Melomys frigicola
| Melomys frigicola | |
|---|---|
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Мишоподібні (Rodentia) |
| Родина: | Мишеві (Muridae) |
| Рід: | Melomys |
| Вид: | M. frigicola
|
| Біноміальна назва | |
| Melomys frigicola (Tate, 1951)
| |
Melomys frigicola є видом гризунів родини Muridae. Він є ендеміком гірської західної частини острова Нова Гвінея, де його ареал простягається від озера Хаббема до долини Балієм у провінції Папуа, Індонезія. Він присутній на висоті від 1600 до 2200 метрів над рівнем моря. Він зустрічається на луках та інших порушених територіях[1].
Морфологічна характеристика
Маленький гризун, з довжиною голови й тулуба 130 мм, довжиною хвоста 142 мм, довжиною лапки 29 мм і довжиною вух 14 мм. Хутро довге, м'яке. Колір спини коричнево-сірий з більш світлими відблисками на крупі, а черевні частини та ноги кремового кольору. Хвіст довший за голову й тулуб, він темний зверху, світліший знизу та вкритий приблизно 12 кільцями лусочок на сантиметр[2].
Поведінка
Це деревний вид[2].
Загрози й охорона
Міжнародний союз охорони природи оцінив його природоохоронний статус як такий, що викликає «найменше занепокоєння», тому що, хоча він має досить невеликий ареал, його багато в деяких районах, він може терпіти порушення свого середовища існування та це не є великими загрозами. Його популяція може дещо скорочуватися, але не настільки швидко[1].
Примітки
- ↑ а б в Leary, T.; Wright, D. (2016). Melomys frigicola. IUCN Red List of Threatened Species. 2016: e.T136719A22420228. doi:10.2305/IUCN.UK.2016-2.RLTS.T136719A22420228.en. Процитовано 12.11.2021.
- ↑ а б Tim F. Flannery, Mammals of New Guinea, Cornell University Press, 1995, ISBN 9780801431494