HMS Buckingham (1751)
| «Бекінгем» | ||
|---|---|---|
| HMS Buckingham | ||
 | ||
| «Бекінгем» на верфі у Дептфорді | ||
| Служба | ||
| Замовлено | 15 листопада 1745 | |
| Закладено | 26 січня 1746 | |
| Спущено на воду | 30 квітня 1751 | |
| Введено в експлуатацію | Травень 1755 | |
| Перейменований | HMS Grampus (1777) | |
| Загибель | 11 листопада 1779 | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Довжина | 48,8 м | |
| Ширина | 13,8 м | |
| Осадка | 5,9 м | |
| Технічні дані | ||
| Екіпаж | 520 осіб | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 70 гармат | |
«Бекінгем» англ. HMS Buckingham — британський військовий 70-гарматний вітрильний лінійний корабель другої половини 18-го століття.
Історія
Судно замовлено 1745 року, але спущене на воду лише у 1751 році на Дептфордській корабельні. Корабель брав активну участь у Семирічній війні з Францією.[1]
3 листопада 1758 року біля узбережжя Монтсеррата «Бекінгем» під командуванням Річарда Тірелла разом з HMS Weazel вступили в сутичку з трьома французькими кораблями — 74-гарматним « Флорісантом» та двома фрегатами, що несли 38 і 28 гармат. Бій тривав чотири години. І «Бекінгем», і «Флорісант» зазнали значної шкоди. «Флорісанту» вдалося відірватися від «Бекінгема» і втекти.[2]
У 1771 році «Бекінгем» був переобладнаний на Чатемській корабельні і був перейменований на «HMS Grampus». Його озброєння було зменшено до 30 гармат, а екіпаж — до 320 осіб. 26 грудня 1778 року під керівництвом капітана Джорджа Байрона судно відплило на Ямайку щоб підтримати гарнізон Королівського флоту. У квітні 1779 року командування над судном було передано командиру Томасу Беннету, який вирушив до Ньюфаундленду для збору запасів деревини. Під час зворотного подорожі до Англії судно почало протікати і 11 листопада 1779 року затонуло під час перетину Північної Атлантики.[1]
Примітки
Посилання
- Winfield, Rif (2007). British Warships of the Age of Sail 1714–1792: Design, Construction, Careers and Fates. Barnsley, United Kingdom: Seaforth. ISBN 9781844157006.