Ammiraglio Cagni (1941)
| «Амміральйо Каньї» | ||
|---|---|---|
| Ammiraglio Cagni | ||
 | ||
| Італійський підводний човен «Амміральйо Каньї» | ||
| Верф | .svg.png){kind=small} CRDA, Монфальконе
| |
| Під прапором | Королівство Італія
| |
| Належність | _crowned.svg.png){kind=small} Королівські військово-морські сили Італії
| |
| Порт приписки | BETASOM | |
| На честь | Умберто Каньї | |
| Закладений | 16 вересня 1939 | |
| Спуск на воду | 20 липня 1940 | |
| Введений до складу флоту | 1 квітня 1941 | |
| Виведений зі складу флоту | 1 лютого 1948 | |
| На службі | 1941—1948 | |
| Сучасний статус | 1 лютого 1948 року списаний на брухт | |
| Бойовий досвід | Друга світова війна Битва на Середземному морі Битва за Атлантику | |
| Проєкт | ||
| Тип ПЧ | великий океанський підводний човен | |
| Основні характеристики | ||
| Швидкість (надводна) | 17 вузлів (32 км/год) | |
| Швидкість (підводна) | 8,5 вузла (15 км/год) | |
| Робоча глибина занурення | 110 м | |
| Дальність плавання | 10700 миль (17220 км) на швидкості 7,5 вузлів у надводному положенні 107 миль (190 км) на швидкості 3,5 вузла (6,5 км/год) у підводному положенні | |
| Екіпаж | 78 офіцерів та матросів | |
| Розміри | ||
| Довжина найбільша (по КВЛ) | 87,8 м | |
| Ширина корпусу найб. | 7,974 м | |
| Середня осадка (по КВЛ) | 5,86 м | |
| Водотоннажність надводна | 1702,525 т | |
| Водотоннажність підводна | 2184,73 т | |
| Силова установка | ||
|
Дизель-електрична: 2 × дизельних двигуни FIAT 2 × електродвигуни CRDA |
||
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 4370 к. с. (дизельні двигуни) 1280 к. с. (електродвигуни) | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 2 × 100-мм корабельні гармати OTO Mod. 1924/1927/1928 | |
| Торпедно- мінне озброєння |
8 × 450-мм торпедних апаратів 38 торпед | |
| ППО | 2 × 12,7-мм зенітних кулемети Breda Model 1931 | |
«Амміральйо Каньї» (італ. Ammiraglio Cagni) — військовий корабель, великий дизель-електричний океанський підводний човен типу «Амміральйо» Королівських ВМС Італії часів Другої світової війни.
Історія створення
«Амміральйо Каньї» був закладений 16 вересня 1939 року на верфі компанії CRDA у Монфальконе. 20 липня 1940 року він був спущений на воду, а 1 квітня 1941 року увійшов до складу Королівських ВМС Італії.
Свою назву отримав на честь адмірала, політика та полярного дослідника Умберто Каньї.
Історія служби
«Амміральйо Каньї» входив до складу підводних човнів італійського Королівського флоту, що базувалися на базі BETASOM і призначалися до спільного патрулювання з німецькими субмаринами Атлантичного океану[Прим. 1].
Загалом човен здійснив 5 бойових місій у Середземному морі, 5 транспортних місій (доставивши до місця призначення загалом 419,5 тонн паливних банок, 328,5 тонн боєприпасів і 147,5 тонн припасів) і 16 перекидних місій, загалом 11 638 миль навігації на поверхні та 570 підводних миль.
Після циклу адаптаційних робіт до умов океану його відправили для дій в Атлантику (і, за можливості, передбачалося застосувати в наступальних операціях також і в Індійському океані).
У ніч з 8 на 9 вересня 1943 року, коли було оголошено перемир'я, підводний човен перебував у 720 милях на південний схід від Маврикія (і приблизно в 1800 милях від Сінгапуру) і змінив курс, але рухаючись дуже повільно, чекаючи додаткової інформації для прояснення ситуації. 12 вересня командир Джузеппе Розеллі Лоренціні, незважаючи на запрошення капітана Енцо Гроссі, командира BETASOM, продовжити битися на боці німців — вирішив виконати наказ про капітуляцію перед союзниками. 20 вересня 1943 року «Каньї» прибув до Дурбану, отримавши військові почесті.
8 листопада 1943 року підводний човен вийшов, щоб повернутися до Італії, і, слідуючи маршрутом Дурбан-Момбаса-Аден-Порт-Саїд-Хайфа-Таранто, «Каньї» повернувся на італійську базу 2 січня 1944 року.
Згодом підводний човен використовувався, базуючись у Палермо.
1 лютого 1948 року списаний, він був відправлений на брухт.
Див. також
Примітки
- Виноски
- ↑ Італійські підводні човни, що діяли з ВМБ BETASOM: «Алессандро Маласпіна», «Агостіно Барбаріго», «Енріко Дандоло», «Гульєльмо Марконі», «Джузеппе Фінці», «Анджело Емо», «Капітано Тарантіні», «Луїджі Тореллі», «Фаа де Бруно», «Отаріа», «Маджоре Баракка», «Реджінальдо Джуліані», «Альпіно Баньоліні», «Глауко», «П'єтро Кальві», «Енріко Таццолі», «Арго», «Леонардо да Вінчі», «Себастьяно Веньєр», «Джакомо Нані», «Команданте Каппелліні», «Франческо Морозіні», «Лоренцо Марчелло», «Мікеле Б'янкі», «Бенедетто Брін», «Велелла», «Ладзаро Моченіго»
- Джерела
Література
- Brescia, Maurizio (2012). Mussolini's Navy: A Reference Guide to the Regina Marina 1930–45. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 978-1-59114-544-8. (англ.)
- Giorgio Giorgerini Uomini sul fondo. Storia del sommergibilismo italiano dalle origini a oggi. — Mondadori, 2002. — 709 с. — ISBN 978-8804505372
- Italian Warships of World War II, Fraccaroli Aldo, Ian Allan Ltd., 1968, SBN 7110 0002 6 (англ.)
Посилання
- Ammiraglio Cagni (CA, N.55) Cagni. на uboat.net. (англ.)
- Ammiraglio Cagni(англ.)