Emoia bogerti
| ?Emoia bogerti | |
|---|---|
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Плазуни (Reptilia) |
| Ряд: | Лускаті (Squamata) |
| Інфраряд: | Сцинкоподібні (Scincomorpha) |
| Родина: | Сцинкові (Scincidae) |
| Рід: | Emoia |
| Вид: | E. bogerti |
| Біноміальна назва | |
| Emoia bogerti W.C. Brown, 1953 | |
| Синоніми | |
| Emoia submetallica bogerti | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Emoia bogerti |
 Віківиди: | Emoia bogerti |
 МСОП: | 42484038 |
Emoia bogerti — вид сцинкоподібних ящірок родини сцинкових (Scincidae)[2]. Ендемік Індонезії. Вид названий на честь американського герпетолога Чарлза Мітчілла Богерта[3].
Опис
Довжина сцинка Emoia bogerti (без врахування хвоста) становить 6 см. Верхня частина тіла світло-коричнева, поцяткована більш темними, коричневими смугами. Нижня частина тіла сіра.
Поширення і екологія
Emoia bogerti мешкають в горах Центрального хребта на заході Нової Гвінеї, зокрема в долинах Балієм і Ейпомек та в районі озер Паніай, а також в горах Арфак на півострові Чендравасіх, в районі озера Анггі-гіта. Вони живуть в чагарниковому і трав'янистому підліску тропічних лісів та у високогірних чагарникових заростях. Зустрічаються на висоті від 200 до 2000 м над рівнем моря. Відкладають яйця. В кладці 2 яйця.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Emoia bogerti: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 30 липня 2023
- ↑ Emoia bogerti у Reptarium.cz Reptile Database
- ↑ Beolens B, Watkins M, Grayson M (2011). The Eponym Dictionary of Reptiles. Baltimore: Johns Hopkins University Press. xiii + 296 pp. ISBN 978-1-4214-0135-5. (Emoia bogerti, p. 30).