Frontex

Frontex

Частина Варшавської шпилі, де розташована штаб-квартира Frontex
52°13′57″ пн. ш. 21°00′00″ сх. д. / 52.232567° пн. ш. 20.999969° сх. д. / 52.232567; 20.999969
Тип	Агентства Європейського Союзу
Засновано	3 жовтня 2004 (спершу) 6 жовтня 2016 (як Європейське агентство прикордонної та берегової охорони)
Штаб-квартира	Варшава, Польща
Попередні назви	Європейське агентство з управління оперативним співробітництвом на зовнішніх кордонах
Президент	Ilkka Laitinend і Фабріс Леджеріd
Співробітники	2523 (2024) 10 000 (2027, запропоновано)
frontex.europa.eu
Frontex у Вікісховищі

Європе́йське аге́нтство прикордо́нної і берегово́ї охоро́ни, широко відоме як Frontex (фр. Frontières extérieures)^[1][2] — агентство Європейського Союзу зі штаб-квартирою у Варшаві, Польща.

У координації з прикордонною та береговою охороною держав-членів вона здійснює прикордонний контроль європейської Шенгенської зони, що є завданням у сфері свободи, безпеки та правосуддя.^[3] Формально, завдання Агентства полягає в «підтримці держав-членів на місцях у їхніх зусиллях щодо захисту зовнішніх кордонів»;^[3] вона не має повноважень діяти інакше, окрім випадків, коли «контроль на зовнішніх кордонах» [державою-членом] «став неефективним до такої міри, що це ризикує поставити під загрозу функціонування Шенгенської зони».^[3]

Frontex було створено у 2004 році як Європейське агентство з управління оперативною співпрацею на зовнішніх кордонах і несе головну відповідальність за координацію зусиль з контролю кордонів.^[4] У відповідь на європейську міграційну кризу 2015–2016 років Європейська комісія 15 грудня 2015 року запропонувала розширити мандат Frontex та перетворити його на повноцінне Європейське агентство прикордонної та берегової охорони.^[5] 18 грудня 2015 року Європейська рада повністю підтримала цю пропозицію,^[6] і після голосування Європейського парламенту Європейська прикордонна та берегова охорона була офіційно запущена 6 жовтня 2016 року на зовнішньому кордоні Болгарії з Туреччиною.^[7] У листопаді 2019 року повноваження та ресурси агентства були розширені.^[4]

Бюджет Frontex збільшився зі 143 мільйонів євро на 2015 рік^[8] до 1,12 мільярда євро на 2025 рік,^[9] а штат агентства планується досягти 10 000 до 2027 року.^[10]

Frontex очолює виконавчий директор Ілкка Лайтінен. Агентством також керує Рада, у склад якої входять представники країн ЄС (по 1 з кожної країни, а в разі відсутності призначається заступник), Ісландії, Норвегії (ці країни не входять у ЄС, але є учасниками Шенгенської угоди) і 2 представники Європейської комісії.

Станом на лютий 2012 року центральне управління агентства складається з 272 приряджених національних експертів,^[11] тимчасових і допоміжних працівників. У 2005 році бюджет організації становив 6 млн 157 тис. євро, у 2011 році — 86 млн 384 тис. євро.

Frontex сприяє, координує і розвиває керування європейськими кордонами відповідно до основного закону ЄС і права застосування концепції Комплексного Управління Кордонами. Агентство створено для зміцнення й оптимізації співпраці між національними органами кордону. Для досягнення цієї мети Frontex має кілька оперативних областей, визначених в установчих регулюваннях Frontex. Цими напрямками діяльності є:

