Canis lupaster bea
| Canis lupaster bea | |
|---|---|
| |
| Вовк у Національному парку Серенгеті, Танзанія | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Хижі (Carnivora) |
| Родина: | Псові (Canidae) |
| Рід: | Пес (Canis) |
| Вид: | |
| Підвид: | C. l. bea
|
| Триноміальна назва | |
| Canis lupaster bea (Heller, 1914)
| |
| Синоніми | |
| |
Серенгетійський вовк (Canis lupaster bea), також відомий як східноафриканський золотавий вовк,[1] — підвид африканського вовка, поширений у Східній Африці.
Таксономія
Едмунд Геллер описав серенгетійського вовка як підвид золотавого шакала в 1914 році та відрізнив його від інших шакалів і африканських вовків за меншими розмірами тіла та світлішим забарвленням хутра.[2]
Опис
Це найменший підвид африканського вовка: довжина тіла становить 64–85 см, висота в плечах — 40–42 см, маса — 6–10 кг.[1]
Хутро піщаного або жовто-бурого кольору, з чорними, коричневими або білими смугами вздовж спини, які інколи утворюють темне «сідло». Горло та черевна частина білуваті або світло-палеві, тоді як кінцівки мають рудувате забарвлення; на передній поверхні передніх ніг наявна чорна смуга. Нижня частина хвоста чорна.[1]
Дослідження складу раціону вовків у кратері Нгоронгоро показали, що комахи, зокрема жуки-гнойовики, є найчастіше споживаними кормовими об’єктами як у сухий, так і у вологий сезони; також у раціоні присутні рослини з родини гарбузових (Cucurbitaceae). Туші великих травоїдних найчастіше поїдаються у сухий сезон, тоді як у вологий сезон переважно споживаються лелеки Абдіма, дитинчата газелі Томсона та плацента блакитного гну.[3]
Примітки
- ↑ а б в Castelló, J.R. (2018). Canids of the World: Wolves, Wild Dogs, Foxes, Jackals, Coyotes, and Their Relatives. Princeton. с. 130—131. ISBN 978-0-691-17685-7.
- ↑ Heller, Edmund (1914). New subspecies of mammals from equatorial Africa. Smithsonian Miscellaneous Collections. Вашингтон, округ Колумбія: Смітсонівський інститут. 63 (7): 5—6.
- ↑ Temu, S.E.; Nahonyo, C.L.; Moehlman, P.D. (2018). Diet Composition of the Golden Jackal (Canis aureus) in the Ngorongoro Crater, Tanzania. Tanzania Journal of Science. College of Natural and Applied Sciences, University of Dar es Salaam. 44 (1): 51—61. ISSN 0856-1761.