Mercury Marauder

Mercury Marauder

Mercury Marauder 2003
ВиробникMercury
Батьківська компаніяFord Motor Company
Роки виробництва1963—1965
1969—1970
2002—2004

Mercury Marauder — це сімейство повнорозмірних автомобілів, випущених підрозділом Mercury компанії Ford Motor Company. Отримавши свою назву від найпотужніших двигунів, доступних для лінійки Mercury, Marauder продавався як найпродуктивніша версія лінійки повнорозмірних автомобілів.

Представлений ва 1963 році, Mercury Marauder вирізнявся похилою лінією даху (спільною з Ford Galaxie).

У 1966 модельному році Marauder був замінений на S-55, що зробило його аналогом Ford Galaxie 500 XL.

Назва моделі Marauder повернулася як версія Mercury Marquis, схожа на фастбек, для 1969 модельного року. Він позиціонувався як розкішний автомобіль між Mercury Cougar та Continental Mark III. Після 1970 модельного року виробництво моделі Marauder було припинено.

Назва Mercury Marauder була відроджена у 2003 модельному році як високопродуктивний варіант повнорозмірного Grand Marquis на платформі Ford Panther. Після нижчих, ніж очікувалося, продажів, виробництво Marauder було припинено наприкінці 2004 модельного року. Mercury Marauder став останнім задньопривідним седаном, представленим Ford Motor Company у Північній Америці.

Перше покоління (1963-1965)

1964 Mercury Marauder

Перше покоління Mercury Marauder дебютувало у першій половині 1963 року. Автомобілі випускалися лише у кузовах хардтоп.[1] Продажна ціна становила 3650 доларів США (34889 доларів 2022). Усього було випущено 3683 одиниці.

У 1964 році в модельний ряд додалися чотиридверні хардтопи. У 1965 році автомобіль був знятий з виробництва, а в 1966 підрозділ Mercury відійшов від виробництва повнорозмірних автомобілів.[2]

Друге покоління (1969-1970)

У 1969 році назву Marauder було повернено. Лінія даху ідентична Ford XL та Ford Galaxie 500 SportRoof. Передня панель зроблена з листового металу, внутрішнє оздоблення та приховані фари були ідентичні Marquis. Роздрібна ціна становила 3351 долар США. До 1970 року було продано близько 15000 одиниць.[3]

Mercury Marauder X-100

Mercury Marauder X-100 (1969)

X-100 є продуктивнішою версією Marauder. Хоча майже всі характеристики X-100 були косметичними, Marauder X-100 пропонував на вибір двомісні комфортні сидіння для відпочинку, лавки або ковшеподібні сидіння з консолью підлоги, на якій встановлена ​​U-подібна ручка перемикання автоматичної коробки передач.[4] X-100 також оснащувався опорними колесами Kelsey-Hayes разом із задніми підкрилками.[5] Продажі були оцінені в 4074 доларів США, а всього було випущено 9031 одиниця.[6]

Третє покоління (2002-2004)

Mercury Marauder (2004)

Концепт-кар третього покоління Mercury Marauder був представлений у травні 2002 року на автосалоні Чикаго.[7][8][9] Поява останнього покоління Marauder спричинила майже повне поповнення модельного ряду Mercury.

Спочатку планувалося, що буде випущено 18000 автомобілів, проте було продано лише 11052 екземпляри.[10] У середині 2003 року автомобілі Mercury Marauder втратили безліч стандартних функцій: дистанційного блокування паливних баків, автоматичного відпускання педалі гальма стоянки, освітлення моторного відсіку, годинників на приладовій панелі, вставок з пінопласту, що надають шумоізоляцію, і чохлів для передніх сидінь.[11][12]

Останній Marauder зійшов із конвеєра 25 червня 2004 року.

Примітки

  1. ↑ Peter C. Sessler. Ultimate American V-8 Engine Data Book, 2nd Edition. — MotorBooks International. — 242 с. — ISBN 978-1-61059-232-1.
  2. ↑ Ron Kowalke. Standard catalog of American cars, 1946-1975. — Iola, WI : Krause Publications. — 982 с. — ISBN 978-0-87341-521-7.
  3. ↑ TOYO TIRES - Europe. www.toyotires.eu. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 17 березня 2024.
  4. ↑ Detailed specs review of 1970 Mercury Marauder X-100 offered since September 1969 for North America U.S. www.automobile-catalog.com (англ.). Архів оригіналу за 27 листопада 2024. Процитовано 17 березня 2024.
  5. ↑ Consumer Price Index, 1800- | Federal Reserve Bank of Minneapolis. www.minneapolisfed.org (англ.). Архів оригіналу за 19 червня 2020. Процитовано 17 березня 2024.
  6. ↑ 1969 Mercury Marauder X-100 | HowStuffWorks. web.archive.org. 25 вересня 2020. Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 17 березня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  7. ↑ Сборочный завод Ford в Сент-Томасе - мировой рекордсмен (англ.).
  8. ↑ MERCURY MARAUDER RETURNS TO CHICAGO AS A CONVERTIBLE CONCEPT | Ford Motor Company Newsroom. web.archive.org. 7 жовтня 2012. Архів оригіналу за 7 жовтня 2012. Процитовано 17 березня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  9. ↑ Last Marauder Made tonight!. www.mercurymarauder.net. Архів оригіналу за 17 березня 2024. Процитовано 17 березня 2024.
  10. ↑ Why The Mercury Marauder Is A Future Classic. Jalopnik (англ.). 26 липня 2013. Архів оригіналу за 17 березня 2024. Процитовано 17 березня 2024.
  11. ↑ Mateja, Jim (5 серпня 2002). Ford counts on little things in cost-cutting. Chicago Tribune (амер.). Архів оригіналу за 17 березня 2024. Процитовано 17 березня 2024.
  12. ↑ Topless Mercury Marauder concept car on Ebay. Jalopnik (англ.). 3 вересня 2011. Архів оригіналу за 17 березня 2024. Процитовано 17 березня 2024.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Mercury Marauder


This article is issued from Вікіпедія. The text is available under Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 unless otherwise noted. Additional terms may apply for the media files.