IndyCar Series
 Логотип Серії IndyCar з 2025 року | |
| Офіційна назва | NTT IndyCar Series |
|---|---|
| Категорія | Одномісні автомобілі з відкритими колесами |
| Країна | США Канада |
| Перший сезон | 1996 |
| Пілотів | 33[К 1] |
| Команд | 12[К 1] |
| Постачальники шасі | Dallara |
| Виробники двигунів |  Chevrolet Honda |
| Постачальники шин | Firestone (Bridgestone) |
| Чемпіон серед пілотів |  Алекс Палоу (2025) |
| Чемпіон серед виробників | Honda (2025) |
| Найбільше титулів |
|
| Вебсайт | indycar.com |
 Поточний сезон | |
NTT IndyCar Series (укр. Серія ІндіКар) — найпрестижніша серія автоперегонів з відкритими колесами Північної Америки. Була заснована 1996 як Інди Гоночна Ліга (Indy Racing League — IRL), що 2003 отримала сучасну назву. Впродовж 1996 — 2007 конкурувала за першість з серією Champ Car, з якою утворила 2008 спільний чемпіонат.
Історія
Президент Індіанаполіс Мотор Спідвей Тоні Джордж у листопаді 1991 і організатор перегонів Індіанаполіс 500 запропонував створити компанію Indy Car Inc., що не найшло підтримки у Championship Auto Racing Teams (CART), яка з 1979 організовувала перегони Champ Car. У лютому 1992 CART тримав ліцензію на назву «IndyCar», у той час як Тоні Джордж заснував Indy Car Inc. (IRL) Для підвищення значення перегонів Індіанаполіс 500 у березні 1994 Джордж оголосив про створення світової серії перегонів — Indy Racing League, проти чого безуспішно протестував CART. У вересні 1995 було завершено організацію серії перегонів, у яких більшість команд відмовились брати участь. У січні 1996 провели перші перегони в Орландо. До 2004 Indy Car Inc. проводила в рік три перегони на овальних треках.
Серед перегонів Indianapolis 500 зберігав найвищі рейтинги, а рейтинг перегонів Champ Car знижувався і залишок сезону пройшов без глядачів. Через це команди CART вирішили брати участь у Інді 500, де 2000 перемогла команда Chip Ganassi і Хуан-Пабло Монтойя.
З сезону 2002 одна з найбільших команд Пенске Рейсінг перейшла до IRL. У наступному сезоні IRL офіційно отримала право використовувати назву IndyCar Series і до неї приєдналось ще декілька відомих команд. З 2006 IndyCar Series уклали угоду Simmons-Abramson Marketing (Джин Сіммонс бас-гітарист групи Kiss) з для просування реклами змагань. З 2008 спонсором змагань стало DirecTV.
З 5 листопада 2009 спонсором стала Izod, сплачуючи впродовж 5 років по 1 млн. доларів, а загальна сума угоди мала б становити 10 млн доларів. З 2013 угода була припинена. З 14 березня 2014 спонсором оголошено телекомунікаційну компанію Verizon Wireless.
У сезоні 2015 16 перегонів пройдуть з 29 березня по 16 серпня. У візьме участь 13 команд і 29 гонщиків.
Боліди
На відміну від перегонів Формули-1 команди не будують свої боліди, а купують готові. З 2004 переможцями чемпіонату ставали боліди компанії Dallara, яка 2010 підписала контракт на виготовлення шасі і з 2012 команди використовують шасі Dallara DW12, яке того року в 51 перегонах отримало 51 перемогу, 51 поул-позишн, 51 найшвидше коло. На дане шасі команди могли встановити мотори Honda HI14TT Indy V6 чи Chevrolet Indy V6 об'ємом 2.200 см³, потужність 650–670 к.с.. Команди самостійно можуть розробляти передні і задні антикрила, форму корпусу, але вони повинні бути доступними для усіх команд за ціною до 70.000 доларів і впродовж року можна використовувати не більше двох комплектів. Завдяки великому бюджету команд проводять дослідження у аеродинамічній трубі, розробляючи і продаючи нові конструкції.
За час існування даної серії перегонів загинуло 4 гонщики (1996, 2003, 2006, 2011), декілька отримали серйозні травми. Після цього розпочались роботи з посилення їхньої безпеки — зміни форми зовнішніх стінок овальних трас (SAFER barrier), модифікація конструкції задньої частини болідів для зменшення сили удару.
У 1960-х роках стали використовувати метанол як паливо, що призвело до збільшення кількості піт-стопів. У сезонах 2004/2005 ввели 6-ступеневі коробки передач, атмосферний мотор V8 об'ємом 3,0 л. З сезону 2006 ввели 10% вміст етанолу, з 2007 100% паливний етанол. Об'єм моторів збільшили до 3,5 л, паливного бака зменшили з 30 до 22 галонів (83 літри) для збереження кількості піт-стопів. З 2012 ввели мотори об'ємом 2,2 л з турбокомпресором.
