Bdeogale crassicauda
| ?Bdeogale crassicauda | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1) | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Хижі (Carnivora) |
| Підряд: | Котовиді (Feloidea) |
| Родина: | Мангустові (Herpestidae) |
| Рід: | Bdeogale |
| Вид: | B. crassicauda |
| Біноміальна назва | |
| Bdeogale crassicauda Peters, 1852 | |
 поширення виду Bdeogale crassicauda | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Bdeogale crassicauda |
 EOL: | 289518 |
 ITIS: | 621881 |
 МСОП: | 41591 |
 NCBI: | 326576 |
| Fossilworks: | 232142 |
Bdeogale crassicauda (Мангуста пухнастохвоста) — ссавець, представник ряду хижих із родини мангустових. Проживає від східного Зімбабве й центрального Мозамбіку на північ через Малаві, східну Замбію, південно-східні Конго й Танзанію до кенійського передгір'я гори Лукенія Кенії; до 1850 м над рівнем моря. Проживає в бамбукових, акацієвих, гірських лісах.[1]
Етимологія
Родова назва походить від грец. bdeo — розбивати вітер або смердіти і грец. gale, що означає куниця-кішки або ласка. Назва виду походить від лат. crassus — густий і лат. cauda — хвіст.[2]
Морфологія
Морфометрія. Довжина голови й тіла: 400—500 мм, довжина хвоста: 180—300 мм, довжина задньої стопи: 70—84 мм, довжина вуха: 20—37 мм.
Опис. Забарвлення темно-коричневе, на відміну від спорідненого виду Bdeogale omnivora, забарвлення якого світло-коричневе. Характеризується чотирма пальцями на кожній з лап і пухнастим хвостом. Волосяний покрив складається з густого підшерстя й довшого покривного волосся. Зубна формула: I 3/3, C 1/1, P 4/4, M 2/2 = 40.[2]
Поведінка
Всеїдний.[1]Здається, це нічні й солітарні тварини, хоча вдень їх теж спостерігали. Один зразок був знайдений сплячим у порожнині дерева. Кігті міцні але не мають чітко вираженого пристосування до копання.[2]
Генетика
Каріотип характеризується диплоїдним числом, 2n=36.[2]
Загрози та охорона
Немає серйозних загроз для виду. Присутній на кількох природоохоронних територіях.[1]