John Bibby & Sons

«John Bibby & Sons»
з другої половини 1850-х «John Bibby, Sons & Co.»

Тип	Публічна компанія, з 1890 року з обмеженим статусом
Правова форма	публічна компанія
Галузь	суднобудування та судноремонт
Спеціалізація	інженерні роботи, виробництво двигунів та інших машин для пароплавів, виробництво металу, запчастини, а з 1851 року ще й суднобудування та судноремонт
Попередник(и)	«John Bibby & Co.», «Levant Screw Steam Shipping Co.»
Наступник(и) (спадкоємці)	«Leyland Shipping Line», а «Bibby Brothers & Co.» не наступник, бо з'явилася через років 10 після зникнення «John Bibby & Sons» і всі судна інші
Засновано	1840
Засновник(и)	Джон Браун та інші
Закриття (ліквідація)	1873
Причина закриття	спад замовлень
Штаб-квартира	до 1872 року в Гован біля Глазго, з 1872 року в Клайдбанк
Ключові особи	Джеймс Біббі та інші
Продукція	двигуни та машини до пароплавів, інші інженерні роботи та металеві вироби, запасні частини для пароплавів, виробництво металу, патоплави
Послуги	ремон двигунів та інших машин
John Bibby & Sons у Вікісховищі

«John Bibby & Sons» (1840–1872) — англійська компанія-правонаступниця компанії «John Bibby & Co.», яка виступала як і морський брокер та агент своїх і чужих суден і напрямків торгівлі морем, так і як власник і оператор власних вітрильників та пароплавів і власних напрямків торгівлі морем.

У літературі можна знайти слідуючи варіанти назви компанії:

• «John Bibby & Sons»
• «J. Bibby & Sons»
• «Bibby & Sons»
• «Bibbys»
• «Bibby & Co.» — схоже так компанію звали з 1951 року, чи це скорочена назва від «John Bibby, Sons & Co.» (тоді також з 1851 року).
• «John Bibby, Sons & Co.» — з другої половини 1850-х років завдяки злиттю компаній «John Bibby & Sons» і «Levant Screw Steam Shipping Co.».

• Джозеф М. Біббі ( -1855) — син засновника «Bibby» компаній Джона Біббі.
• Джеймс Біббі — син засновника «Bibby» компаній Джона Біббі.
• Фредерік Річардс Лейленд — почав учнем у компанії «John Bibby & Sons», потім піднявся і взяв компанію на себе у 1872–1873 роках і таким чином заснував нову компанію «Leyland Shipping Line».
• Джеймс Мосс (англ. James Moss) —
• Густав Крістіан Швабе — німецький єврей з Гамбургу, який спочатку навчався в «John Bibby & Sons», а потім став фінансистом і у великій мірі інвестував в «Bibbys».

«J. & G. Thomson» — морські інженери, які побудували три пасажирських судна для «John Bibby & Sons» в 1852-1853 роках.^[1]

«Levant Screw Steam Shipping Co.» —

««E. J. Harland» —

«Harland & Wolff» —

Джон Біббі (1775-1840) — засновник судноплавної лінії «John Bibby & Co.». Після його смерті в 1840 році — його, мабуть будучи пограбованим, знайдено утопленим — бізнес перейшов його синам і став називатися «John Bibby & Sons». По смерті батька в 1840 році його син Джеймс Біббі перейняв правління на себе — до 1873 року, коли Фредерік Річардс Лейленд одержав контрольний пакет акцій і, з черги, взяв правління на себе). Також в 1840 компанія зупинила свій сервіс пакет-суднами між Паркгейтом (Parkgate) і Дубліном.

В 1844 році Ann Jane Leyland переконала «John Bibby & Sons», найстарішу судноплавну лінію Ліверпуля, взяти до себе як учня її старшого сина Фредеріка Річардс Лейленда.^[2]

У 1840-х Густав Крістіан Швабе став молодшим партнером в судноплавній компанії «John Bibby & Sons», яка базувалася в Ліверпулі.^[3] У той же час Швабе зустрівся з Едвардом Харланд, тоді Харланд був учнем в Ньюкасл-апон-Тайн в "Robert Stephenson and Company".^[4] Швабе домовився для Харланда, щоб його найняли морські інженери «J. & G. Thomson», які будували кораблі для «John Bibby & Sons».^[1]

У 1850 році залізні пароплави довели свою вигідність і міцно ввійшли до флоту. Торгівля велася в першу чергу з Середземномор'ям, експортуючи товари британського виробництва в обмін на місцеві сільсько-господарські продукти. Фредерік Річардс Лейленд, як говорили, грав важливу роль для введення в «Bibby» пароплавів в 1850 році для середземноморської торгівлі.

Гвинтовий пароплав Tiber побудувала в 1851 році компанія «J. Reid & Co. Ltd.». Ось що писав про цей пароплав Едвард Джеймс Харланд: "… пароплав для «Bibby and Co» на Клайді, суднобудівник пан Джон Рід (англ. John Read), а двигуни від «J. and G. Thomson», в той час я був з ними (з Томсонами). Пароплав розглядався на предмет екстремальної довжини, яка була 235 футів, в пропорції до ширини, яка була 29 футів. Серйозні побоювання, чи зможе судно встояти в бурхливому морі, були викинуті. Думали, що кораблі в таких пропорціях можуть згинатися і навіть небезпечні. Проте, на мій погляд здавалося, що пароплав мав великий успіх. З цього часу я почав думати і працював над перевагами і недоліками такого судна, розглядаючи це з точок зору судновласника і будівельника. Результат мав перевагу на користь власника судна, і це спричинило труднощі в будівництві відносно суднобудівника. Однак ці труднощі, я думав, можуть бути легко подолані."^[5]

