Emoia boettgeri
| ?Emoia boettgeri | |
|---|---|
.jpg) | |
| Охоронний статус | |
 Під загрозою зникнення (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Плазуни (Reptilia) |
| Ряд: | Лускаті (Squamata) |
| Інфраряд: | Сцинкоподібні (Scincomorpha) |
| Родина: | Сцинкові (Scincidae) |
| Рід: | Emoia |
| Вид: | E. boettgeri |
| Біноміальна назва | |
| Emoia boettgeri (Sternfeld, 1918) | |
 Ареал поширення виду | |
| Синоніми | |
| Lygosoma boettgeri | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Emoia boettgeri |
 Віківиди: | Emoia boettgeri |
 EOL: | 794860 |
 ITIS: | 173980 |
 МСОП: | 178469 |
 NCBI: | 2358218 |
Emoia boettgeri — вид сцинкоподібних ящірок родини сцинкових (Scincidae)[2]. Мешкає на островах Мікронезії. Вид названий на честь німецького зоолога Оскара Беттгера[3].
Поширення і екологія
Emoia boettgeri мешкають на островах Понпеї, Сапвуафік і Мортлок в групі Каролінських островів та на острівцях Іне, Додо і Ауторе, що є частинами атолу Арно в групі Маршаллових островів. Раніше вони також мешкали на атолі Маджуро, однак вимерли. E. boettgeri живуть у вологих тропічних лісах, на галявинах, серед скель, трапляються в мангрових заростях, на плантаціях і в садах, поблизху людських поселень. Зустрічаються на висоті до 780 м над рівнем моря, на Понпеї на висоті до 400 м над рівнем моря. Ведуть наземний спосіб життя.
Збереження
МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває під загрозою зникнення. Emoia boettgeri загрожує знищення природного середовища, хищацтво з боку інвазивних щурів та зміни клімату.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Emoia boettgeri: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 30 липня 2023
- ↑ Emoia boettgeri у Reptarium.cz Reptile Database
- ↑ Beolens B, Watkins M, Grayson M (2011). The Eponym Dictionary of Reptiles. Baltimore: Johns Hopkins University Press. xiii + 296 pp. ISBN 978-1-4214-0135-5. (Emoia boettgeri, p. 30).