м2 (3,1 фнт/фт2)
Див. також
Посилання
- Офіційний веб-сайт. Архів оригіналу за 11 червня 2010.
- Ілюстрований посібник зі збирання Alatus-M
Примітки
- ↑ а б в г д Bayerl, Robby; Martin Berkemeier; et al: World Directory of Leisure Aviation 2011-12, page 131—132. WDLA UK, Lancaster UK, 2011. ISSN 1368-485X
- ↑ а б в г д ALATUS. aerola.com.ua (англ.). Архів оригіналу за 11 червня 2010. [Архівовано 2010-06-11 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в Арасланов, Сергей (2009–11). «Аэросу» – 18! (PDF). Авиация Общего Назначения (рос.). с. 21—30. Архів оригіналу (PDF) за 10 серпня 2023. Процитовано 10 серпня 2023.
{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) [Архівовано 2023-08-10 у Wayback Machine.] - ↑ Tisserant, Philippe (2008). Ultralight Sailplanes: Exploring the atmosphere. World Directory of Leisure Aviation 2008-2009 (PDF) (Каталог) (англ.). WDLA. с. 146—147.
- ↑ Tisserant, Philippe (2009). Ultralight Sailplanes: Yesterday’s wings – and tomorrow’s. World Directory of Leisure Aviation 2009-2010 (PDF) (англ.). WDLA. с. 124—126.
- ↑ а б Aerola (2008). Flight performances (sic). Архів оригіналу за 23 червня 2015. Процитовано 28 листопада 2012. [Архівовано 2015-06-23 у Wayback Machine.]
- ↑ Motorisations Electriques et Aéronefs Ecologiques. electravia.fr (фр.). Архів оригіналу за 31 січня 2009. [Архівовано 2009-01-31 у Wayback Machine.]
- ↑ First flights of electrical motoglider ALATUS-ME. aerola.com.ua (англ.). 15 січня 2009. Архів оригіналу за 7 березня 2009. [Архівовано 2009-03-07 у Wayback Machine.]
- ↑ Motorglider ALATUS with electrical motor. alatus.electravia.fr (англ.). Архів оригіналу за 14 лютого 2009.
ELECTRAVIA carries out electrical motorization's setting on the motorglider ALATUS-M.
[Архівовано 2009-02-14 у Wayback Machine.] - ↑ Banks, Grant (11 листопада 2010). Electric aircraft within reach of average aviators. New Atlas (амер.). Процитовано 10 серпня 2023.
- ↑ E-Fenix, the Two-Seater Trike › Sustainable Skies. sustainableskies.org (англ.). 20 травня 2011. Процитовано 10 серпня 2023.
Electravia has a full range of projects and has been in the forefront of early electric flights, including the first electric ultralight flight of 48 minutes with their Electra, a modified Souricette; a one-hour, nine-minute flight in January 2009 with their Alatus ME; and recently, a 162 mph speed record with a twin-motor electric Cri-Cri.
- ↑ Sigler, Dean (17 січня 2012). Alternative Energies. KITPLANES (амер.). Процитовано 10 серпня 2023.
- ↑ Gay, Miguel Horville - Fabrice. Blois 2010: Qualité VS Quantité. ulmag.fr (фр.). Процитовано 10 серпня 2023.