Kepler-438b


Kepler-438b[1][2]
Екзопланета Перелік екзопланет

Порівняння розмірів Kepler-438b (справа) із Землею
Материнська зоря
ЗоряKepler-438
Сузір'яЛіра
Пряме піднесення(α)18h 46m 35.000s
Схилення(δ)+41° 57′ 3.93″
Видима величина(mV)14.467
Відстань470 св.р
(145 пс)
Маса(m)0.540 M☉
Радіус(r)0.520 R☉
Ефективна температура(T) 3748 K
Металічність[Fe/H]0.160
Вік4.4 109років
Елементи орбіти
Велика піввісь(a) 0,16600 а.о.
Ексцентриситет орбіти (e)0.03
Орбітальний період(P) 35.23319000 діб
Нахил орбіти (i)89.860°
Фізичні характеристики планети
Маса(m)1,46 M⊕
Радіус(r)1.120 R⊕
Температура на поверхні (T) 273 - 333 K
Інформація про відкриття
Дата відкриття 2015[3]
Відкривач(і)
Спосіб відкриття транзитний метод
Місце відкриття Кеплер
Статус відкриття Опубліковано
Імена в інших каталогах
KOI-3284.01; Kepler-438 b; KOI-3284 b; K03284.01; WISE J184634.98+415704.0 b; KIC 6497146 b; 2MASS J18463499+4157039 b
Джерела
Енциклопедія
позасонячних планет		дані для Kepler-438b
SIMBADдані для Kepler-438b

Kepler-438b (також відома назва KOI-3284.01) — підтверджена екзопланета, відкрита орбітальним телескопом Кеплер в сузір'ї Ліра. Kepler-438b знаходиться на відстані 639 світлових років від Землі та станом на 2015 р. має максимальний індекс подібності до Землі: за розмірами і температурою вона майже ідентична нашій планеті.

Вона отримує приблизно у 1,4 раза більше зоряного випромінювання, ніж Земля від Сонця. Планету було відкрито космічним телескопом Kepler за допомогою транзитного методу, який ґрунтується на вимірюванні зменшення яскравості зорі під час проходження планети перед її диском. NASA оголосила про підтвердження існування цієї екзопланети 6 січня 2015 року.

Фізичні характеристики й орбіта

Маса, радіус і температура

За розмірами Kepler-438b близька до розмірів Землі. Її радіус становить приблизно 1,12 R 🜨 (1,12 радіуса Землі) та масу 1,46 M🜨(1,46 маси Землі).

Рівноважна температура цієї екзопланети становить 276 К (3 °C), близька до умов на Землі, а середня температура поверхні дорівнює 17.3 °С. З імовірністю 70 % екзопланета є скелястою (тобто за складом подібна до Венери, Землі, Марсу та Меркурія).

Материнська зоря

Kepler-438 обертається навколо червоного карлика спектрального класу M, що отримав назву Кеплер-438. Ця зоря має масу 0,54 M ☉ та радіус 0,52 R ☉, тобто вони майже вдвічі менші за відповідні розміри Сонця. Її поверхнева температура становить 3748 K, а вік оцінюється приблизно у 4,4 мільярда років[4], що лише на 200 мільйонів років менше за вік Сонця, температура поверхні якого дорівнює 5778 K.

Зоря має видиму величину 14,467, що робить її надто тьмяною для спостереження неозброєним оком.

Орбіта

Можливий вигляд надземної екзопланети kepler-438 b

Ексцентриситет орбіти становить 0,03, радіус орбіти - 0,166 а.о. Kepler-438b здійснює повний оберт навколо своєї материнської зірки за 35 днів і 5 годин[5][6]. Через близьке розташування до зорі вважається, що планета може бути припливно заблокованою.

У межах проекту Hunt for Exomoons with Kepler було проведено пошук можливих екзомісяців навколо Kepler-438b і з'ясувалося, що їхня максимальна гіпотетична маса може становити 29% маси планети[7].

Також дослідники з Ворицького університету з'ясували, що потужна зоряна радіація спричиняє «вигоряння» атмосфери екзопланети Kepler-438b, адже на її зорі (червоному карлику Kepler-438 ) регулярно відбуваються мегаспалахи, які за інтенсивністю перевершують сонячні в десятки разів[8].

Придатність до життя

Було встановлено, що Kepler-438b знаходиться в населеній зоні своєї зорі, де на поверхні планети потенційно може існувати рідка вода[9]. Проте кожні 100 днів планета зазнає сильної радіаційної активності від своєї материнської зорі. Такі спалахи значно інтенсивніші за сонячні і були б здатні знищити життя на Землі.

За словами дослідників з Університету Ворика, через високий рівень радіації Kepler-438b вважається непридатною для життя[10]. Придатність планети для життя залежить не лише від її розташування в населеній зоні, а й від геофізичних, геодинамічних чинників, а також від впливу випромінювання і плазмового середовища материнської зорі, що можуть змінювати еволюцію планет та можливого життя[11]. Kepler-438b, ймовірно, нагадує більшу та холоднішу версію Венери.

