Emoia sanfordi
| ?Emoia sanfordi | |
|---|---|
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Плазуни (Reptilia) |
| Ряд: | Лускаті (Squamata) |
| Інфраряд: | Сцинкоподібні (Scincomorpha) |
| Родина: | Сцинкові (Scincidae) |
| Рід: | Emoia |
| Вид: | E. sanfordi |
| Біноміальна назва | |
| Emoia sanfordi Schmidt & Burt, 1930 | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Emoia sanfordi |
 Віківиди: | Emoia sanfordi |
 МСОП: | 196619 |
 NCBI: | 1175179 |
Emoia sanfordi — вид сцинкоподібних ящірок родини сцинкових (Scincidae)[2]. Ендемік Вануату. Вид названий на честь американського орнітолога Леонарда Катлера Сенфорда[3].
Поширення і екологія
Emoia sanfordi широко поширені на Нових Гебридах, від островів Торрес на південь до Ефате. Вони живуть у первинних і вторинних тропічних лісах. в заростях на кокосових плантаціях, в садах та поблизу людських поселень. Зустрічаються на висоті від 1500 м над рівнем моря. Відкладають яйця, в кладці від 3 до 7 яєць.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Emoia sanfordi: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 06 серпня 2023
- ↑ Emoia sanfordi у Reptarium.cz Reptile Database
- ↑ Beolens, Bo; Watkins, Michael; Grayson, Michael (2011). The Eponym Dictionary of Reptiles. Baltimore: Johns Hopkins University Press. xiii + 296 pp. ISBN 978-1-4214-0135-5. (Emoia sanfordi, p. 232).