Dallara DW12
- Шасі Dallara DW12 — вуглепластиковий монокок з кевларовими елемантами
- Мотори — Ilmor-Chevrolet Indy V6 • Honda HI14TT Indy V6
- Об'єм — 2,2 л (2.200 см³) DOHC V6
- Коробка передач — 6-ступенева автоматична преселективна
- Вага — 701 кг (для овальних) • 714 кг (для дорожніх) разом з водієм
- Потужність — 650–670 к.с. (485–500 кВт)
- Паливо — Sunoco E85 Етанол
- Паливний бак — 18,5 галонів США (70 літрів)
- Подача повітря — подвійний турбокомпресор
- Довжина — 5.011 мм
- Ширина — 1.994 мм (колісні диски) • 1.968 мм (кузов)
- Висота — 1.016 мм (з винятками)
- Колісна база — 2.997,2—3.073,4 мм
- Шини — Firestone
- Передні — 305/45 — R15
- Задні — 415/40 — R15
Переможці
| Рік | Водій | Команда | Шасі | Мотор | Новачок року | |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 1996 | США • Скотт Шарп США • Бузз Калкінс |
A. J. Foyt Enterprises Bradley Motorsports |
Lola Reynard Motorsport |
Ford-Cosworth Ford-Cosworth |
. _ | |
| 1996—1997 | США • Тоні Стюарт |
Team Menard | G-Force | Oldsmobile | США • Джим Кутрі |
|
| 1998 |  Швеція • Кенні Брек |
A. J. Foyt Enterprises | Dallara | Oldsmobile | США • Роббі Унзер |
|
| 1999 | США • Грег Рей |
Team Menard | Dallara | Oldsmobile | США • Скотт Харрінгтон |
|
| 2000 | США • Будді Лез'єр |
Hemelgarn Racing | Dallara | Oldsmobile |  Бразилія • Айртон Дер |
|
| 2001 | США • Сем Хорніш. мол. |
Panther Racing | Dallara | Oldsmobile | Бразилія • Феліпе Джаффоне |
|
| 2002 | США • Сем Хорніш. мол. |
Panther Racing | Dallara | Chevrolet |  Франція • Редон Лоран |
|
| 2003 |  Нова Зеландія • Скотт Діксон |
Chip Ganassi Racing | G-Force | Toyota | .svg.png){kind=small} Велика Британія • Ден Уелдон |
|
| 2004 | Бразилія • Тоні Канаан |
Andretti Autosport | Dallara | Honda | Японія • Косуке Мацуура |
|
| 2005 | Велика Британія • Ден Уелдон |
Andretti Autosport | Dallara | Honda | США • Даніка Патрік |
|
| 2006 | США • Сем Хорніш. мол. |
Пенске Рейсінг | Dallara | Honda | США • Марко Андретті |
|
| 2007 | Велика Британія • Даріо Франкітті |
Andretti Autosport | Dallara | Honda | США • Райан Хантер-Рей |
|
| 2008 | Нова Зеландія • Скотт Діксон |
Chip Ganassi Racing | Dallara | Honda | Японія • Муто Гідекі |
|
| 2009 | Велика Британія • Даріо Франкітті |
Chip Ganassi Racing | Dallara | Honda | Бразилія • Рафаель Матос |
|
| 2010 | Велика Британія • Даріо Франкітті |
Chip Ganassi Racing | Dallara | Honda | Велика Британія • Алекс Лойд |
|
| 2011 | Велика Британія • Даріо Франкітті |
Chip Ganassi Racing | Dallara | Honda | .svg.png){kind=small} Канада • Джеймс Хінкліфф |
|
| 2012 | США • Раян Хантер-Рей |
Andretti Autosport | Dallara | Chevrolet | Франція • Сімон Пажено |
|
| 2013 | Нова Зеландія • Скотт Діксон |
Chip Ganassi Racing | Dallara | Honda | Франція • Тристан Вотьє |
|
| 2014 | Нова Зеландія • Уілл Пауер |
Пенске Рейсінг | Dallara | Chevrolet |  Колумбія • Карлос Муньос |
|
| 2015 | Нова Зеландія • Скотт Діксон |
Chip Ganassi Racing | Dallara | Honda | Колумбія • Габбі Чавес |
|
| 2021 | Іспанія • Алекс Палоу |
Chip Ganassi Racing | Dallara | Honda | Нова Зеландія • Скотт Маклафлін |
|
Виноски
Посилання
- Official website IndyCar Series [Архівовано 17 серпня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- Verizon IndyCar Series — Statistics [Архівовано 8 лютого 2015 у Wayback Machine.] (англ.)