L'Harmattan

L'Harmattan
фр. LIBRAIRIE-EDITIONS L'HARMATTAN[1]
Держава	Франція[2]
Засновник	Denis Pryend[3] і Robert Ageneaud[4]
Засновано	11 червня 1975[5]
Галузь	book publishingd[1]
Директор	Xavier Pryend[6][7]
Штаб-квартира	Париж
Префікс ISBN	978-2-343, 978-2-296, 978-2-7384, 978-2-7475, 978-2-85802, 978-2-336 і 978-2-14
Вебсайт: editions-harmattan.fr
L'Harmattan у Вікісховищі

Éditions L'Harmattan, зазвичай просто L'Harmattan — одне з найбільших французьких книжкових видавництв^[8]. Спеціалізується на виданні науково-популярної літератури з особливим фокусом на Африку на південь від Сахари. Названо на честь харматана, сухого пасату в Західній Африці.

Видавництво було засноване в 1975 році Робером Ажено та Денісом Пріяном^[9]. Засновники планували розвинути досвід видавництва François Maspero та журналу Présence africaine, які на той час перебували в занепаді. L'Harmattan з самого початку свого існування випускав книги про історію і суспільство африканських держав, імміграцію та підтримку іммігрантів, а також про роль християнства у питаннях їхнього розвитку. L'Harmattan займає перше місце серед видавництв країни за кількістю випущених книг^[10] : 66816 книг і 2580 випусків 610 найменувань журналів. Видавництво випускає по 2000 книг на рік, отримуючи 6500 рукописів. Понад 30 % найменувань книг присвячено Африці на південь від Сахари, трохи менше — Європі^[11].

Нині (стан 2021 року) обсяг продажів компанії становить 8,5 мільйонів євро на рік, з яких 2 мільйони за рахунок продажів у нефранкомовних країнах^[12].

У 2010 році Деніс Пріян вийшов на пенсію і призначив свого небожа, Ксав'є Пріяна, очолити оперативне управління групою^[13]. У 2024 році засновник видавництва подав скаргу на свого небожа, звинувативши його в тому, що той взяв контроль над групою без його відома і використовував її фінансові ресурси для власної вигоди^[13].

L'Harmattan не сплачує своїм авторам за першу тисячу проданих копій. Ряд організацій (наприклад, Асоціація французьких письменників та Національна профспілка письменників та композиторів цей пункт договору вважають незаконним^[14]. Суди з цього приводу йдуть з 1999^[15]. У 2005 році видавництво програло позов і було змушене виплатити 7000 євро^[16].