1. Спільна діяльність — Frontex планує, координує, реалізує і оцінює спільні операції, що проводяться з різними державами — членами, їх персоналом та обладнанням на зовнішніх кордонах (морських, наземних і повітряних).
2. Навчання — Frontex відповідає за розробку загальних стандартів навчання і спеціальних інструментів. Вони включають в себе єдину основну навчальну програму, яка забезпечує початковий рівень підготовки обґрунтування для прикордонників на всій території Союзу, і середнього та високого рівня підготовки для старших офіцерів.
3. Аналіз ризику — Frontex аналізує інформацію про поточну ситуацію на зовнішніх кордонах. Ці дані збираються з пунктів перетину кордону та інших оперативних джерел інформації, а також з інформаційних джерел держав — членів, включаючи засоби масової інформації та наукові дослідження.
4. Дослідження — Frontex служить платформою об'єднання європейського прикордонного контролю персоналу і наукових досліджень, промисловості щоб подолати розрив між технічним прогресом і потребами органів прикордонного контролю.
5. Забезпечення швидкого реагування — Frontex створив об'єднаний ресурс у вигляді Європейської Прикордонної команди (ЄПК) і обширну базу даних доступного обладнання, яка об'єднує фахівців людських і технічних ресурсів на всій території ЄС. Ці команди знаходяться в повній готовності в разі кризової ситуації на зовнішніх кордонах.
6. Допомога державам — членам у спільних операціях - коли держави — члени приймають рішення повернути іноземних громадян, які незаконно перебувають на чужій території та не змогли піти добровільно, Frontex допомагає їм координуючи свої зусилля для забезпечення максимальної ефективності і рентабельності, а також забезпечення, що повага основних прав і людської гідності репатріантів підтримується на кожному етапі.
7. Інформаційні системи і середовища обміну інформацією — інформація про нові ризики і поточне положення справ на зовнішніх кордонах основі аналізу ризиків і так званої " ситуаційної обізнаності " для органів прикордонного контролю в ЄС. Frontex розвиває функціонування інформаційних систем, що дозволяють обмін такою інформацією, в тому числі інформаційних і координаційних мереж, створених за рішеннями Європейської системи спостереження за кордоном.

Виконуючи свій мандат, Frontex підтримує тісні зв'язки з іншими партнерами ЄС, що беруть участь у розвитку галузі свободи, безпеки та правосуддя, такі як Європол, Євростат, Євроюст, EAR або CEPOL, а також з митними органами з метою сприяння загальної згуртованості. Frontex також тісно співпрацює з прикордонними органами переважно тих країн, що зазначені як джерело або маршрутний транзит нелегальної міграції — відповідно до загальної політики ЄС зовнішніх зв'язків.

Попередники ЄС, Європейські Спільноти, засновані в 1950-х роках, мали мало повноважень для сприяння координації між органами прикордонної та берегової охорони держав-членів. До важливих етапів у координації з питань зовнішньої, безпекової, прикордонної та притулкової політики належать підписання Шенгенської угоди в 1985 році, створення Європейського Союзу в 1993 році із запровадженням Спільної зовнішньої та безпекової політики, а також закріплення Амстердамським договором Шенгенських правил у рамках ЄС у 1999 році.

Frontex, тоді офіційно Європейське агентство з управління оперативною співпрацею на зовнішніх кордонах держав-членів Європейського Союзу, було створено Регламентом Ради (ЄС) 2007–2004. ^[12] Воно розпочало роботу 3 жовтня 2005 року та стало першим агентством ЄС, яке з 2004 року базується в одній з нових держав-членів ЄС. Місія Frontex полягає в тому, щоб допомогти державам-членам Європейського Союзу впроваджувати правила ЄС щодо контролю на зовнішніх кордонах та координувати співпрацю між державами-членами в управлінні зовнішніми кордонами. Хоча завданням кожної держави-члена залишається контроль власних кордонів, Frontex покладається на забезпечення того, щоб усі вони робили це з однаково високим рівнем ефективності. Основні завдання агентства згідно з Регламентом Ради:^[12]

• координувати співпрацю між державами-членами в управлінні зовнішніми кордонами.
• допомога державам-членам у навчанні національних прикордонників.
• проведення аналізу ризиків.
• після досліджень, що стосуються контролю та спостереження за зовнішніми кордонами.
• допомога державам-членам, які потребують технічної та оперативної допомоги на зовнішніх кордонах.
• надання державам-членам необхідної підтримки в організації спільних операцій з повернення.

Комісія була змушена вжити швидких заходів через імміграційну кризу 2015 року, яка висунула на перший план необхідність покращення безпеки зовнішніх кордонів союзу. Ця криза також продемонструвала, що Frontex, який мав обмежені повноваження щодо підтримки держав-членів у забезпеченні безпеки їхніх зовнішніх кордонів, не мав достатньо персоналу та обладнання, а також не мав повноважень для проведення операцій з управління кордонами та пошуково-рятувальних робіт.

Нове агентство було запропоновано Європейською комісією 15 грудня 2015 року^[13] для посилення Frontex, який багато хто вважає неефективним після європейської міграційної кризи. Пропозицію підтримали Франція та Німеччина.

Обмеження колишнього агентства ЄС з питань кордонів, Frontex, перешкоджали його здатності ефективно вирішувати та виправляти ситуацію, створену кризою біженців: воно покладалося на добровільні внески держав-членів щодо ресурсів, не мало власного оперативного персоналу та не мало чіткого мандату на проведення пошуково-рятувальних операцій. Розширене агентство буде зміцнено та посилено для вирішення всіх цих питань. Правовими підставами для пропозиції є стаття 77, пункт 2(b) та (d), та стаття 79, пункт 2(c) Договору про функціонування Європейського Союзу. Стаття 77 надає ЄС повноваження приймати законодавство про «поступове впровадження інтегрованої системи управління зовнішніми кордонами», а стаття 79 уповноважує ЄС приймати законодавство щодо репатріації громадян третіх країн, які незаконно проживають в ЄС.

