Altiatlasius
| Altiatlasius | |
|---|---|
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Примати (Primates) |
| Рід: | †Altiatlasius Sigé et al., 1990 |
| Вид: | †A. koulchii
|
| Біноміальна назва | |
| †Altiatlasius koulchii Sigé et al., 1990
| |
Altiatlasius — найвірогідніше є найстарішим відомим «еуприматом» (примат сучасних стандартів), який існував з пізнього палеоцену, знайдений в Марокко. Лише єдиний вид, Altiatlasius koulchii, був описаний у 1990 році.
Його справжнє таксономічне положення залишається спірним. Припускають, що він має бути класифікований як Plesiadapiformes (вимерла група деревних ссавців, вважаються тісно пов'язаними з приматами). Інші ж вважають, що його треба віднести до «еуприматів», як і Omomyidae (гілка приматів пов'язаних з Довгоп'ятами).
Еволюційна історія і таксономія
Altiatlasius koulchii — найвірогідніше найстаріший відомий «справжній примат».[1] Знайдено лише близько 10 верхніх і нижніх кутніх зубів і фрагмент щелепи.[a][4][5]. Ці скам'янілості датуються пізнім палеоценом, приблизно 57 мільйонів років тому,[b] і походять з формування Jbel Guersif в Варзазаті басейну Марокко.[4] Вперше описаний в 1990 році, альтіатласіус спочатку був віднесений до Omomyidae, можливо, ближче до відгалуження вищих приматів. Він також був класифікований до родини Toliapinidae, плезіадапіморфного типу в Європі.[3][7] Інші науковці, які намагалалися класифікувати його, припустили, що цей вид є стовбуровими справжніми приматами, подібними до Eosimiidae мавпами,[2] чи ранніми довгоп'ятоподібними.[7] Багато фахівців вважають Altiatlasius koulchii найстарішою стовбуровою мавпою.[2][3]
Разом з викопним приматом з роду Algeripithecus, вид Altiatlasius koulchii сприяв зміцненню гіпотези походження приматів з Африки[8]. Тим не менш, коли знайшли додаткові скам'янілі останки цього виду, виявилось, що він скоріше належить до мокроносих приматів, ніж до сухоносих, тому його перемістили ближче до родини Azibiidae,[9] — групи, яка вважається найбільш тісно пов'язаною з лемуроподібними (Лемуровиді, Лорієподібні).[10]
Примітки
- ↑ Williams, Kay та Kirk, 2010, p. 4803.
- ↑ а б в Tabuce та ін., 2009, p. 4091.
- ↑ а б в Seiffert та ін., 2010, p. 370.
- ↑ а б Seiffert та ін., 2010, p. 369.
- ↑ Gunnell та Rose, 2002, p. 73.
- ↑ Godinot, 2006, p. 458–460.
- ↑ а б Gunnell та Rose, 2002, p. 74.
- ↑ Williams, Kay та Kirk, 2010, p. 4798.
- ↑ Tabuce та ін., 2009, p. 4089.
- ↑ Godinot, 2006, pp. 456 & 461.
Джерела
- Godinot, M. (2006). Lemuriform origins as viewed from the fossil record. Folia Primatologica. 77 (6): 446—464. doi:10.1159/000095391. PMID 17053330. S2CID 24163044.
- Gunnell, G.F.; Rose, K.D. (2002). Chapter 5: Tarsiiformes: Evolutionary history and adaptation. У Hartwig, W.C. (ред.). The Primate Fossil Record. Cambridge University Press. с. 45—82. ISBN 0-521-66315-6.
- Seiffert, E.R.; Simons, E.L.; Fleagle, J.G.; Godinot, M. (2010). Chapter 22: Paleogene Anthropoids. У Werdelin, L.; Sanders, W.J (ред.). Cenozoic Mammals of Africa. University of California Press. с. 369—392. ISBN 978-0-520-25721-4.
- Tabuce, R.; Marivaux, L.; Lebrun, R.; Adaci, M.; Bensalah, M.; Fabre, P. -H.; Fara, E.; Gomes Rodrigues, H.; Hautier, L.; Jaeger, J. -J.; Lazzari, V.; Mebrouk, F.; Peigne, S.; Sudre, J.; Tafforeau, P.; Valentin, X.; Mahboubi, M. (2009). Anthropoid versus strepsirhine status of the African Eocene primates Algeripithecus and Azibius: Craniodental evidence. Proceedings of the Royal Society B: Biological Sciences. 276 (1676): 4087—4094. doi:10.1098/rspb.2009.1339. PMC 2821352. PMID 19740889.
- African Origin Of Anthropoid Primates Called Into Question With New Fossil Discovery. ScienceDaily. 17 вересня 2009.
- Williams, B. A.; Kay, R. F.; Kirk, E. C. (2010). New perspectives on anthropoid origins. Proceedings of the National Academy of Sciences. 107 (11): 4797—4804. Bibcode:2010PNAS..107.4797W. doi:10.1073/pnas.0908320107. PMC 2841917. PMID 20212104.
Notes
- ↑ У цьому регіоні також було знайдено нижній моляр та два напівзуби, які, як вважається, пов'язані з Altiatlasius.[2][3]
- ↑ Згідно з дослідженнями молекулярного годинника останній спільний предок усіх приматів жив 63-90 мільйонів років тому. Однак найдавніша оцінка входить у протиріччя з викопним літописом.[6]