Emoia slevini
| ?Emoia slevini | |
|---|---|
.jpg) | |
| Охоронний статус | |
 На межі зникнення (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Плазуни (Reptilia) |
| Ряд: | Лускаті (Squamata) |
| Інфраряд: | Сцинкоподібні (Scincomorpha) |
| Родина: | Сцинкові (Scincidae) |
| Рід: | Emoia |
| Вид: | E. slevini |
| Біноміальна назва | |
| Emoia slevini W.C. Brown & Falanruw, 1972 | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Emoia slevini |
 Віківиди: | Emoia slevini |
 EOL: | 455867 |
 ITIS: | 173989 |
 МСОП: | 196621 |
 NCBI: | 2358238 |
Emoia slevini — вид сцинкоподібних ящірок родини сцинкових (Scincidae)[2]. Мешкає на Маріанських островах. Вид названий на честь американського герпетолога Джозефа Річарда Слевіна[3].
Поширення і екологія
Emoia slevini спостерігалися на островах Кокос, Рота, Тініан, Сайпан, Паган, Гугуан, Аламаган, Асунсьйон, Саріган і Мауг, однак на Гуамі, Тініані, Сайпані, Роті і Пагані цей вид вимер. Вони живуть в лісовій підстилці вологих тропічних лісів та в садах. Зустрічаються на висоті до 400 м над рівнем моря. Відкладають яйця.
Збереження
МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває на межі зникнення. Emoia slevini загрожує знищення природного середовища, конкуренція з інтродукованими сцинками, зокрема з Carlia fusca, та хижацтво з боку щурів, варанів і бурих бойг, що стали причиною їх вимирання на деяких островах.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Emoia slevini: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 06 серпня 2023
- ↑ Emoia slevini у Reptarium.cz Reptile Database
- ↑ Beolens B, Watkins M, Grayson M (2011). The Eponym Dictionary of Reptiles. Baltimore, Maryland: Johns Hopkins University Press. xiii + 296 pp. ISBN 978-1-4214-0135-5. (Emoia slevini, p. 245).