Kepler-37 b


Kepler-37 b
Екзопланета Перелік екзопланет

Планета Kepler-37 b в уяві художника
Материнська зоря
ЗоряKepler-37
Сузір'яЛіра
Маса(m)≥0,01 M☉
Радіус(r)0,303 R☉
Ефективна температура(T) 700 K
Елементи орбіти
Велика піввісь(a) 0,1003 а.о.
Ексцентриситет орбіти (e)0
Орбітальний період(P) 13,367308 діб
Фізичні характеристики планети
Інформація про відкриття
Дата відкриття 20 лютого 2013
Відкривач(і) NASA
Спосіб відкриття Транзит
(телескоп "Кеплер")
Статус відкриття Обговорення
Джерела
Енциклопедія
позасонячних планет		дані для Kepler-37b
SIMBADдані для Kepler-37b

Kepler-37 b — це екзопланета класу Земля, відкрита на орбіті навколо зорі Kepler-37 у сузір'ї Ліри. Планета знаходиться на відстані близько 1200 світлових років від Сонця. На момент відкриття була найменшою відомою екзопланетою, її маса лише трохи більша за масу Місяця[1][2].

Історія відкриття

Екзопланету Kepler-37b разом із двома іншими планетами — Kepler-37c і Kepler-37d — було відкрито за допомогою космічного телескопа «Кеплер», який реєструє транзити зоряного диска через зменшення його яскравості під час проходження планет[3][4]. Після виявлення транзитів Kepler-37b астрономи зіставили її розміри з параметрами батьківської зорі. Розміри зорі було визначено методом астеросейсмології[5]; Kepler-37 наразі є найменшою зорею, дослідженою цим методом. Це дозволило визначити розмір Kepler-37b із надзвичайно високою точністю[6].

Станом на сьогодні Kepler-37b є найменшою відомою екзопланетою, відкритою навколо зорі головної послідовності поза межами Сонячної системи[7]. Її виявлення стало можливим завдяки короткому орбітальному періоду, відносно високій яскравості та низькій активності батьківської зорі, що дозволило ефективно усереднювати дані про зміну яскравості[8]. Відкриття Kepler-37b спонукало астронома Джека Ліссауера з Дослідницького центру Еймса NASA припустити, що «такі малі планети є доволі поширеними»[6].

Характеристики

Kepler-37b є мініземлею — екзопланетою, радіус і маса якої менші за земні. Її рівноважна температура становить 718 K (445 °C; 833 °F)[9]. Через малі розміри та високу температуру не має атмосфери[10]. Її радіус становить приблизно 0,31 R🜨 (близько 1 980 км)[11], що трохи більше, ніж у Місяця[12] (0,27 R🜨), але дещо менше, ніж у Меркурія (0,38 R🜨). З огляду на невеликі розміри, Kepler-37b, імовірно, є кам'янистою планетою з твердою поверхнею. Крім того, вона надто гаряча, щоб на її поверхні могла існувати рідка вода[10].

Порівняння розмірів планет системи Kepler-37 з об'єктами Сонячної системи.

Батьківська зоря

Планета обертається навколо зорі спектрального класу G, подібної до Сонця, що має назву Kepler-37; у цій планетній системі відомо чотири планети. Маса зорі становить 0,80 M☉, а радіус — 0,79 R☉. Її ефективна температура дорівнює 5417 K, а вік оцінюється у 5,66 млрд років. Для порівняння, вік Сонця становить 4,6 млрд років[13], а його ефективна температура — 5778 K[14].

Орбіта

Kepler-37b обертається навколо своєї батьківської зорі на відстані близько 15 млн км, здійснюючи повний оберт приблизно за 13 діб; її орбітальний радіус становить близько 0,1 а. о. (для порівняння, середня відстань Меркурія від Сонця дорівнює приблизно 0,38 а. о.)[15]. Зовнішні дві планети системи мають орбітальні періоди, які з точністю до 1 % відповідають резонансам 8:5 і 3:1 відносно періоду Kepler-37b[16][17].

Відкриття

Kepler-37b разом із двома іншими планетами — Kepler-37c і Kepler-37d — було відкрито за допомогою космічного телескопа «Кеплер», який реєструє транзити зорі (проходження планет на тлі її диска). Після виявлення транзитів Kepler-37b астрономи порівнювали отримані дані з розмірами її батьківської зорі[18][19].

Розмір зорі було визначено за допомогою астеросейсмології[20]; Kepler-37 є на сьогодні найменшою зорею, дослідженою цим методом[19]. Це дозволило визначити розміри Kepler-37b з надзвичайною точністю[19].

Станом на сьогодні Kepler-37b є найменшою планетою, виявленою навколо зорі головної послідовності за межами Сонячної системи[21]. Виявлення Kepler-37b стало можливим завдяки її короткому орбітальному періоду, відносній яскравості та низькій активності зорі-господаря, що дозволило ефективно усереднювати фотометричні дані[22]. Відкриття Kepler-37b спонукало Джека Ліссауера з Дослідницького центру Еймса НАСА припустити, що «такі малі планети є поширеними»[19].