18 грудня 2015 року Європейська рада повністю підтримала пропозицію, яка потім була розглянута за звичайною законодавчою процедурою.^[14] Прикордонна та берегова охорона була офіційно розпочата 6 жовтня 2016 року на зовнішньому кордоні Болгарії з Туреччиною.^[15]

4 грудня 2019 року набрав чинності регламент про внесення змін до мандату Європейського агентства прикордонної та берегової охорони (Регламент 2019/1896).^[16] Переглянутий регламент надав Агентству ширший мандат, розширивши його повноваження у таких п'яти сферах: постійний корпус, EUROSUR, операції з повернення, антени та розширена співпраця з третіми країнами. З моменту перетворення Frontex на Агентство у 2016 році ширший мандат вважається суперечливим, а питання про те, чи є ЄС чи держава-член компетентними в управлінні кордонами, також є предметом дискусій. Оголошуючи майбутнє Frontex під час своєї промови про становище країни у 2015 році, тодішній президент Європейської Комісії Жан-Клод Юнкер закликав до «більш ефективного» управління кордонами та заявив, що «в цьому Союзі недостатньо Європи і в цьому Союзі недостатньо єдності». Хоча держави-члени все ще несуть основну відповідальність за управління кордонами, Агентство тепер має ширший мандат на розпочаття власних операцій. Отже, зі зростанням виконавчих повноважень Агентства, ЄС відіграє сильнішу роль у питанні управління кордонами. Однак, занепокоєння щодо порушень прав людини все ще висловлюються, зокрема через ширші виконавчі повноваження Агентства згідно з переглянутим регламентом.

Нинішнє агентство не є новим органом. Воно не замінює Frontex і зберігає ту саму правосуб'єктність. Проєкт Регламенту Комісії спрямований на посилення мандата прикордонного агентства ЄС, розширення його компетенцій та кращу оснащеність для здійснення оперативної діяльності. Нові завдання та обов'язки Агентства повинні бути відображені в його новій назві.

Воно координує свою роботу разом з Європейським агентством з контролю за рибальством та Європейським агентством з морської безпеки щодо функцій берегової охорони. Кількість постійних співробітників Агентства зросла більш ніж удвічі між 2015 і 2020 роками.

6 травня 2023 року, до польського літака, що виконував завдання місії Frontex в Чорному морі, яка була спрямована на запобігання незаконній міграції, тричі наблизився російський винищувач, здійснюючи небезпечні й агресивні маневри, утворив велику турбулентність. Також російський літак пролетів просто перед носовою частиною польського повітряного судна, перетинаючи його траєкторію польоту на небезпечній відстані. Польський літак тимчасово втратив керування та висоту. Екіпаж розповів, що ця відстань становила всього близько п'яти метрів. Для надання допомоги польському літаку, за тривогою Об'єднаного центру повітряних операцій НАТО, в повітря були підняті чотири бойові літаки Румунії та Іспанії^[17].

7 травня 2023 року, місія Агентства Європейського Союзу з охорони зовнішніх кордонів (Frontex) оголосила про тимчасове припинення патрульних рейсів у Чорному морі. Причиною став небезпечний інцидент за участю польського літака та російського винищувача^[18][19].

8 травня 2023 року, агентство Frontex у коментарі виданню EUobserver повідомило про продовження роботи своєї місії над Чорним морем після проведення оцінки безпеки для екіпажів в ході патрулювання. "Разом із румунською владою ми оцінюємо наші плани патрулювання, щоб забезпечити безпеку наших екіпажів", – було заявлено в коментарі^[20].

У Заяві неурядових організацій щодо міжнародного захисту, представленій на Постійному комітеті УВКБ ООН у 2008 році, широка коаліція неурядових організацій висловила свою стурбованість тим, що значна частина рятувальної роботи Frontex насправді є випадковою в рамках кампанії стримування, настільки широкомасштабної та часом настільки недискримінаційної, що безпосередньо та через треті країни – навмисно чи ні – шукачам притулку забороняється звертатися за захистом згідно з Конвенцією про статус біженців 1951 року.^[21]

Згідно з письмовими доказами, наданими на розслідування Палати лордів Великої Британії Європейською радою у справах біженців та вигнанців (ECRE) та Британською радою у справах біженців, Frontex не демонструє належного врахування міжнародного та європейського законодавства про надання притулку та права людини, включаючи Конвенцію 1951 року про статус біженців та законодавство ЄС щодо доступу до притулку та заборони видворення.^[22]

