Megaconus
| Megaconus | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клада: | Терапсиди (Therapsida) |
| Клада: | Цинодонти (Cynodontia) |
| Ряд: | †Haramiyida |
| Родина: | †Eleutherodontidae |
| Рід: | †Megaconus Zhou et al., 2013 |
| Типовий вид | |
| †Megaconus mammaliaformis Zhou et al., 2013
| |
 Вікісховище: Megaconus
| |
Megaconus — викопний рід ссавцеподібних із середньоюрської формації Тяодзішань Внутрішньої Монголії, Китай. Тип і єдиний вид, Megaconus mammaliaformis[1], був вперше описаний у журналі Nature у 2013 році. Вважається, що мегаконус був травоїдною твариною, яка жила на землі, маючи позу, подібну до сучасних броненосців і скельних даманів. Мегаконус є членом групи під назвою Haramiyida. Філогенетичний аналіз, опублікований разом із його першим описом, показав, що хараміїди виникли ще до появи справжніх ссавців, але супровідний опис хараміїданів Arboroharamiya в тому ж номері Nature показує, що хараміїдани були справжніми ссавцями[2]. Мегаконус мав хутро, що вказує на те, що хутро розвинулося у предків ссавців, а не в самих ссавців[3].
Назва роду Megaconus означає «великий горбок», що походить від латинського mega («великий») і грецького conus («горбок»), що стосується пари великих премолярів у нижній щелепі. Назва виду mammaliaformis вказує на характеристики предків ссавців[2].
Опис
Мегаконус — одна з небагатьох ранніх ссавцеподібних тварин, відомих за повним скелетом. Скелет включає як кістки щелепи, так і зуби, які є найбільш інформативними ознаками, тому що вони дозволяють порівняти з іншими ссавцеподібними, відомими лише за зубами. Мегаконус має зубний ряд, подібний до зубів гризунів, з великими різцями на передній частині щелеп і широкими корінними зубами ззаду. Однією з відмінних рис мегаконуса є пара збільшених премолярів на нижній щелепі. Зуби мегаконуса мають багато горбків, що дозволяє їм щільно змикатися, коли щелепи закриті. Якщо мегаконус не відноситься до ссавців, то це одна з найбільш базальних форм ссавцеподібних, яка має такі складні зуби[2].
Середнє вухо мегаконуса більш примітивне, ніж у сучасних ссавців. Три кістки, які складають середнє вухо у сучасних ссавців походять від нижньої щелепи у предків ссавців. У Мегакона ці кістки все ще пов'язані з нижньою щелепою, розташовані в борозенці позаду зубної кістки нижньої щелепи[2].
Вважається, що Мегаконус важив близько 250 грамів. Ймовірно, зовні він був схожий на багатогорбкозубих, основної групи мезозойських ссавців. Однак його тіло довше, ніж у багатогорбкозубих та більшості інших мезозойських форм ссавців, має більше задніх хребців (24), ніж в інших ранніх ссавців. Перехід між грудними та поперековими хребцями у Megaconus більш поступовий, а межа між передніми та задніми епаксіальними м’язами (м’язи, що покривають відповідно передню частину та задню частину спини) розташована далі назад[2].
Вважається, що мегаконус ходив по землі. Його кігті короткі, що означає, що вони не придатні для копання, і лише злегка вигнуті, що означає, що вони не придатні для лазіння. Відсутність подовженої п'яткової кістки або «п'яти» на щиколотці означає, що він не міг швидко бігати. Проте Megaconus відрізняється від більшості наземних ссавців тим, що має зрощені гомілкові та малогомілкові кістки в гомілці, особливість, яка зазвичай спостерігається у стрибаючих або двоногих ссавців. Серед єдиних живих наземних ссавців, які мають зрощену гомілкову та малогомілкову кістки, є броненосець і трубкозуб[2].
На частинах скелета збереглися залишки хутра. Хутро складається з темних захисних волосків і світлішого шару підшерстя. Здається, що на нижній стороні живота шерсть відсутня. Кератинова шпора на задній нозі, можливо, використовувалася для доставлення отрути, як шпора сучасного качкодзьоба[2].
Взаємовідносини
Нижче наведено кладограму, змінену на основі аналізу[2]:
| Mammaliaformes |
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Примітки
- ↑ Archived copy. Архів оригіналу за 16 серпня 2013. Процитовано 14 серпня 2013.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2013-08-16 у Wayback Machine.] - ↑ а б в г д е ж и Zhou, Chang-Fu; Wu, Shaoyuan; Martin, Thomas; Luo, Zhe-Xi (8 серпня 2013). A Jurassic mammaliaform and the earliest mammalian evolutionary adaptations. Nature (англ.). Т. 500, № 7461. с. 163—167. doi:10.1038/nature12429. ISSN 0028-0836. Процитовано 4 серпня 2024.
- ↑ Jurassic squirrel’s secret is out. The Hindu. 9 серпня 2013.