Примітки

  1. ↑ Tiniest Planet Yet Discovered by NASA Outside our Solar System. scienceworldreport.com. 21 лютого 2013. Архів оригіналу за 18 березня 2013. Процитовано 22 лютого 2013.
  2. ↑ Smallest Alien Planet Kepler-37b Explained (Infographic). Архів оригіналу за 1 січня 2020. Процитовано 6 січня 2014.
  3. ↑ Barclay, T.; Rowe, J. F.; Lissauer, J. J.; Huber, D.; Fressin, F.; Howell, S. B.; Bryson, S. T.; Chaplin, W. J.; Désert, J. M. (20 лютого 2013). A sub-Mercury-sized exoplanet. Nature. 494 (7438): 452—4. arXiv:1305.5587. Bibcode:2013Natur.494..452B. doi:10.1038/nature11914. ISSN 0028-0836. PMID 23426260. S2CID 205232792.
  4. ↑ NASA's Kepler Mission Discovers Tiny Planet System. NASA. 20 лютого 2013. Архів оригіналу за 8 вересня 2018. Процитовано 21 лютого 2013.
  5. ↑ Astronomers Find the Tiniest Exoplanet Yet. Slate. 20 лютого 2013. Процитовано 21 лютого 2013.
  6. ↑ а б NASA's Kepler Mission Discovers Tiny Planet System. NASA. 20 лютого 2013. Архів оригіналу за 8 вересня 2018. Процитовано 21 лютого 2013.
  7. ↑ Tiniest Planet Yet Discovered by NASA Outside our Solar System. scienceworldreport.com. 21 лютого 2013. Процитовано 21 лютого 2013.
  8. ↑ Small Planets Confirm Kepler's Capabilities. www.centauri-dreams.org. Процитовано 5 жовтня 2017.
  9. ↑ Bonomo, A. S.; Dumusque, X. та ін. (Квітень 2023). Cold Jupiters and improved masses in 38 Kepler and K2 small-planet systems from 3661 high-precision HARPS-N radial velocities. No excess of cold Jupiters in small-planet systems. Astronomy & Astrophysics. arXiv:2304.05773. doi:10.1051/0004-6361/202346211. S2CID 258078829.
  10. ↑ а б NASA's Kepler Mission Discovers Tiny Planet System. NASA. 20 лютого 2013. Архів оригіналу за 8 вересня 2018. Процитовано 21 лютого 2013.
  11. ↑ Bonomo, A. S.; Dumusque, X. та ін. (Квітень 2023). Cold Jupiters and improved masses in 38 Kepler and K2 small-planet systems from 3661 high-precision HARPS-N radial velocities. No excess of cold Jupiters in small-planet systems. Astronomy & Astrophysics. arXiv:2304.05773. doi:10.1051/0004-6361/202346211. S2CID 258078829.
  12. ↑ Astronomers Find the Tiniest Exoplanet Yet. Slate. 20 лютого 2013. Процитовано 21 лютого 2013.
  13. ↑ Fraser Cain (16 вересня 2008). How Old is the Sun?. Universe Today. Процитовано 19 лютого 2011.
  14. ↑ Fraser Cain (15 вересня 2008). Temperature of the Sun. Universe Today. Процитовано 19 лютого 2011.
  15. ↑ Tiniest Planet Yet Discovered by NASA Outside our Solar System. scienceworldreport.com. 21 лютого 2013. Процитовано 21 лютого 2013.
  16. ↑ Barclay, T.; Rowe, J. F.; Lissauer, J. J.; Huber, D.; Fressin, F.; Howell, S. B.; Bryson, S. T.; Chaplin, W. J.; Désert, J. M. (20 лютого 2013). A sub-Mercury-sized exoplanet. Nature. 494 (7438): 452—4. arXiv:1305.5587. Bibcode:2013Natur.494..452B. doi:10.1038/nature11914. ISSN 0028-0836. PMID 23426260. S2CID 205232792.
  17. ↑ Kepler-37 System. kepler.nasa.gov. Архів оригіналу за 16 травня 2013. Процитовано 21 лютого 2013.
  18. ↑ Barclay, T.; Rowe, J. F.; Lissauer, J. J.; Huber, D.; Fressin, F.; Howell, S. B.; Bryson, S. T.; Chaplin, W. J.; Désert, J. M. (20 лютого 2013). A sub-Mercury-sized exoplanet. Nature. 494 (7438): 452—4. arXiv:1305.5587. Bibcode:2013Natur.494..452B. doi:10.1038/nature11914. ISSN 0028-0836. PMID 23426260. S2CID 205232792.
  19. ↑ а б в г NASA's Kepler Mission Discovers Tiny Planet System. NASA. 20 лютого 2013. Архів оригіналу за 8 вересня 2018. Процитовано 21 лютого 2013.
  20. ↑ Astronomers Find the Tiniest Exoplanet Yet. Slate. 20 лютого 2013. Процитовано 21 лютого 2013.
  21. ↑ Tiniest Planet Yet Discovered by NASA Outside our Solar System. scienceworldreport.com. 21 лютого 2013. Процитовано 21 лютого 2013.
  22. ↑ Small Planets Confirm Kepler's Capabilities. www.centauri-dreams.org. Процитовано 5 жовтня 2017.

Посилання

This article is issued from Вікіпедія. The text is available under Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 unless otherwise noted. Additional terms may apply for the media files.