Bison antiquus
| Bison antiquus | |
|---|---|
| |
| Bison antiquus у Музеї смоляних ям Ла Бреа | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Парнокопитні (Artiodactyla) |
| Родина: | Бикові (Bovidae) |
| Підродина: | Бикові (Bovinae) |
| Рід: | Бізон (Bison) |
| Вид: | †B. antiquus
|
| Біноміальна назва | |
| †Bison antiquus Leidy, 1852
| |
| Синоніми | |
| |
Bison antiquus — вимерлий вид бізонів, який мешкав у пізньому плейстоцені Північної Америки приблизно до 10 000 років тому. Він був одним із найпоширеніших великих травоїдних тварин на північноамериканському континенті в пізньому плейстоцені, і є прямим предком нині живого американського бізона разом із Bison occidentalis[1][2].
Під час пізньої епохи плейстоцену, між 240 000 і 220 000 років тому[3][4][5], степовий зубр (B. priscus) мігрував із Сибіру на Аляску через Берингів сухопутний міст. Bison priscus жив по всій Північній Америці від Аляски до південної Мексики[6] протягом решти плейстоцену. У західній частині Північної Америки B. priscus еволюціонував у довгорогого бізона B. latifrons, який потім еволюціонував у B. antiquus. Більші B. latifrons, здається, зникли приблизно 22 000 років тому, ймовірно, через еволюційний процес адаптації до нового континенту, включаючи збільшення чисельності популяції[7]. Після вимирання B. latifrons, B. antiquus став дедалі більш поширеним у частинах центральної частини Північної Америки від 18 000 до приблизно 10 000 років тому[4], після чого цей вид, схоже, дав початок живому виду, B. bison[8]. B. antiquus є найбільш часто виявленим великим травоїдним ссавцем у смолярниках La Brea[1].
B. antiquus був вищим, мав більші кістки та роги та був на 15–25% більшим за сучасного бізона. Він досягав 2,27 м у висоту, 4,6 м в довжину і вагу 1588 кг[9].
Примітки
- ↑ а б Animals of the La Brea Tar Pits Timeline. La Brea Tar Pits & Museum. Архів оригіналу за 2018. Процитовано 2017.
{{cite web}}: Не збігається часова мітка у|archive-date=/|archive-url=; можливо, 2018-01-11? (довідка) - ↑ C. G Van Zyll de Jong , 1986, A systematic study of recent bison, with particular consideration of the wood bison (Bison bison athabascae Rhoads 1898), p. 53, National Museum of Natural Sciences
- ↑ Bell, C.J. (2004). The Blancan, Irvingtonian, and Rancholabrean mammal ages. У Woodburne, M.O. (ред.). Late Cretaceous and Cenozoic Mammals of North America: Biostratigraphy and Geochronology. New York: Columbia Univ. Press. с. 232—314. ISBN 0-231-13040-6.
- ↑ а б Scott, E.; Cox, S.M. (2008). Late Pleistocene distribution of Bison (Mammalia; Artiodactyla) in the Mojave Desert of Southern California and Nevada. У Wang, X.; Barnes, L.G. (ред.). Geology and Vertebrate Paleontology of Western and Southern North America. Los Angeles: Natural History Museum of Los Angeles County. с. 359—382.
- ↑ Sanders, A.E.; R.E. Weems; L.B. Albright III (2009). Formalization of the mid-Pleistocene "Ten Mile Hill beds" in South Carolina with evidence for placement of the Irvingtonian–Rancholabrean boundary. У Albright III, L.B. (ред.). Papers on Geology, Vertebrate Paleontology, and Biostratigraphy in Honor of Michael O. Woodburne. Flagstaff: Museum of Northern Arizona. с. 369—375.
- ↑ Jimenez-Hidalgo, Eduardo Cabrera-Pérez MacFadden Guerrero-Arenas, Rosalía 2012/01/01 First record of Bison antiquus from the Late Pleistocene of southern Mexico, Journal of South American Earth Sciences
- ↑ Valerius Geist, 1996, Buffalo Nation, Voyageur Press
- ↑ Wilson, M.C.; L.V. Hills, B. Shapiro (2008). Late Pleistocene northward-dispersing Bison antiquus from the Bighill Creek Formation, Gallelli Gravel Pit, Alberta, Canada, and the fate of Bison occidentalis. Canadian Journal of Earth Sciences. 45 (7): 827—859. Bibcode:2008CaJES..45..827W. doi:10.1139/E08-027.
- ↑ Warkworth Western Weekend Rodeo | Competitors. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 30 травня 2012. [Архівовано 2011-08-21 у Wayback Machine.]