У 1854 році спільний сервіс в напрямках Левант, Константинополь і Бейрут розпочали в асоціації з Джеймсом Моссом (англ. James Moss), для якого була сформована «Levant Screw Steam Shipping Co.» і який з 1833 року очолював ще одну судноплавну компанію «James Moss and Co.». Судна «John Bibby, Sons and Co.» "Albanian" и "Corinthian", димові труби якої пофарбовані в жовтий колір, були розташовані лагом до пароплавів Джеймса Мосса на даному маршруті.^[6][7]

На політичному фронті в березні 1854 року Наполеон III Бонапарт разом з Великою Британією вирішили, що Туреччині треба запропонувати деякий захист проти російської експансії через Дунай, який призвів до переміщення Союзних експедиційних сил у Варну. Незважаючи на втручання Австрії, яка переконала Росію не починати війну, була оголошена установа на знищення російської військово-морської бази в Севастополі. Незабаром після цього всі пароплави «Bibby» і деякі її вітрильні судна були реквізовані для служби під час Кримської війни, яка продовжувалася до 1856 року, коли був підписаний Паризький договір. Спочатку «Bibby» судна експлуатували між Ліверпулем і Варною, але, коли союзні британські та французькі війська вступили в Кримську війну, запаси стали перевозити до Криму. Після цього судна діяли між Ліверпулем і авангардом висадженим біля Євпаторії.^[6]

У 1854 році було завершено будування останнього вітрильного судна компанії Pizarro.^[6]

У 1855 році Джозеф М. Біббі помер, залишивши Джона Біббі (II) як єдиного члена сім'ї, який залишився в живих в судноплавній частині бізнесу.^[6]

У 1857 році «John Bibby & Sons» придбала «Levant Screw Steam Shipping Co.».

Густав Крістіан Швабе, тепер вже ставши фінансистом з Гамбургу, у великій мірі інвестував в «Bibbys».^[2]

Міжнародні вантажоперевезення різко змінилося в 1859 році, коли 17 листопада хедив Єгипту і імператриця Франції Євгенія відкрили Суецький канал. Морські шляхи на Далекий Схід і Австралію до цього повинні були йти через мис Доброї Надії, а зараз йшли через Суецький канал, економлячи близько 5000 миль.

Починаючи з 1859 року виходять нові пароплави для «Bibbys» ліній з верфі «E. J. Harland», Белфаст, яка пізніше стала всесвітньо відомою верф'ю «Harland & Wolff Ltd.». Так в 1859 році «E. J. Harland & Co. Ltd.» спустила на воду пароплав Venetian для містера Біббі.^[8]

«John Bibby & Sons» була вражена суднами, які були побудовані для неї на верфі «E. J. Harland & Co. Ltd.» в 1859-1860 роках. Тому «John Bibby & Sons» в 1860 році замовила ще шість пароплавів від верфі Едварда Харланда. Судна за дизайном Едварда Харланда були довгі, з вузькими бімсами і з плоским дном; судна стали відомі як "труни Біббі" (англ. "Bibby's coffins").^[9][9]

У 1861 році Фредерік Річардс Лейленд стає партнером в фірмі «John Bibby, Sons & Co.», яку до цього звали «John Bibby & Sons».

1872 рік. Товариство «John Bibby, Sons & Co.», що складалося з компаньйонів (партнерів) в числі яких був Фредерік Річардс Лейленд, розпалося.^[10]

На 1 січня 1873 року двадцять один пароплав і буксир «Camel» перейшли під контроль Фредеріка Річардс Лейленда.^[6]

У 1873 року Фредерік Річардс Лейленд одержав контрольний пакет акцій і взяв правління від Джеймса Біббі на себе, бо Джеймс має намір піти у відставку. Лейленд зберіг за собою право використовувати назву компанії «John Bibby, Sons & Co.» (він не проводив це в життя) і здавати компанію в найм.^[11]

Однак, коли Фредерік Річардс Лейленд намагалися замінити Біббі ім'я в назві компанії на його власне ім'я, був протест з боку родини Біббі.^[6]

Коли у 1873 році Джеймс Біббі пішов на пенсію, його партнер Фредерік Річардс Лейленд, придбавши контрольний пакет акцій фірмі «John Bibby, Sons & Co.», сформовує свою компанію на базі «Bibbys» під новою назвою «Leyland Shipping Line».^[10]

У 1889 році Біббі сім'я вернеться в судноплавний бізнес з заново заснованою компанією «Bibby Brothers & Co.» і новими суднами. Але це вже інша компанія, інші члени родини Біббі і інші пароплави, бо дуже великий період відсутності «Bibbys» тривав десь 16-17 років. Тому не гоже враховувати, що «John Bibby, Sons & Co.» і «Bibby Brothers & Co.» це одна і та ж компанія.

• 1801–1870 Ліверпуль — торгівля вздовж узбережжя
• 1805–1873 Ліверпуль — Середземномор'я
• 1830-s — Ліверпуль — Північна Америка
• 1834 — Ліверпуль — Бомбей / Далекий Схід
• Ліверпуль — Вест-Індія / Британська Гвіана (англ. British Guiana)

• 1850–1873 Ліверпуль — Середземномор'я
• 1854–1873 Ліверпуль — Левант — Чорне море і транспортні судна Кримської війни.
• Ліверпуль — Іспанія — Португалія.

• 1850–1857 Колір труб пароплавів — слонова кістка з жовтим відтінком.
• 1857–1971 Колір труб пароплавів — рожевий з чорним верхом.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: John Bibby & Sons

• John Bibby & Co.
• Фредерік Річардс Лейленд
• Leyland Line
• Official webcite «Bibbi Line Ltd.. History.» [Архівовано 23 січня 2014 у Wayback Machine.]