Baccharis coridifolia
| ?Baccharis coridifolia | |
|---|---|
 | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Відділ: | Streptophyta |
| Надклас: | Покритонасінні (Magnoliophyta) |
| Клас: | Евдикоти |
| Підклас: | Айстериди |
| Порядок: | Айстроцвіті (Asterales) |
| Родина: | Айстрові (Asteraceae) |
| Рід: | Baccharis |
| Вид: | B. coridifolia |
| Біноміальна назва | |
| Baccharis coridifolia DC., 1836 | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Baccharis coridifolia |
 Віківиди: | Baccharis coridifolia |
| IPNI: | 183215-1 |
 NCBI: | 2707402 |
Baccharis coridifolia — вид квіткових рослин родини айстрові (Asteraceae).[1]
Поширення
Вид поширений на півдні Бразилії, у Парагваї, Уругваї та на північному сході Аргентини. Росте у степах, добре пристосована до посушливого та спекотного клімату.
Опис
Це багаторічний чагарник, заввишки від 30 до 90 см. Листки лінійні, чергові, від 1 до 3 см завширшки, без ребер, гладкі, з дрібнозубчастими краями. Квітка дрібна, помаранчевого кольору.
Токсичність
Всі частини рослини отруйні, але квіти і насіння мають найбільшу токсичність. Шкодить великій рогатій худобі, вівцям і свиням. Вона містить отруйні речовини з групи трихотеценів: рорідин А і рорідин Е, що виробляються грибами роду Myrothecium, які ростуть у симбіозі з Baccharis. Рослина також містить смолу, алкалоїди (бакарин) і зеленувато-жовту ефірну олію. Отруєння проявляється у прогресуючому схудненні худоби і легко лікується зміненням корму, але тривале споживання рослини призводить до некрозу шлунково-кишкового тракту.
Див. також
Примітки
- ↑ The Plant List (2010). Baccharis coridifolia. Процитовано 20 травня 2022.
Посилання
- Aljaro ME et al. 1984. Life cycle of Rachiptera limbata (Diptera, Tephritidae) and its relationship with Baccharis linearis (Compositae).Rev. Chil. Hist. Nat. 57: 123.