CTU: Marine Sharpshooter
| CTU: Marine Sharpshooter | |
|---|---|
 | |
| Розробник | Jarhead Games |
| Видавець | Groove Games |
| Дистриб'ютор | App Store  |
| Жанр(и) | Шутер від першої особи |
| Платформа | Microsoft Windows, iOS |
| Дата випуску | 20 березня 2003 |
| Режим гри | однокористувацька гра |
| Мова | російська[1] |
| Творці | |
| Режисер(и) | Алан Фрімантл |
| Програміст(и) | Джон Твіґ Джейсон Верхіель |
| Художник(и) | Тайлер Вілсон |
| Композитор(и) | Браян Юдс |
| Технічні деталі | |
| Рушій | Lithtech Talon |
| Носій | CD-ROM |
CTU: Marine Sharpshooter — відеогра в жанрі шутера від першої особи, розроблена Jarhead Games і видана Groove Games, 20 березня 2003 року. Продовження, Marine Sharpshooter II: Jungle Warfare, вийшло у 2004 році.
Гра була видана на iOS тим же видавцем Groove Games 22 березня 2010 року. На iOS гра посіла перше місце в багатьох країнах, її завантажили понад мільйон разів.[2]
Сюжет
Історія CTU: Marine Sharpshooter детально розповідає про пригоди команди лейтенанта Сміта та сержанта Купера, снайпера-розвідника Корпусу морської піхоти США, які переслідують кількох воєначальників в Афганістані та шукають втрачені ядерні матеріали. Гравець бере на себе роль снайпера, який бореться з армією терористів і найманців, щоб запобігти ядерному голокосту.
Ігровий процес
Геймплей CTU: Marine Sharpshooter передбачає як снайперську стрільбу, так і ближній бій. Основною механікою стрільби є снайперська з можливістю використання прицілу снайперської гвинтівки для наближення віддалених цілей. Ближній бій ведеться з пістолета з додатковим глушником або ножем. Деколи гравець може вільно досліджувати карту. У грі представлено імітацію снайперських гвинтівок, якими користуються снайпери Корпусу морської піхоти США, а також іншу справжню зброю, таку як штурмові гвинтівки, пістолети та снайперські гвинтівки. Ворог навіть іноді використовує RPG.
Середовище гри варіюється від печер і невеликих сіл Афганістану до засніжених скель і дахів Чечні, й піщаних пляжів і джунглів тихоокеанського острова. Взаємодія між гравцем і середовищем мінімальна.
У грі є напівінтелектуальний споттер, якого можна налаштувати стежити за вами або утримувати позицію, а також «вести вогонь» або «стріляти за бажанням». Споттер називає за компасом напрямок, у якому перебувають вороги, коли вони наближаються до певної відстані. Споттер також може допомогти гравцеві в битві з ворогами. Ви провалюєте місію, якщо споттер загине або якщо ви помрете.
У грі є кілька аптечок як стандартного інвентарю, який трохи підправить вас після ударів. Ваш споттер має власні набори, і він буде використовувати їх під час затишшя в боях. Його не можна залатати, ні навпаки. Крім того, у місії немає додаткових комплектів або боєприпасів. Однак невелику кількість боєприпасів можна отримати зі снайперських гвинтівок, які ви збираєте у мертвих ворогів.
Оцінки
CTU: Marine Sharpshooter був погано сприйнятий рецензентами,[3] IGN поставила грі 4,1 (погано), а критик назвав його «переробкою» та «імітацією» кращих ігор.[4]
Продовження
Marine Sharpshooter 2: Jungle Warfare — сиквел, який вийшов 24 червня 2004 року.[5] Сюжет розгортається в одній із найнебезпечніших країн Африки, Бурунді. Ціль — знайти президента країни та врятувати його від озброєних повстанців і безжальних найманців, які їх підтримують. Якщо повстанців не зупинити й президент помре, вони втягнуть регіон у жорстоку громадянську війну.
Примітки
- ↑ КупиГолос
- ↑ Dan Kricke (15 серпня 2010). Marine Sharpshooter iPhone game just misses the mark - iPhone app review - Dan Kricke | Appolicious ™ iPhone and iPad App Directory. Appolicious.com. Архів оригіналу за 30 березня 2012. Процитовано 17 серпня 2012.
- ↑ CTU: Marine Sharpshooter - PC - IGN. Pc.ign.com. 8 квітня 2003. Архів оригіналу за 14 квітня 2003. Процитовано 17 серпня 2012. [Архівовано 2012-04-28 у Wayback Machine.]
- ↑ CTU Marine Sharpshooter - PC Review at IGN. Pc.ign.com. 7 квітня 2003. Архів оригіналу за 14 квітня 2003. Процитовано 17 серпня 2012. [Архівовано 2012-04-28 у Wayback Machine.]
- ↑ Marine Sharpshooter II: Jungle Warfare – Release Details. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 вересня 2015.