Bombus humilis

?Джміль мінливий
Джміль мінливий (Bombus humilis)
Джміль мінливий (Bombus humilis)
Охоронний статус

Найменший ризик  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен:Ядерні (Eukaryota)
Царство:Тварини (Animalia)
Тип:Членистоногі (Arthropoda)
Підтип:Шестиногі (Hexapoda)
Клас:Комахи (Insecta)
Ряд:Перетинчастокрилі (Hymenoptera)
Надродина:Апоідеї (Apoidea)
Родина:Бджолині (Apidae)
Триба:Bombini
Рід:Джміль (Bombus)
Підрід:Thoracobombus
Вид:Джміль мінливий
Біноміальна назва
Bombus humilis
Illiger, 1806
Синоніми
Bombus solstitialis Panzer, 1806
Bombus tristis Seidl, 1838
Bombus helferanus Seidl, 1838
Megabombus humilis
Посилання
Вікісховище:Bombus humilis
Віківиди:Bombus humilis
EOL:1065259
ITIS:714925
NCBI:65597

Джміль мінли́вий[1][2] або джміль назе́мний[2] (Bombus humilis) — довгохоботковий палеарктичний джміль.

Bombus humilis зовні схожий на Bombus muscorum. У B. humilis, на відміну від B. muscorum, є чорні волоски біля основи крили. Крім того, довжина волосків на грудях у B. humilis нерівномірніша[3].

Омонімія вернакулярної назви

Джмелем мінливим називають два види роду Bombus:

Ареал

Bombus humilis зустрічається на більшій частині території Європи на захід від Росії, за винятком Ірландії та Ісландії. Цей вид зустрічається також у Туреччині[5], на Тибетському плато, у північному Китаї, на сході та півдні Монголії та в деяких частинах Північної Кореї[6]. У Великій Британії ареал цього виду обмежений узбережжям і крейдяними районами південної Англії[7].

В Україні Bombus humilis поширений здебільшого у східній частині зони мішаних лісів, по всій зоні лісостепу і рідко трапляється в степовій зоні. Загалом, чисельність цього виду скрізь невисока, за винятком передгір'я та гір Криму. Цей вид також рідко трапляється в Карпатах на висоті до 1000 м над рівнем моря[8].

Короткий опис імаго

B. humilis — це довгохоботковий джміль середнього розміру[9]. Довжина самки-засновниці становить 16–18 мм, а довжина робочої особини — 10–15 мм[10].

Груди здебільшого жовто-помаранчеві зверху й бежеві з боків, але можуть бути й темно-коричневими. Більша частина черевця теж бежева, хоча і з дещо смугастим ефектом. Як самки-засновниці, так і робочі особини зазвичай мають широку темно-коричневу смугу на верхній стороні черевця, біля переду, хоча в деяких робочих особин вона може бути відсутня[11]. Кілька чорних волосків — може бути лише один або два — є на грудях біля основ крил[12]. Самці схожі на самок-засновниць, але у них немає жала і вони мають довші вусики[10].

Життєвий цикл колонії

Їхній льотний період триває приблизно з травня по вересень. Самка-засновниця виходить зі сплячки навесні і будує гніздо на поверхні землі, переважно серед пучків трави[10]. Розмір гнізда досить малий, зазвичай воно містить менше 100 особин[13].

Оселище

B. humilis віддає перевагу величезним лукам[13]. В Центральній Азії він є альпійським видом, який мешкає на висоті 3000–3900 м[6]. До рослин, які він відвідує, належать Trifolium pratense (конюшина лучна), Centaurea (волошка) та Vicia (вика)[13].

Загрози

Bombus humilis загрожує втрата оселищ через інтенсивне сільське господарство[10]. Як зазначали Goulson, Hanley, Darvill, Ellis, and Knight, несприятливим фактором в північній частині його поширення (включно з Великою Британією) є те, що B. humilis, які мешкають біля краю їх широтного ареалу, недостатньо пристосовані до місцевих умов, а тому чутливі до змін оселища, особливо до втрати необроблених лугів[9].

Посилання

  1. ↑ а б Фауна України: охоронні категорії. Довідник [Архівовано 24 червня 2021 у Wayback Machine.] / О. Годлевська, І. Парнікоза, В. Різун, Г. Фесенко, Ю. Куцоконь, І. Загороднюк, М. Шевченко, Д. Іноземцева; ред. О. Годлевська, Г. Фесенко. — Видання друге, перероблене та доповнене. — Київ, 2010. — 80 с.
  2. ↑ а б в Мороз О.Ю. Джмелі і джмелі зозулі (Hymenoptera, Apidae, Bombini) відділення Українського степового природного заповідника «Михайлівська цілина» та прилеглих територій // Вестник зоологии. — 2009. — № 22. — С. 27–39. Архівовано з джерела 24 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
  3. ↑ Saunders, Patrick (2008). Bombus muscorum and Bombus humilis in the South West in 2008. Hymettus.
  4. ↑ Червона книга України (2-е видання, 1994 р.). Джміль мінливий Bombus proteus Gerstaecker, 1869. Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
  5. ↑ Discover Life. Discover Life map of Bombus humilis. Архів оригіналу за 12 червня 2011. Процитовано 16 лютого 2009.
  6. ↑ а б Paul Williams; Ya Tang; Jian Yao; Sydney Cameron (2008). The bumblebees of Sichuan (Hymenoptera: Apidae, Bombini) (PDF). Systematics and Biodiversity. 7 (2): 101—189. doi:10.1017/S1477200008002843. Архів оригіналу (PDF) за 28 грудня 2019. [Архівовано 2019-12-28 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Less Common Species of Bumblebee. Bumblebee.org. Архів оригіналу за 1 травня 2010. Процитовано 16 лютого 2009.
  8. ↑ Konovalova I. B. The Bumble Bees of Ukraine: Species Distribution and Floral Preferences // Psyche: A Journal of Entomology.- 2010. — Vol. 2010 (2009). — P. 44-54. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 21 червня 2021.
  9. ↑ а б D. Goulson; M. E. Hanley; B. Darvill; J. S. Ellis; M. E. Knight (2005). Causes of rarity in bumblebees (PDF). Biological Conservation. 122: 1—8. doi:10.1016/j.biocon.2004.06.017. Архів оригіналу (PDF) за 4 жовтня 2011. [Архівовано 2011-10-04 у Wayback Machine.]
  10. ↑ а б в г ARKive – Images of life on earth. Brown-banded carder bee. Архів оригіналу за 29 січня 2010. Процитовано 16 лютого 2009. [Архівовано 2010-01-29 у Wayback Machine.]
  11. ↑ Holmström, Göran (2007). Humlor - alla Sveriges arter (Bumble-bees - all the species of Sweden) (швед.). Östlings Bokförlag Symposion. с. 116—117. ISBN 978-91-7139-776-8.
  12. ↑ Worcestershire Biological Record. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
  13. ↑ а б в BAP Newsletter Aug06 (pdf). BIODIVERSITY ACTION. Herefordshire Biodiversity Partnership. Серпень 2006. с. 3. Процитовано 18 лютого 2009.[недоступне посилання з 01.07.2017]