Equus africanus africanus
| ?Equus africanus africanus | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 На межі зникнення (МСОП 3.1) | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Ядерні (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Підтип: | Черепні (Craniata) |
| Інфратип: | Хребетні (Vertebrata) |
| Надклас: | Щелепні (Gnathostomata) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Інфраклас: | Плацентарні (Eutheria) |
| Ряд: | Конеподібні (Equiformes) |
| Родина: | Коневі (Equidae) |
| Рід: | Кінь (Equus) |
| Вид: | Equus africanus |
| Підвид: | Equus africanus africanus |
| Біноміальна назва | |
| Equus africanus africanus Heuglin & Fitzinger, 1866 | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Equus africanus africanus |
 Віківиди: | Equus africanus africanus |
 EOL: | 46226200 |
 ITIS: | 926234 |
 МСОП: | 7949 |
| Fossilworks: | 239422 |
Equus africanus africanus (нубійський дикий віслюк) — номінальний підвид африканського дикого віслюка і є одним з предків домашнього віслюка, який був одомашнений близько 6000 років тому.[1][2] Він вважається вимерлим, хоча на Карибському острові Бонайре та в Гебель-Ельбі потенційно існують дві популяції.
Опис
За даними Groves & Chubb, нубійські дикі віслюки мали довші вуха, ніж сомалійські дикі віслюки, завдовжки 182-245 мм[3] і не мали «зебра-смугастого малюнка» на ніжках, який є у сомалійського підвиду.
Ареал
Нубійські дикі віслюки мешкали у Нубійській пустелі (північно-східний Судан), від східного берегу річки Ніл до Червоного моря та на південь до річки Атбара та північної Еритреї.
Зникнення і потенціал виживання
Нубійський віслюк не був помічений з 1950-их роках, з кінця 1970-х років вважається вимерлим. Останні види знаходилися в долині Барка в Еритреї.[4] Зникнення нубійського віслюка можна віднести до полювання, конкуренції з домашньою худобою за обмежені ресурси пустелі. В 2014-2015 роках був проведений аналіз мітохондріальної ДНК на популяції диких віслюків на карибському острові Бонайре. У дослідження були включені зразки ДНК тварин Бонайре, музейні зразки Нубійських диких віслюків, ДНК чотирьох сомалійських диких віслюків і одного домашнього віслюка. Вчені виявили, що тварини в Бонайре були дуже близькі до відомих чистих нубійських диких віслюків і дуже відрізняються від інших віслюків. Однак дослідження, опубліковані в 2010 році, показали, що сучасні віслюки походять з двох різних підвидів диких віслюків — нубійського, а інший - невідомого походження.[5]
В такому випадку, той факт, що тільки один віслюк був використаний в тесті свідчить про те, що отримані результати є досить непереконливими. Для отримання більш переконливих результатів потрібно проводити випробування з великою групою віслюків.[6]
Вимирання нубійського дикого віслюка може бути пов'язано з полюванням, конкуренцією з худобою за обмежені ресурси пустелі та гібридизацією з домашнім віслюком.
Національний парк Гебель-Ельба, поблизу кордону Єгипту та Судану, як стверджується адміністрацією парку, є домівкою для дикої популяції нубійських диких віслюків. Однак чистоту цих тварин ще слід вивчити.
Примітки
- ↑ EDGE of Existence. EDGE of Existence. Архів оригіналу за 25 грудня 2016. Процитовано 21 вересня 2017. [Архівовано 2016-12-25 у Wayback Machine.]
- ↑ Wynne Parry, Wynne (29 липня 2010). Donkey's Wild Ass Ancestor Confirmed. Архів оригіналу за 26 жовтня 2014. Процитовано 15 листопада 2014.
- ↑ Nubain Wild Ass in Zoos?. ZooChat (брит.). Архів оригіналу за 5 серпня 2016. Процитовано 21 вересня 2017.
- ↑ EDGE of Existence. EDGE of Existence. Архів оригіналу за 25 грудня 2016. Процитовано 20 грудня 2016. [Архівовано 2016-12-25 у Wayback Machine.]
- ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 вересня 2017. Процитовано 11 грудня 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Are the Bonaire donkeys the last wild Nubian asses?. Natural History. 26 лютого 2015. Архів оригіналу за 18 липня 2017. Процитовано 20 грудня 2016.
