Eremias nigrocellata
| ?Eremias nigrocellata | |
|---|---|
.jpg) | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1) | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Ядерні (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Підтип: | Черепні (Craniata) |
| Інфратип: | Хребетні (Vertebrata) |
| Клас: | Плазуни (Reptilia) |
| Ряд: | Лускаті (Squamata) |
| Підряд: | Lacertilia |
| Родина: | Справжні ящірки (Lacertidae) |
| Рід: | Ящурка (Eremias) |
| Вид: | Eremias nigrocellata |
| Біноміальна назва | |
| Eremias nigrocellata Nikolsky, 1896 | |
| Посилання | |
 EOL: | 455954 |
 МСОП: | 164764 |
Eremias nigrocellata[1] — вид ящірок родини ящіркових (Lacertidae). Поширений переважно в Центральній Азії. Мешканець кам'янистих пустель та передгір'їв. Один із 44 видів роду Ящурка (Eremias)[2].
Інша назва «ящурка чорнопляма».
Опис
Довжина тулуба сягає 8–8,5 см з коротким та тонким хвостом. Уздовж тулуба є 6–9 правильних поздовжніх рядків порівняно великих світло-сірих «очей», частково або повністю окантованих чорним. Посередині спини вони можуть бути відсутніми чи їх замінюють тут дрібні неправильні темні плями. Цей малюнок особливо чітко виражений у молодих особин. Кінцівки зверху в «колах» або в темних плямах. Черево та низ хвоста мають біле забарвлення. Підочний щиток не торкається краю рота. Надочноямкові щитки не відокремлені зернятками від лобового і лоботім'яних щитків. Навколо середини тулуба 42–61 лусочка. Луска зверху хвоста гладенька або слабкоребриста. Навколо 9–10 хвостового кільця 19–31 лусочка. Стегнових пір 10–16. Нижня поверхня гомілки зайнята 1 подовжнім сильно розширеним щитком.
Поширення
Мешкає на крайньому південному сході Туркменістану, у Південному Узбекистані, на південному заході Таджикистану, у Східному та Північно-Східному Ірані, на північному сході Афганістану[3].
Спосіб життя
Мешкає у щільних лесових і глинястих ґрунтах, часто з домішкою галечника і піску, порослих розрідженою рослинністю та верблюжою колючкою. Місцями зустрічається на майже голих вершинах лесових горбів і солончаках. Ховається у норах великих жуків, здатні також рити власні короткі нори. Навесні просинається рано, у середині лютого — на початку березня. У спекотні літні місяці спостерігається явище так званої річної сплячки, коли ящірки не з'являються на поверхні, тривалий час залишаючись у норах.
Харчуються мурахами, сарановими, термітами, клопами, метеликами, тарганами, павуками, мокрицями, багатоніжками, молюсками.
Це яйцекладна ящірка. Самиця у березні — квітні відкладає 3—10 яєць розміром 6—8 × 11—14 мм. За сезон бувають кладки 2—3. Темп росту молодих ящурок дуже високий і до весни наступного року вони стають статевозрілими й беруть участь у розмноженні.
Примітки
Література
- Атлас пресмыкающихся Северной Евразии / Ананьева Н. Б., Орлов Н. Л., Даревский И. С. и др. — СПб. : Зоолог. ин-т РАН, 2004. — 232 с. (с. 97). — ISBN 5-98092-007-2
- Определитель земноводных и пресмыкающихся фауны СССР / Банников А. Г., Даревский И. С., Ищенко В. Г. и др. — М. : Просвещение, 1977. — 415 с. (с. 182, 363)