Coryphomys musseri
| Coryphomys musseri | |
|---|---|
| |
| Череп пацюка чорного (праворуч) у порівнянні з досить повним черепом екземпляра вимерлого Coryphomys musseri (ліворуч). | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Мишоподібні (Rodentia) |
| Родина: | Мишеві (Muridae) |
| Рід: | †Coryphomys |
| Вид: | †C. musseri
|
| Біноміальна назва | |
| †Coryphomys musseri Aplin & Helgen, 2010
| |
Coryphomys musseri — вимерлий вид гігантських пацюків, описаний у 2010 році[1]. Він відомий лише за субкопалинами, знайденими на острові Тимор, Індонезія. Він пов'язаний з мишоподібними Нової Гвінеї та Румунії[2].
У 2015 році було оголошено про відкриття скам'янілостей «семи нових видів гігантських щурів», включаючи «найбільшого щура в історії» на острові Східний Тимор. Найбільший із цих пацюків важив «п'ять кілограмів, розміром із маленьку собаку»[3].
Вимирання
Схоже, вони вимерли між 1000 і 2000 роками тому (приблизно 1–1000 років нашої ери), можливо, через масштабну вирубку лісів для ведення сільського господарства[4]. Люди, які вперше оселилися в Тиморі близько 46 000 років тому, також, ймовірно, їли цих пацюків як делікатес, що, можливо, стало причиною їхнього вимирання. C. musseri, ймовірно, перебував під загрозою зникнення в 1 році нашої ери, і вимер до 1000 року нашої ери[4].
Примітки
- ↑ K. P. Aplin & K. M. Helgen (2010). Quaternary murid rodents of Timor part I: new material of Coryphomys buehleri Schaub, 1937, and description of a second species of the genus. Bulletin of the American Museum of Natural History. 341: 1—80. doi:10.1206/692.1. S2CID 86777116.
- ↑ Wilson, D. E.; Reeder, D. M., eds. (2005). Mammal Species of the World: A Taxonomic and Geographic Reference (3rd ed.). Johns Hopkins University Press. p. 1309. ISBN 978-0-8018-8221-0
- ↑ "Giant Rat Species in East Timor Was Largest Ever". Архів оригіналу за 11 травня 2016. Процитовано 22 січня 2025.
- ↑ а б Turvey, Samuel T. (editor). (2009). Holocene Extinctions. Oxford University Press.