Labidochromis caeruleus
| ?Labidochromis caeruleus | |
|---|---|
.jpg) Самець жовтої морфи | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1) | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Ядерні (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Підцарство: | Справжні багатоклітинні (Eumetazoa) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Підтип: | Черепні (Craniata) |
| Надклас: | Щелепні (Gnathostomata) |
| Клас: | Променепері (Actinopterygii) |
| Підклас: | Новопері (Neopterygii) |
| Інфраклас: | Костисті риби (Teleostei) |
| Ряд: | Окунеподібні (Perciformes) |
| Підряд: | Губаневидні (Labroidei) |
| Родина: | Цихлові (Cichlidae) |
| Рід: | Labidochromis |
| Вид: | L. caeruleus |
| Біноміальна назва | |
| Labidochromis caeruleus Fryer, 1956 | |
 | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Category:Labidochromis caeruleus |
 Віківиди: | Labidochromis caeruleus |
 EOL: | 207600 |
 ITIS: | 649132 |
 МСОП: | 61090 |
 NCBI: | 50897 |
Labidochromis caeruleus (лабідохроміс еллоу, лабідохроміс жовтий, цихліда еллоу, цихліда колібрі) — вид окунеподібних риб родини цихлові (Cichlidae), ендемік озера Малаві групи Мбуна. Використовується як акваріумна риба.
Зовнішній вигляд
Відноситься до цихлід невеликого розміру, у природних умовах досягають 8 см завдовжки, в акваріумах виростають до 10 см. Тіло міцне, видовженої форми, яскраво-жовтого кольору. По верхньому краю спинного плавця та по нижньому краю анального плавця проходить чорна смуга, що розвивається у дорослих риб та найбільш яскравою є у самців.
У природі зустрічається декілька форм, що відрізняються за забарвленням. Причому популярна в акваріумістиці жовта форма в природі є рідкісною. Перші знайдені особини цього виду мали блакитне забарвлення, завдяки чому риба і отримала свою видову назву (лат. caeruleus — блакитний). У наш час нараховують близько 10 кольорових варіацій виду — від майже білих до блакитних і жовтих.
Статевий диморфізм практично не виражений. Самці дещо більші за самок, під час нересту забарвлені яскраво, луска набуває блакитного полиску. У самців також більш помітна чорна смуга на плавцях, а грудні плавці забарвлені в чорний колір. Інколи чорні плями розвиваються також внизу тіла. Однак слід враховувати, що субдомінантні самці можуть не мати цих яскраво виражених ознак і можуть помилково прийняті за самок.
Поширення та умови існування
Прісноводні бентопелагіальні риби[1]. Ендеміки озера Ньяса / Малаві, де зустрічаються у водах західного та східного узбережжя. Це рухливі риби кам'янистих розсипів, займають скельні ділянки на глибині до 20-30 м, на яких зустрічаються зарості валіснерії.
Утримання в акваріумі
Мінімальний об'єм акваріума близько 120 л, найкращим варіантом будуть ємності від 200 л і більше. Температура 24-28 °C, кислотність (pH) 7,2-8,8, твердість (dH) 10-20. Необхідно забезпечити течію, якісну фільтрацію та регулярну часткову заміну води. Як ґрунт можуть бути використані дрібний пісок або коралові уламки. В акваріумі необхідно створити кам'янистий рельєф із великою кількістю печер і розщілин, де можуть сховатися риби, яких переслідують. Серед рослин можна використовувати лише види із жорстким листям та міцною кореневою системою.
Вважається однією з найбільш миролюбних видів малавійських цихлід. Утримують парою або групою з одного самця і декількох самок. Проявляють агресію до видів, подібних за формою тіла і забарвленням. Як сусіди годяться інші види цихлід групи мбуна, аулонокари, деякі лампрологуси, соми-синодонтіси.[2]
Розмноження
Статевозрілими стають у віці близько 1 року. В акваріумі особливих умов для нересту не потребує. Самка виношує ікру, а згодом і мальків у роті. Молодь залишає рот матері через 25-40 днів. Протягом тижня після цього самка продовжує доглядати за мальками. Плодючість невелика, молоді самки виводять лише 8-9 мальків, тоді як старші особини — до 30[3]
Живлення
У природі живляться переважно ракоподібними і молюсками, що мешкають на каміннях, а також комахами і дрібною рибою.
В акваріумі вживають усі види живих, заморожених і сухих кормів. Обов'язково в раціоні повинна бути рослинна їжа. Для їх годування добре підходить корм на рослинній основі, спіруліна у вигляді пластівців. З рослинної їжі підходить шпинат, салат, чищений горох. Цих риб не рекомендують перегодовувати.[3]
Див. також
Примітки
- ↑ Fishbase. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 8 квітня 2014. Fishbase (англ.)
- ↑ Лабідохроміс еллоу на сайті water-book.ru. Архів оригіналу за 9 березня 2014. Процитовано 8 квітня 2014. Лабідохроміс еллоу на сайті water-book.ru (рос.)
- ↑ а б Лабідохроміс еллоу на сайті myaquaclub.ru. Архів оригіналу за 8 квітня 2014. Процитовано 8 квітня 2014. Лабідохроміс еллоу на сайті myaquaclub.ru (рос.)
Посилання
- http://www.iucnredlist.org/details/61090/0 [Архівовано 8 квітня 2014 у Wayback Machine.]
- Енциклопедія африканських цихлід(рос.)
- http://1-aqua.ru/african-cichlids/ [Архівовано 8 квітня 2014 у Wayback Machine.]