З'явилися повідомлення про відеозаписи порушення закону FRONTEX, який допомагає грецькій береговій охороні блокувати та відштовхувати шукачів притулку та мігрантів, які досягли грецьких територіальних вод, замість того, щоб рятувати їх, що є їхнім обов'язком згідно із законами та правилами ЄС.^[23]

Незважаючи на рішення Європейського суду з прав людини від 2012 року про те, що біженців не слід повертати до Лівії через ризик тортур та насильства, Frontex у квітні 2021 року зазнав критики за підтримку лівійської берегової охорони у цьому.^[24]

14 серпня 2022 року Євро-середземноморський моніторинг дотримання прав людини опублікував звіт, у якому задокументовано наслідки програми нав'язливого спостереження за мігрантами та шукачами притулку, запровадженої Європейською комісією, зазначивши, що програма нав'язливого спостереження за мігрантами Європейської комісії працює небезпечно та незаконно, збираючи детальну інформацію про мігрантів та шукачів притулку, таку як генетичні та біометричні дані, відбитки пальців ДНК, їхні релігійні переконання та сексуальна орієнтація. Крім того, Євро-середземноморський моніторинг зазначив, що програма криміналізуватиме невинних людей, перешкоджатиме їхньому праву шукати притулку, полегшить процедури вислання та повернення їх до їхніх країн, а також закріпить хибне уявлення про зв'язок притулку та тероризму.^[25]

Основою взаємодії між Європейським Союзом та Україною у сфері прикордонного менеджменту є Робоча домовленість (Working Arrangement), підписана 11 червня 2007 між Frontex та Державною прикордонною службою України (ДПСУ) та Планів оперативного співробітництва, що підписуються кожних 3 роки (останній План підписаний 28 червня ц.р. на 2019 – 2021 рр.).^[26] Довгий час ця співпраця зосереджувалася на обміні аналітичними даними щодо ризиків, проведенні спільних навчань та розробці загальних стандартів інтегрованого управління кордонами. Проте з початком повномасштабного вторгнення Росії та набуттям Україною статусу держави-кандидатки на вступ до ЄС формат взаємодії суттєво розширився.

Важливим напрямком співпраці є практична підготовка українських прикордонників за європейськими стандартами. Експерти Frontex регулярно проводять спеціалізовані тренінги для персоналу ДПСУ, зокрема у співпраці з Консультативною місією ЄС в Україні (EUAM). Наприклад, європейські фахівці навчають українських офіцерів передовим методам виявлення підроблених документів, що є критично важливим для безпеки подорожей (такі тренінги, зокрема, проводилися для прикордонників на стратегічному пункті пропуску «Паланка» на кордоні з Молдовою).^[27]

Frontex розгорнуло сотні офіцерів постійного корпусу (Standing Corps) уздовж східних кордонів ЄС — у Польщі, Словаччині, Угорщині та Румунії після початку широкомасштабного російського вторгнення. Вони допомагали національним прикордонним відомствам пришвидшувати пропуск громадян України, надавали гуманітарну підтримку та виявляли загрози торгівлі людьми на кордоні.

У січні 2023 року керівництво Frontex та ДПСУ підписали грантову угоду на суму 12 мільйонів євро.^[28] Цей пакет фінансової допомоги був спрямований на забезпечення безперебійної роботи українських прикордонників в умовах війни та енергетичного терору.

1 жовтня 2024 року Президент України підписав Розпорядження № 103/2024-рп, яким було утворено офіційну делегацію для участі у переговорах із Європейським Союзом щодо підготовки проєкту Угоди між Україною та Європейським Союзом щодо оперативної діяльності, яка здійснюється Європейською Агенцією прикордонної та берегової охорони Frontex в Україні.^[29]

• Шенгенська угода
• Шенгенська інформаційна система
• Правосуддя та внутрішні справи Європейського Союзу
• Егейська суперечка

• Європейська агенція з питань управління оперативним співробітництвом на зовнішніх кордонах держав-членів Європейського Союзу // Митна енциклопедія : у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін.. — Хм. : ПП Мельник А. А., 2013. — Т. 1 : А — Л. — 472 с. — ISBN 978-617-7094-09-7.
• Офіційний сайт (англ.)
• Документ про заснування Frontex [Архівовано 20 травня 2011 у Wayback Machine.] (PDF) (англ.)
• Офіційний сайт організації (англ.) [Архівовано 20 листопада 2015 у Wayback Machine.]