Дослідження

У 2009 році космічний корабель НАСА «Кеплер» завершив спостереження за зорями за допомогою свого фотометра — приладу, який використовується для виявлення транзитних подій, коли планета проходить перед диском своєї зорі й на короткий, але регулярний час зменшує її яскравість. Під час фінального етапу перевірки «Кеплер» спостерігав за 50 000 зорями з каталогу Kepler, включаючи Kepler-62. Попередні криві блиску були передані науковій команді для аналізу, яка відібрала найбільш очевидні планети-кандидати для детальних спостережень в обсерваторіях.

Потенційні екзопланети-кандидати спостерігалися з 13 травня 2009 року до 17 березня 2012 року. Спостереження за транзитами Kepler-438b, які відбувалися кожні 35 днів (період орбіти), дозволили підтвердити, що транзити спричинені планетарним тілом. Про відкриття, разом із системами зірок Kepler-442, Kepler-440 та Kepler-443, було оголошено 6 січня 2015 року[6].

Kepler-438b знаходиться на відстані майже 639 світлових років від Землі, що є надто далеко, щоб сучасні телескопи — і навіть телескопи наступного покоління — могли точно визначити її масу або наявність атмосфери. Орбітальний телескоп «Кеплер» фокусувався на обмеженій частині неба, тоді як телескопи наступного покоління, як-от TESS і CHEOPS, будуть більш гнучкими у своїх спостереженнях. Екзопланетні системи, що знаходяться ближче до Землі, ніж Kepler-438b, можна буде досліджувати за допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба та наземних обсерваторій, як-от майбутня система Square Kilometer Array[12].

Підтверджені малі екзопланети у зоні, придатній для життя
(Kepler-62e, Kepler-62f, Kepler-186f, Kepler-296e, Kepler-296f, Kepler-438b, Kepler-440b, Kepler-442b)
(Телескоп Кеплер; 6 січня 2015)[1].

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б Clavin, Whitney; Chou, Felicia; Johnson, Michele (6 січня 2015). NASA's Kepler Marks 1,000th Exoplanet Discovery, Uncovers More Small Worlds in Habitable Zones. NASA. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 6 січня 2015.
  2. ↑ Sample, Ian (7 січня 2015). Kepler 438b: Most Earth-like planet ever discovered could be home for alien life. The Guardian. Процитовано 7 січня 2015.
  3. ↑ Staff (2015). Planet Kepler-438 b. The Extrasolar Planets Encyclopaedia. Архів оригіналу за 7 січня 2015. Процитовано 11 січня 2015.
  4. ↑ Torres, Guillermo; Kipping, David M.; Fressin, Francois; Caldwell, Douglas A.; Twicken, Joseph D.; Ballard, Sarah; Batalha, Natalie M.; Bryson, Stephen T.; Ciardi, David R. (18 лютого 2015). VALIDATION OF 12 SMALL KEPLER TRANSITING PLANETS IN THE HABITABLE ZONE. The Astrophysical Journal. 800 (2): 99. doi:10.1088/0004-637X/800/2/99. ISSN 1538-4357.
  5. ↑ Kepler-438 b - NASA Science (амер.). 2 жовтня 2017. Процитовано 10 квітня 2025.
  6. ↑ а б NASA’s Kepler Marks 1,000th Exoplanet Discovery, Uncovers More Small Worlds in Habitable Zones - NASA (амер.). Процитовано 11 квітня 2025.
  7. ↑ Kipping, D. M.; Nesvorný, D.; Buchhave, L. A.; Hartman, J.; Bakos, G. á.; Schmitt, A. R. (28 лютого 2014). THE HUNT FOR EXOMOONS WITH KEPLER (HEK). IV. A SEARCH FOR MOONS AROUND EIGHT M DWARFS. The Astrophysical Journal. 784 (1): 28. doi:10.1088/0004-637X/784/1/28. ISSN 0004-637X.
  8. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 19 листопада 2015. Процитовано 18 листопада 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  9. ↑ Perkins, Sid (18 листопада 2015). Earth-like planet may be not so hospitable after all, thanks to blasts of radiation. Science. doi:10.1126/science.aad7455. ISSN 0036-8075.
  10. ↑ 'Earth-like' Exoplanet Likely Not Habitable. Voice of America (англ.). 18 листопада 2015. Процитовано 11 квітня 2025.
  11. ↑ Lammer, H.; Bredehöft, J. H.; Coustenis, A.; Khodachenko, M. L.; Kaltenegger, L.; Grasset, O.; Prieur, D.; Raulin, F.; Ehrenfreund, P. (2009–06). What makes a planet habitable?. The Astronomy and Astrophysics Review (англ.). 17 (2): 181—249. doi:10.1007/s00159-009-0019-z. ISSN 0935-4956.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
  12. ↑ Siemion, Andrew P. V.; Demorest, Paul; Korpela, Eric; Maddalena, Ron J.; Werthimer, Dan; Cobb, Jeff; Howard, Andrew W.; Langston, Glen; Lebofsky, Matt (28 березня 2013). A 1.1-1.9 GHz SETI SURVEY OF THE KEPLER FIELD. I. A SEARCH FOR NARROW-BAND EMISSION FROM SELECT TARGETS. The Astrophysical Journal. 767 (1): 94. doi:10.1088/0004-637X/767/1/94. ISSN 0004-637X.

Джерела

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Kepler-438b
This article is issued from Вікіпедія. The text is available under Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 unless otherwise noted. Additional terms may apply for the media files.