Bothynoderes
| ?Bothynoderes | |
|---|---|
_Syn.-_Chromoderus_affinis_(Schrank%252C_1781)_(18262415165).png) Bothynoderes affinis Schönherr, 1823 | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Підцарство: | Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa) |
| Тип: | Членистоногі (Arthropoda) |
| Клас: | Комахи (Insecta) |
| Підклас: | Крилаті комахи (Pterygota) |
| Інфраклас: | Новокрилі (Neoptera) |
| Надряд: | Голометабола (Holometabola) |
| Ряд: | Твердокрилі (Coleoptera) |
| Підряд: | Всеїдні жуки (Polyphaga) |
| Надродина: | Довгоносикоподібні (Curculionoidea) |
| Родина: | Довгоносики (Curculionidae) |
| Підродина: | Lixinae |
| Триба: | Cleonini |
| Рід: | Bothynoderes
Schönherr, 1823 |
| Синоніми | |
| Chromoderus Motschulsky, 1860 | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Bothynoderes |
 Віківиди: | Bothynoderes |
 EOL: | 49554 |
 NCBI: | 1553343 |
Bothynodéres — рід жуків родини Довгоносики (Curculionidae).
Зовнішній вигляд
Жуки середніх розмірів: 7.5–17.5 мм завдовжки. Основні ознаки[1]:
- головотрубка облямована чіткими бічними кілями посередині, із серединним кілем, роздвоєним на рівні основ вусиків, помітно звужена до вершини, без вдавлення перед очима
- надкрила трохи ширші за передньоспинку, із скошеними плечима, загостреними вершинами, що розходяться, та з косими перев'язями і смугами
- передньогруди із горбочком перед тазіками;
- 1-й членик джгутика вусиків коротший за 2-й;
- передньоспинка поперечна, трохи довша за головотрубку, з кутовидно витягнутою серединою та невеликими лопатями за очима
- лапки знизу вкриті підошвами
Фотографії жуків цього роду дивись на[2].
Спосіб життя
У цьому роді описано два види: Bothynoderes affinis та Bothynoderes declivis, обидва вони мешкають в Україні. Життєвий цикл обох видів пов'язаний із рослинами з родини лободових – кураєм (Salsola), кохією (Kochia), лободою (Chenopodium), лутигою (Atriplex). Подібно до інших Cleonini, самка відкладає яйце на кореневу шийку або головний корінь. Личинка, що вийшла з яйця, вгризається у рослинні тканини. На корені у місці розвитку личинки утворюється гал веретеноподібної або неправильної форми [3].
Bothynoderes affinis обирає для життя прибережні засолені степові біотопи, ділянки із рудеральною рослинністю, лісосмуги. Імаго гризуть листя, черешки, молоді пагони. В одній рослині-господарі розвивається лише один жук.
Bothynoderes declivis мешкає на піщаних ґрунтах. В спекотні дні жуки неактивні і сидять попід кущиками рослин. Личинка розвивається в головному корені кормових рослин. В одному корені розвивається звичайно одна личинка, інколи – дві або три. Місцями зараженість рослин личинками сягає ~76%. Жуки виходять із лялечок у третій декаді серпня, вигризаючи в стінках галів округлі отвори. Зимують імаго поза кормовими рослинами [4].
Географічне поширення[5]
Bothynoderes affinis поширений майже по всій Європі, включаючи Велику Британію та Скандинавію, він є в Україні, Туреччині, Ірані, Середній Азії, Західному Сибіру, Західному Китаї. Ареал Bothynoderes declivis простягається суцільною смугою від Австрії та Німеччини до Японії і Південної Кореї, включаючи Закавказзя, Середню Азію, Монголію та Китай. В Україні вид знаходили від Криму на півдні до Полтавщини та Черкащини на півночі.
Класифікація
Описано два види цього роду [1]: Bothynoderes affinis (Schrank, 1781) та Bothynoderes declivis (Olivier, 1807).
Практичне значення
При високій чисельності Bothynoderes affinis може завдавати помітних збитків плантаціям буряків: викликати загибель молодих рослин, пригнічувати їх розвиток, знижувати врожайність та цукристість. В Україні випадків масового розмноження цього довгоносика не зафіксовано.
Примітки
- ↑ а б Тер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 20, 189—191
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 30 червня 2015. Процитовано 3 липня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Воловник С.В. 2010. Долгоносики Lixinae (Coleoptera, Curculionidae) как галлообразователи. Зоол. журнал, 2010, т. 89, вып. 7, с. 828-833. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/pdf/volovnik_2010_lixinae_zoolj.pdf [Архівовано 4 липня 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ Воловник С.В. . О распространении и экологии некоторых видов долгоносиков-клеонин (Coleoptera, Curculionidae). 1. Триба Cleonini // Энтомол. обозр. 1989, т. 68, вып. 1, с. 86-92. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/pdf/volovnik_cleonini_1989.pdf [Архівовано 22 червня 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ Meregalli M. & Fremuth J. : Cleonini, p. 439. - In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden, Brill. 700 pp.