Eumecops
| ?Eumecops | |
|---|---|
 Eumecops_kittaryi (Hochhuth, 1851) | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Підцарство: | Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa) |
| Тип: | Членистоногі (Arthropoda) |
| Клас: | Комахи (Insecta) |
| Підклас: | Крилаті комахи (Pterygota) |
| Інфраклас: | Новокрилі (Neoptera) |
| Надряд: | Голометабола (Holometabola) |
| Ряд: | Твердокрилі (Coleoptera) |
| Підряд: | Всеїдні жуки (Polyphaga) |
| Надродина: | Довгоносикоподібні (Curculionoidea) |
| Родина: | Довгоносики (Curculionidae) |
| Підродина: | Lixinae |
| Триба: | Cleonini |
| Рід: | Eumecops Hochhuth, 1851 |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Eumecops kittaryi |
 Віківиди: | Eumecops |
 EOL: | 3364020 |
Eumécops — рід жуків родини Довгоносики (Curculionidae).
Зовнішній вигляд
Жуки цього роду мають середні розміри: 7.5-13 мм у довжину. Основні ознаки[1]:
- головотрубки складає майже половину довжини передньоспинки, має опуклий лоб і серединний кіль, що розширений у своїй середній частині
- передньоспинка майже квадратна, із перетяжкою біля переднього краю; задній край її прямий або витягнутий біля середини
- передньогруди посередині із борозенкою, яка з блоків обмежена кілями або бугорцями
- надкрила в основі трохи ширші за передньоспинку або однієї з нею ширини, з прямою основою, помітними плечима; позаду них вона майже паралельно бічна; непарні проміжки між крапковими рядами в основній половині мають бугорцы із пучками волосків, що стирчать
Тотальний малюнок представника цього роду див.[1], а фото — на[2].
Спосіб життя
Не вивчений. Ймовірно, він типовий для Cleonini. Жуків знаходили в піщаному степу, на солончаках, на солодці (родина Бобові)[1].
Географічне поширення
Ареали усіх відомих видів цього роду тяжіють до східної частини півдня Палеарктики (див. нижче)[3]. Західна межа ареалу довгоносика Eumecops kittaryi проходить територією України[4].
Класифікація
Рід описаний київським ентомологом та ботаніком Й.Х.Гохгутом, який працював садівником у київському Ботанічному саді (нині Ботанічний сад імені академіка Олександра Фоміна). У цьому роді описано чотири види [3]:
- Eumecops fascicutifer Reitter, 1895 — Східний Сибір, Далекий Схід, Монголія
- Eumecops kittaryi Hochhuth, 1851 — Південь України, Краснодарський край Росії, Киргизстан, Казахстан
- Eumecops spicatus Chevrolat, 1873 — «Сибір»
- Eumecops tuberculatus Gebler, 1830 — Казахстан, Західний Сибір
Примітки
- ↑ а б в Тер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 37-40
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 30 червня 2015. Процитовано 15 липня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ а б Meregalli M. & Fremuth J. : Cleonini, p. 444. — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden, Brill, 2013. 700 pp.
- ↑ Воловник С. В. Видовой состав и распространение клеонин (Coleoptera, Curculionidae, Cleoninae) степной зоны Украины.// Вестник зоологии, 1984, № 6. С. 39-43.