Callosciurus caniceps

Callosciurus caniceps
	Два варіанти:; Вгорі — Національний парк Каенг Крачан, Таїланд; Внизу — з Таман Негара, Малайзія
Охоронний статус
	; Найменший ризик (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клада:	Синапсиди (Synapsida)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Ряд:	Мишоподібні (Rodentia)
Родина:	Вивіркові (Sciuridae)
Рід:	Callosciurus
Вид:	C. caniceps
Біноміальна назва
	Callosciurus caniceps; (J. E. Gray, 1842)
Підвиди
	C. c. caniceps; C. c. adangensis; C. c. bimaculatus; C. c. casensis; C. c. concolor; C. c. domelicus;

Callosciurus caniceps — вид гризунів родини Sciuridae. Вона зустрічається в лісах, на плантаціях і в садах півострова Малайзія, Таїланду, південної М'янми, південного Китаю (Юньнань) і, можливо, західного Лаосу^[1]. Її було завезено на острови Рюкю в Японії. Як випливає з назви, її черево зазвичай сіре, хоча іноді червонувате з боків. Залежно від підвиду та пори року, верхня частина тіла сіра, жовтувато-оливкова або червонувата^[3].

Характеристики

C. caniceps досягає довжини тіла від 19 до 39 сантиметрів, хвіст досягає довжини приблизно від 15 до 24 сантиметрів і ваги приблизно від 227 до 320 грамів. Задня лапа має довжину від 49 до 54 міліметрів, а вухо — від 19 до 23 міліметрів^[4]. Хутро на спині тварини від сірого до темно- або оливково-коричневого кольору, тоді як хутро на животі сріблясто-сіре, але також може мати червоні ділянки. Хвіст також сірий з контрастним чорним кінчиком^[4]^[5].

Спосіб життя

Як і всі види роду, C. caniceps веде переважно деревний спосіб життя, зазвичай на висоті до 10 метрів і рідше до 15 метрів^[5]. Однак, вона регулярно спускається на землю, щоб шукати їжу. Як і деякі інші білки, цей вид звик до присутності людей і тому зустрічається у вторинних лісах, парках, садах, плантаціях та культивованих ландшафтах^[4]. Після аналізу раціону було визначено 13 різних харчових рослин, причому пропорції були розподілені на 45% фруктів, 21% листя, 17% кори та 10% квітів, а також інші компоненти їжі^[5]. Ці тварини ведуть денний спосіб життя. Коли їх турбують, тварини видають гучні та повторювані сигнали тривоги^[4].

Примітки

↑ ^а ^б Duckworth, J.W. (2016). Callosciurus caniceps. IUCN Red List of Threatened Species. 2016: e.T3594A22254694. doi:10.2305/IUCN.UK.2016-2.RLTS.T3594A22254694.en. Процитовано 13.11.2021.
↑ Thorington, R.W. Jr.; Hoffmann, R.S. (2005). Family Sciuridae: Callosciurus caniceps. У Wilson, D.E.; Reeder, D.M (ред.). Mammal Species of the World: a taxonomic and geographic reference (вид. 3rd). The Johns Hopkins University Press. ISBN 0-8018-8221-4. OCLC 26158608.
↑ Francis, C.M. (2008). A Guide to the Mammals of Southeast Asia. P. 142–143, 334. Princeton University Press. ISBN 978-0-691-13551-9
↑ ^а ^б ^в ^г Robert S. Hoffmann, Andrew T. Smith: Grey-Bellied Squirrel. In: Andrew T. Smith, Yan Xie: A Guide to the Mammals of China. Princeton University Press, Princeton NJ 2008, ISBN 978-0-691-09984-2, P. 182–183
↑ ^а ^б ^в Richard W. Thorington Jr., John L. Koprowski, Michael A. Steele: Squirrels of the World. Johns Hopkins University Press, Baltimore, 2012; P. 136–137. ISBN 978-1-4214-0469-1

[iucn-1] а ^б Duckworth, J.W. (2016). Callosciurus caniceps. IUCN Red List of Threatened Species. 2016: e.T3594A22254694. doi:10.2305/IUCN.UK.2016-2.RLTS.T3594A22254694.en. Процитовано 13.11.2021.

[Thorington-2005-2] Thorington, R.W. Jr.; Hoffmann, R.S. (2005). Family Sciuridae: Callosciurus caniceps. У Wilson, D.E.; Reeder, D.M (ред.). Mammal Species of the World: a taxonomic and geographic reference (вид. 3rd). The Johns Hopkins University Press. ISBN 0-8018-8221-4. OCLC 26158608.

[Francis2008-3] Francis, C.M. (2008). A Guide to the Mammals of Southeast Asia. P. 142–143, 334. Princeton University Press. ISBN 978-0-691-13551-9

[Hoffmann-4] а ^б ^в ^г Robert S. Hoffmann, Andrew T. Smith: Grey-Bellied Squirrel. In: Andrew T. Smith, Yan Xie: A Guide to the Mammals of China. Princeton University Press, Princeton NJ 2008, ISBN 978-0-691-09984-2, P. 182–183

[Thorington-5] а ^б ^в Richard W. Thorington Jr., John L. Koprowski, Michael A. Steele: Squirrels of the World. Johns Hopkins University Press, Baltimore, 2012; P. 136–137. ISBN 978-1-4214-0469-1

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]