Canis lupaster lupaster
| Canis lupaster lupaster | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Хижі (Carnivora) |
| Родина: | Псові (Canidae) |
| Рід: | Пес (Canis) |
| Вид: | |
| Підвид: | Canis lupaster lupaster (C. l. lupaster)
|
| Триноміальна назва | |
| Canis lupaster lupaster (Hemprich and Ehrenberg, 1833)
| |
| |
| Синоніми | |
|
C. aureus lupaster | |
 Вікісховище: Canis lupaster lupaster
| |
Єгипетський вовк (Canis lupaster lupaster), або єгипетський шакал — підвид Canis lupaster, поширений в Північній, Східній та частково в Західній Африці.
Таксономія та еволюційна історія
Таксономічний статус єгипетського вовка тривалий час залишався невизначеним. Раніше його зазвичай розглядали як підвид золотавого шакала під назвою Canis aureus lupaster. Більшу частину ХХ століття така класифікація була загальноприйнятою, хоча низка зоологів звертала увагу на морфологічні ознаки, які більше відповідали сірому вовку (Canis lupus).
Подальші дослідження мітохондріальної ДНК підтвердили ці припущення, спочатку вказавши на спорідненість тварини із сірим вовком. Тому було запропоновано використовувати назву африканський вовк (Canis lupus lupaster).
У 2015 році геномні дослідження показали, що золотаві шакали Африки та Євразії утворюють окремі монофілетичні лінії, які розійшлися понад один мільйон років тому, що є достатньою підставою для їх визнання окремими видами: Canis aureus та Canis lupaster .[1]
Водночас у третьому виданні Mammal Species of the World (2005) цей таксон і далі розглядається як підвид золотавого шакала.[2]
Фізичні характеристики
Єгипетський вовк відрізняється від сенегальського вовка масивнішою будовою тіла, ширшою головою, густішим хутром, довшими ногами, заокругленішими вухами та коротшим хвостом. Його хутро темніше, ніж у золотавого шакала, і має ширшу білу пляму на грудях. Польові спостереження в Національному пташиному заповіднику Джудж у Сенегалі свідчать, що це поодинокий вид, який мешкає на периферії територій сенегальського вовка та домінує над ним у суперечках за туші здобичі.[3]
Біологія та поведінка
За свідченнями пастухів у заповіднику Джудж, тоді як сенегальський вовк переважно полює на ягнят, єгипетський вовк нападає на більшу здобич, зокрема на овець, кіз і велику рогату худобу.[3]
Середовище існування та поширення
Єгипетський вовк населяє різноманітні типи середовищ. В Алжирі він мешкає в районах із середземноморським кліматом, у прибережних і пагористих місцевостях, зокрема на оброблюваних землях з живоплотами, у чагарниках, соснових гаях і дібровах. Популяції в Сенегалі населяють тропічні та напівпосушливі кліматичні зони, включно із саванами Сахелю. Популяції lupaster у Малі зафіксовано в посушливих сахельських масивах.[3]
Взаємини з людиною
Існує припущення, що зображення голови тварини у єгипетського бога Анубіса могло бути засноване на образі Canis lupaster, а не золотавого шакала, як вважалося раніше.[4]
Примітки
- ↑ Koepfli, K.-P.; Pollinger, J.; Godinho, R.; Robinson, J.; Lea, A.; Hendricks, S.; Schweizer, R. M.; Thalmann, O.; Silva, P.; Fan, Z.; Yurchenko, A. A.; Dobrynin, P.; Makunin, A.; Cahill, J. A.; Shapiro, B.; Álvares, F.; Brito, J. C.; Geffen, E.; Leonard, J. A.; Helgen, K. M.; Johnson, W. E.; O'Brien, S. J.; Van Valkenburgh, B.; Wayne, R. K. (2015). Genome-wide Evidence Reveals that African and Eurasian Golden Jackals Are Distinct Species. Current Biology. 25 (16): 2158—2165. doi:10.1016/j.cub.2015.06.060. PMID 26234211.
- ↑ Шаблон:MSW3 Wozencraft
- ↑ а б в Gaubert, P.; Bloch, C.; Benyacoub, S.; Abdelhamid, A.; Pagani, P. та ін. (2012). Reviving the African Wolf Canis lupus lupaster in North and West Africa: A Mitochondrial Lineage Ranging More than 6,000 km Wide. PLOS ONE. 7 (8) e42740. Bibcode:2012PLoSO...742740G. doi:10.1371/journal.pone.0042740. PMC 3416759. PMID 22900047.
- ↑ Golden jackals moving into western Europe. The Independent. Процитовано 23 січня 2026.
Література
- Osborn, D. J. & Helmy, I. (1980), The contemporary land mammals of Egypt (including Sinai), Fieldiana Zoology new series, no.5, pp. 361–71