Bangasternus
| ?Bangasternus | |
|---|---|
 Bangasternus fausti Reitter, 1890 | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Підцарство: | Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa) |
| Тип: | Членистоногі (Arthropoda) |
| Клас: | Комахи (Insecta) |
| Підклас: | Крилаті комахи (Pterygota) |
| Інфраклас: | Новокрилі (Neoptera) |
| Надряд: | Голометабола (Holometabola) |
| Ряд: | Твердокрилі (Coleoptera) |
| Підряд: | Всеїдні жуки (Polyphaga) |
| Надродина: | Довгоносикоподібні (Curculionoidea) |
| Родина: | Довгоносики (Curculionidae) |
| Підродина: | Lixinae |
| Триба: | Lixini |
| Рід: | Bangasternus
Gozis, 1882 |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Bangasternus |
 Віківиди: | Bangasternus |
 NCBI: | 2480572 |
Bangastérnus — рід жуків родини Довгоносики (Curculionidae).
Зовнішній вигляд
До цього роду відносяться дрібні жуки, довжина їхнього тіла становить 3.5-6 мм. Основні ознаки[1]:
- голова ширша за свою довжину;
- головотрубка трохи звужена до вершини, має зверху нешироку поздовжню борозенку, перетяжку перед вершиною і трикутний майданчик, боки ж передньоспинки облямовані валиками або кілями;
- Вусики прикріплені ближче до основи головотрубки, їх борозенки звичайно торкаються нижнього краю очей;
- передньоспинка біля основи ширша від своєї довжини, боки її звужені допереду, із «шийкою» біля переднього краю і лопатями за очима;
- передньогруди перед передніми тазиками з високо облямованою з боків борозенкою;
- основа надкрил трохи ширша за основу передньоспинки, надкрила густо вкриті простими або розщепленими, волосоподібними лусочками, що трохи стирчать і часто-густо утворюють плями; такі самі лусочки вкривають також низ тіла та ноги.
Спосіб життя
Подібний до способу життя видів роду Larinus. Рослинами-господарями слугують різні види айстрових, здебільшого, сафлор та волошка. Імаго живиться зеленими частинами рослин, яйця відкладаються на їх поверхню, личинки проникають у суцвіття-кошик. Там вони живляться незрілим насінням і заляльковуються. Жуки нового покоління зимують в лялькових камерах або поза рослиною[2].
 |
 |
Відклавши яйце, самиця Bangasternus fausti вкриває його краплею темного слизу, який застигає і захищає яйце
|
Лялечка Bangasternus fausti у суцвітті волошки
|
Географічне поширення
Ареал роду обмежений західною частиною Півдня Палеарктики (див. нижче).
Класифікація
Описано сім видів цього роду[3]:
- Bangasternus fausti Reitter, 1890 — Закавказзя, Туреччина, Іран
- Bangasternus orientalis Capiomont, 1873 — Південна Європа, Закавказзя, Близький Схід, Туреччина, Середня Азія, Афганістан, Іран, Казахстан, Північна Африка, Близький Схід, інтродукований у Північну Америку
- Bangasternus planifrons Brulle, 1832 — Південна Європа, Закавказзя, Близький Схід, Туреччина, Середня Азія, Афганістан, Іран
- Bangasternus provincialis Fairmaire, 1863 — Франція, Італія
- Bangasternus remaudierei Hoffmann, 1956 — Ірак, Іран
- Bangasternus siculus Capiomont, 1873 — Італія, Іспанія, Північна Африка
- Bangasternus villosus Capiomont, 1873 — Іспанія, Північна Африка
Практичне значення
Bangasternus fausti та Bangasternus orientalis інтродуковані до Північної Америки для пригнічення популяцій бур'янів: перший проти Centaurea diffusa Lam., другий — проти Centaurea solstitialis L.
Примітки
- ↑ Тер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 49-50, 52-54
- ↑ Colonelli, E., Whitehead D.R. Palaearctic thistle weevils of the genus Bangasternus Gozis (Coleoptera, Curculionidae) // Fragmenta Entomologica. — 1990. — 22(1). — P. 185–217
- ↑ Gültekin, L. & Fremuth J.: Cleonini, p. 456. — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. — Leiden: Brill, 2013. — 700 pp.